Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

Полякова Б.М., –головуючого

Бур’янової С.С.

Панової І.Ю.

розглянувши матеріали ЗАТ “Харківський велосипедний завод ім.

касаційної скарги Г.І. Петровського”

на постанову від 16.03.2005 р. Харківського апеляційного

ухвалу господарського суду

від 17.01.2005 р. господарського суду Харківської області

у справі № 16795/5-29 господарського суду Харківської області

за позовом ПФ “Надежда”

до ЗАТ “Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського”

Про спонукання до виконання зобов’язань за договором міни на суму 78 650, 99 грн.

за участю представника сторони:

від відповідача –Марков С.І., довір.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.02.2002 р. у справі № 16795/5-29 позов задоволено, зобов’язано відповідача поставити ПФ “Надежда” комплектуючі до вело продукції, обумовленої договором № 76999 від 29.12.1999 р. та доповненнями до нього від 28.01.2000 р. та від 27.01.2000 р., на загальну суму 78 650, 99 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.01.2005 р. (суддя Тихий П. В.) задоволено заяву приватної фірми “Надія” про зміну способу виконання рішення господарського суду Харківської області від 05.02.2002 р., змінено спосіб виконання рішення господарського суду Харківської області від 05.02.2002 р. шляхом звернення стягнення на грошові кошти боржника у розмірі 78 650 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2005 р. (судді: Пушай В.І. – головуючий, Плужник О.В., Барбашова С.В.) залишено без змін ухвалу господарського суду Харківської області від 17.01.2005 р., а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, ЗАТ “Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2005 р. і ухвалу господарського суду Харківської області від 17.01.2005 р. та прийняти нове рішення.

Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) (далі –Закон (2343-12) ).

Заслухавши пояснення представника сторони, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ухвалою господарського суду Харківської області від 15.02.2002 р. було порушено провадження у справі № Б-2245/2-23 про банкрутство ЗАТ “Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського”.

Попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про те, що вимоги позивача, що ґрунтуються на рішенні господарського суду Харківської області від 05.02.2002 р., згідно якого відповідача зобов’язано поставити певну продукцію, є речовими вимогами. Відповідно до положень Закону (2343-12) кредитором може бути особа, яка має грошові зобов’язання до боржника.

Однак, у разі невиконання зобов’язання щодо поставки певної продукції у зв’язку з її відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право перевести свої вимоги в грошові, шляхом проведення оцінки продукції і вираження вимог в грошовому еквіваленті, та заявити їх у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 14 Закону (2343-12) .

З матеріалів справи вбачається, що ПФ “Надежда” було подано відповідну заяву з грошовими вимогами до ЗАТ “Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського” у справі № Б-2245/2-23 про банкрутство останнього. Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.06.2002 р. у вказаній справі було відхилено грошові вимоги ПФ “Надежда” та відмовлено у включенні їх до реєстру вимог кредиторів, оскільки ПФ “Надежда” було пропущено встановлений Законом строк на подання заяви з грошовими вимогами до боржника.

У зв’язку з тим, що в Законі (2343-12) не визначені правові наслідки відхилення грошових вимог кредиторів судом, необхідно застосовувати відповідні положення Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо правових наслідків відмови в позові, незважаючи на те, що в позовному провадженні це питання вже вирішувалося.

Таким чином, відхилення грошових вимог судом у справі про банкрутство боржника означає їх автоматичне погашення (припинення) в силу Закону (2343-12) , оскільки позбавляє таких кредиторів можливості задовольняти свої вимоги як у справі про банкрутство, так і за її межами.

У даному випадку ухвала про відхилення грошових вимог ПФ “Надежда” не скасована в установленому порядку та є чинною.

Колегія суддів відмічає, що відхилення грошових вимог кредиторів здійснюється судом за різними правовими підставами, однак правові наслідки відхилення вимог є однаковими.

Отже, незважаючи на правові підстави відхилення, його правові наслідки тотожні правовим наслідкам відмови в позові.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що Законом України “Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) від 07.03.2002 р. N 3088-III внесені зміни до статті 14. Частиною другою цієї статті визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Правові наслідки, встановлені вказаною нормою, поширюють свою дію на правовідносини, що виникли після набрання цим законом чинності, в т.ч. на процесуальні дії, вчинені у справі про банкрутство.

Як встановлено судом першої інстанції, провадження у справі № Б- 2245/2-23 про банкрутство ЗАТ “Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського” було припинено у зв’язку з затвердженням мирової угоди ухвалою суду від 15.01.2004 р., тобто після вступу в законну силу зазначеного Закону України від 07.03.2002 р. N 3088-III (3088-14) .

Відповідно до ст. 1 Закону (3088-14) мирова угода є однією з форм припинення грошових зобов’язань у справі про банкрутство.

Внаслідок затвердження мирової угоди відбувається прощення боргів (припинення конкурсних зобов’язань) та заміна одних конкурсних зобов’язань іншими, тобто новація.

Таким чином, всі конкурсні зобов’язання боржника врегульовані у справі про банкрутство.

Виходячи з системного аналізу норм Закону (3088-14) , грошові зобов’язання кредиторів, грошові вимоги яких відхилені судом, припиняються в силу ст.ст. 14, 31 Закону (3088-14) .

Отже, зобов’язання позивача до відповідача є припиненими та вони не можуть бути предметом стягнення після їх відхилення судом у справі про банкрутство.

У зв’язку з чим, зміна способу виконання рішення у даній справі здійснена судом першої інстанції без достатніх правових підстав. На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваних ухвали і постанови та прийняття нового рішення про відмову в задоволені заяви позивача про зміну способу виконання рішення господарського суду Харківської області від 05.02.2002 р.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 1, 14, 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111- 11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ЗАТ “Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського” задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Харківської області від 17.01.2005 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2005 р. у справі № 16795/5-29 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити ПФ “Надежда” в задоволені заяви про зміну способу виконання рішення господарського суду Харківської області від 05.02.2002 р. у справі № 16795/5-29.