ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.08.2004 Справа N 10/117
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Удовиченка О.С.
суддів: Львова Б.Ю. Семчука В.В.
розглянувши касаційне подання Генеральної прокуратури України
в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України
на рішення господарського суду м. Києва від 01.03.2004 р.
у справі N 10/117 господарського суду м. Києва
за позовом Українсько-британського закритого акціонерного
товариства з іноземними інвестиціями завод "Динамо-Сілейр"
до Міністерства внутрішніх справ України
про спонукання до виконання дії
за участю представників:
прокурора відділу Генеральної прокуратури: Турлової Ю.А.
Міністерства внутрішніх справ України: Чаричанського О.О.,
Козакова С.М., Верболюка В.М.
В С Т А Н О В И В:
Українсько-британське закрите акціонерне товариство з
іноземними інвестиціями завод "Динамо-Сілейр" звернулось до
господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства внутрішніх
справ України про зобов'язання належним чином виконати контракт
від 03.12.1998 р. N 4/4916 до закінчення терміну його дії, тобто
до 31.12.2005 р., а також зобов'язання відповідача до
31.12.2005 р. ухилитись від вчинення дій, спрямованих на залучення
та пошук інших виробників та постачальників, крім позивача,
продукції, визначеної в зазначеному контракті, а саме - державних
номерних знаків для транспортних засобів.
Рішенням господарського суду м. Києва від 01.03.2004 р.
(суддя Дудун О.Л.) позов задоволено, зобов'язано Міністерство
внутрішніх справ України належним чином виконувати умови контракту
N 4/4916 на виробництво державних номерних знаків для транспортних
засобів, який укладено 03.12.1998 р. з Українсько-британським
закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями завод
"Динамо-Сілейр" до закінчення терміну його дії - до 31.12.2005 р.
шляхом здійснення щорічних державних замовлень на загальну суму
70588235,29 грн. Українсько-британському закритому акціонерному
товариству з іноземними інвестиціями завод "Динамо-Сілейр" та
припинити дії, що порушують право останнього або створюють загрозу
його порушення, тобто припинити дії, які спрямовані на ухилення
від виконання умов цього контракту з метою пошуку третіх осіб -
виконавців на виробництво та постачання аналогічної продукції, що
передбачена розділом 1 контракту та у вигляді оголошення
проведення торгів.
Генеральна прокуратура України в інтересах держави в особі
Міністерства внутрішніх справ України звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить
рішення господарського суду м. Києва від 01.03.2004 р. скасувати,
справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційного подання Генеральна прокуратура
України в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ
України посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення
судом першої інстанції порушені норми матеріального та
процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, параграф 3 глави 53 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
,
ст.ст. 264-268 ГПК України, ст.ст. 4-2, 32-34, 38, 43, 84 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду
України від 29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове
рішення" (із змінами та доповненнями).
Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої
інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Проте, рішення господарського суду м. Києва не відповідає
зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному
і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 03.12.1998 р. між
позивачем та відповідачем в особі Управління Державтоінспекції
Міністерства внутрішніх справ України, яке діяло на підставі
наказу Міністра внутрішніх справ N 868 від 20.11.1998 р., було
укладено контракт N 4/4916 на виробництво державних номерних
знаків для транспортних засобів, а отже, вказаний контракт є
державним замовленням.
Згідно з п. 1.3 Змін та доповнень до контракту N 4/4916 від
03.12.1998 р. сторонами була погоджена орієнтовна сума контракту -
500 млн. грн., яка мала розподілятись відносно рівними частинами
по рокам.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції
прийняв рішення, яким зобов'язав Міністерство внутрішніх справ
України належним чином виконувати умови контракту N 4/4916 шляхом
здійснення щорічних державних замовлень на загальну суму
70588235,29 грн. Українсько-британському закритому акціонерному
товариству з іноземними інвестиціями завод "Динамо-Сілейр".
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд
першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення вийшов за
межі позовних вимог, конкретизував для сторін по договору
зобов'язання, що не входить до компетенції суду та не було
предметом позову.
Розглянувши вимогу позивача щодо припинення дій, що порушують
право останнього або створюють загрозу його порушення суд
заборонив відповідачеві пошук третіх осіб - виконавців на
виробництво та постачання аналогічної продукції та публікації
оголошення про проведення торгів.
Відповідно до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і
послуг за державні кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
замовником закупівлі є
розпорядник державних коштів, який здійснює закупівлю в порядку,
визначеному цим Законом.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт
і послуг за державні кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
органом виконавчої влади з
питань координації закупівель товарів, робіт і послуг є спеціально
уповноважений центральний орган, який визначається Кабінетом
Міністрів України.
При розгляді справи судом не було з'ясовано на підставі
рішення якого органу друкувалось оголошення про проведення торгів,
не встановлено, хто виступав замовником; позивачем не було
доведено, що предметом закупівлі є саме аналогічна продукція,
оскільки в інформації про закупівлю зазначені вироби, виготовлені
з листів пластмаси та вироби металеві різні (а.с. 16, 17).
За таких обставин, висновок суду про заборону Міністерству
внутрішніх справ України пошук третіх осіб - виконавців на
виробництво та постачання аналогічної продукції та публікації
оголошення про проведення торгів є передчасним, та не ґрунтується
на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх доказів у
сукупності.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду
України вважає, що оскаржуване рішення не відповідає фактичним
обставинам, матеріалам справи та нормам чинного законодавства, а
тому підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
з'ясувати якими саме діями Міністерство внутрішніх справ України
порушило умови контракту N 4/4916 від 03.12.1998 р., на підставі
рішення якого органу друкувалось оголошення про проведення торгів,
хто виступав замовником; що було предметом замовлення, та інші
обставини, необхідні для вирішення спору, дати їм та доводам
сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог
чинного законодавства.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання Генеральної прокуратури України в інтересах
держави в особі Міністерства внутрішніх справ України
задовольнити.
Рішення господарського суду м. Києва від 01.03.2004 р. по
справі N 10/117 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
м. Києва.