2-25/6929-2004 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - Текст документа

Санаторій “Червоний маяк” звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 3796/231 від 03.10.2003р. про донарахування йому податкового зобов’язання по оплаті податку на землю та штрафні санкції на загальну суму 19875,15грн.

25.05.2004р. позивач звернувся до суду з доповненням до позовних вимог, в яких просив визнати недійсним першу податкову вимогу № 1/445 від 26.04.2004р.

21.06.2004р. позивач знову звернувся до суду з доповненням до позовної заяви та просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 3796/231 від 03.10.2003р.; першу податкову вимогу № 1/445 від 26.04.2004р.; другу податкову вимогу № 2/524 від 01.06.2004р.; податкове повідомлення-рішення від 04.06.2004р. № 0003242301/0.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.11. –13.12.2004р. (суддя Маргарітов М.В.) частково задоволено позов Санаторію “Червоний маяк” до Державної податкової інспекції у м. Ялта і визнано недійсними податкове повідомлення- рішення відповідача № 3796/231 від 03.10.2003р. та перу податкову вимогу № 1/455 від 26.04.2004р. в частині нарахування податку на землю в розмірі 12495,54грн. і штрафних санкцій в розмірі 6247,77грн., всього 18943,31грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача 81,01грн. держмита та 112,47грн. витрат пов’язаних з забезпеченням судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.2005р. (судді: Фенько Т.П. , Градова О.Г., Голик В.С.), вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Державна податкова інспекція у м. Ялта звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення у справі № 2-25/6929-2004 та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи скаргу тим, що при розгляді справи були порушенні норми матеріального права, а саме ст. 12 Закону України “Про плату за землю” (2535-12) .

Відзиву на касаційну скаргу позивач суду не надіслав.

Відповідач та третя особа не скористалися наданим процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду Осетинського А.Й. від 17.08.2005р., для перегляду в касаційному порядку справи № 2-25/6929-2004, призначеної до розгляду на 18.08.2005 колегією суддів у складі: головуючого –Ходаківської І.П. , суддів –Савенко Г.В., Полянського А.Г., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий Першиков Є.В., судді - Муравйов О.В., Полянський А.Г.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що ДПІ у м. Ялта було проведено позапланову документальну перевірку з питання правильності нарахування і своєчасності оплати земельного податку Санаторієм “Червоний Маяк” за період з 01.01.2001р. по 30.09.2003р., за результатами якої складено АКТ від 30.09.2003р. № 2576/306/23-1.

На підставі даного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 03.10.2003р. № 3796/231, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на землю в розмірі 19875,15грн., з яких 13250,10 грн. –основний платіж, та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6625,05 грн.

В акті перевірки, зокрема, зазначено, що Санаторієм “Червоний Маяк” порушено вимоги п. 5 ст. 12 Закону України “Про плату за землю” (2535-12) (далі – Закон (2535-12) ), що призвело до заниження податкового зобов’язання по платі за землю за період, який перевірявся в розмірі 13250,10грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Санаторій “Червоний маяк” є закладом охорони здоров’я, який відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України “Про плату за землю” (2535-12) звільнено від земельного податку.

Також судами було взято до уваги, що між позивачем та СП “КСК “Кар’єр” 29.09.1999р. та 25.04.2003р.були укладені договори оренди нерухомого майна за адресою: смт. Сімеїз, вул. Радянська, 37/35.

Згідно із ст. 12 Закону (2535-12) якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

Ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону (2535-12) .

Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частинами другою і третьою цієї статті (стаття 7 Закону (2535-12) ).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з технічного паспорту на дитячий сад, вбачається, що його площа складає 546кв.м. , а з довідки Ялтинської філії Інституту “КримНДІпроект” про нормальну вартість 1 кв.м. земельної ділянки та з довідки № 662 від 14.06.2004р. Сімеїзської селищної Ради вбачається, що вартість одного квадратного метра земельної ділянки складає 111,35грн. з урахуванням індексації за 2001р. - 149,18грн., а за 2002р. –152,52грн.

Статтею 23 Закону України “Про плату за землю” (2535-12) передбачено, що грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1.01.уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, доводи відповідача про те, що земельний податок необхідно нараховувати виходячи з комерційної оцінки цієї ж зони, а саме –397,61грн., є необґрунтованим.

Однак, судами першої та апеляційної інстанції не взято до уваги доповнення до позовної заяви від 21.06.2004р. де позивач просив визнати недійсними в тому числі і другу податкову вимогу № 2/524 від 01.06.2004р. та податкове повідомлення-рішення від 04.06.2004р. № 0003242301/0.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Беручи до уваги, що вказані питання не були предметом судового розгляду при вирішенні господарського спору, правова оцінка їм не надавалась, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що спір був розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

У зв'язку з чим, судові рішення як такі, що постановлені з порушенням частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в судовому засіданні за згодою представника позивача оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта від на постанову від 04.04.2005р. Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-25/6929-2004 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.11- 13.12.2004р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.2005р. у справі № 2-25/6929-2004 –скасувати.