ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.08.2004 Справа N А-13/200-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першиков Є.В.
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційну Державної податкової інспекції у Дзержинському
скаргу районі Харківської області
на постанову від 27.04.2004р. Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № А-13/200-03 господарського суду Харківської
області
за позовом Приватної фірми “Агросоюз”
до Державної податкової інспекції у Дзержинському
районі Харківської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін: не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.08.03 р.
по справі № А-13/200-03, яке залишене без змін постановою від
27.04.2004р. Харківського апеляційного господарського суду,
позовні вимоги задоволені частково. Визнані недійсними податкові
повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від
14.05.02 р. № 111-2304/0/30138831 та № 1122305/0/30138831. В
решті позову відмовлено. Стягнуто з ДПІ у Дзержинському районі
м. Харкова на користь ПФ “Агросоюз” державне мито в сумі 170,0
грн. та судові витрати в розмірі 118,0 грн.
Відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, із судовими
рішеннями не погодився, подав касаційну скаргу, в якій просить
скасувати постанову від 27.04.2004р. Харківського апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду Харківської
області від 28.08.03р. по справі № А-13/200-03, з підстав
неправильного застосування п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, та п.п. 7.4.4
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття
оскаржених податкових повідомлень-рішення є акт документальної
перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 1915 від
12.05.03 р. “Про результати перевірки з питання дотримання
податкового законодавства, повноти та своєчасності сплати до
бюджету податків та інших платежів ПФ “Агросоюз” за період з
01.01.02 р. по 31.03.03 р."
В акті перевірки вказано, що підприємство позивача у період, що
перевірявся, здійснювало реалізацію придбаних товарів
(тракторів) за цінами, нижчими ніж ціна придбання. Дані операції
проведені за договором купівлі-продажу № 59/29 від 13.02.02 р.,
укладеним позивачем з ВАТ „ХТЗ”. Факт придбання трактору
підтверджується рахунком-фактурою № 702163 від 28.03.02р., актом
прийому-передачі № 272 від 28.03.02 р. Вартість придбаного
трактору становила 176597,97 грн. (ПДВ 29432,99 грн.). Від цієї
ж дати за договором купівлі-продажу № 14 позивач реалізував
трактор ВАТ „Синявське” вартістю 155031,0 грн. (ПДВ 25838,4
грн.), тобто різниця становила 21567,0 грн. (ПДВ 3595,0 грн.).
Свої доводи перевіряючі обґрунтовували: посиланням на положення
ст. 1 Закону України „Про господарські товариства”, згідно до
яких господарськими товариствами визнаються підприємства,
створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами
шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою
одержання прибутку; п. 1.32 ст. 1 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, яким
господарська діяльність визначена як будь-яка діяльність особи,
направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої
особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та
суттєвою. Виходячи з вказаних норм, працівниками ДПІ зроблений
висновок про наявність в діях підприємства порушення вимог
п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки, як записано в акті
перевірки, різниця між ціною придбання та ціною продажу не є
компенсацією вартості товарів, які були придбані підприємством
для їх подальшого використання у власній господарській
діяльності, тобто продажу, мало місце включення до валових
витрат на придбання товарів, які не використовувалися у
господарській діяльності в сумі 17973,0 грн. Дане порушення
спричинило заниження податку на прибуток за 1 квартал 2002 р. на
5,37 тис. грн.
Дані операції були досліджені перевіряючими при перевірці
правильності нарахування ПДВ. В цій частині акту перевірки
перевіряючі, посилаючись на положення п. 7.4.1 ст. 7 Закону
України „Про податок на додану вартість”, який встановлює, що
податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації, дійшли висновку про безпідставне включення до
складу податкового кредиту суму ПДВ 3595,0 грн., чим порушені
приписи п. 7.4.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1 ст. 23 Закону України
“Про підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
, ст. 5 Закону України
“Про підприємництво” ( 698-12 ) (698-12)
підприємство встановлює ціни
самостійно або на договірній основі, і тільки на продукцію
підприємств монополістів ціни регулюються державою, тому позивач
мав право самостійно встановлювати будь-які ціни на продукцію,
що реалізує. Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про
податок на додану вартість” продаж товарів (робіт, послуг)
здійснюється за договірними (контрактними) цінам з додатковим
нарахуванням податку на додану вартість.
Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва
та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат
платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній
формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,
послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником
податку для їх подальшого використання у власній господарській
діяльності.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат включаються суми
будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного
періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням
виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).
Пункт п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
містить вичерпний перелік витрат, що
не включаються до складу валових витрат.
Згідно вказаного переліку отримання збитків по окремим
господарським операціям не є перешкодою для віднесення сплачених
за товар коштів до складу валових витрат.
Пункт 5.11. ст. 5 вищевказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначає,
що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до
складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у
цьому Законі, не дозволяється.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що законом
не передбачено вилучення фактично понесених витрат зі складу
валових витрат, в разі збитковості господарських операцій.
Посилання ДПІ на те, що фактичні витрати на придбання трактора
не є компенсацією вартості товарів не підтверджено жодними
нормами законодавства.
Таким чином, висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог
п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
господарський суд обґрунтовано визнав
безпідставним.
Щодо включення позивачем до податкового кредиту сплачених сум
податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Позивач правомірно відніс до податкового кредиту зазначену суму
ПДВ, скільки, як зазначено вище, ця сума фактично сплачену у
зв'язку з придбанням товарів, та відносяться до складу валових
витрат.
Крім того, по даній справі була проведена судово-бухгалтерська
експертиза. Цією експертизою висновки акту перевірки ПФ
“Агросоюз”, м. Харків № 19115 від 15.05.03 р. у частині
донарахування податку на прибуток та відповідно застосування
фінансових санкцій по цьому донарахуванню визнані
необґрунтованими.
З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, прийнята
у відповідності з вимогами чинного законодавства, та підстави
для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському
районі Харківської області залишити без задоволення.
Постанову від 27.04.2004р. Харківського апеляційного
господарського суду у справі № А-13/200-03 господарського суду
Харківської області залишити без змін.