ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.08.2004 Справа N 9/329
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Полякова Б.М., Рибака В.В.,
розглянувши касаційну - Приватного підприємства “Бастіон”
скаргу - Приватного підприємця Женчур Олега
Олексійовича
на постанову від 10.06.2004 Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 9/329
за позовом - ПП “Бастіон”
- ПП Женчур Олега Олексійович
до ТОВ “Приватна служба безпеки”
про розірвання договору про сумісну діяльність та про
зобов’язання виконати дії
за участю представників:
- позивача 1 – Григоренко Н.Ж., Шелковського Д.М.,
- позивача 2 – Женчура О.О.,
- відповідача – Писарчука Р.В.,
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство “Бастіон” та приватний підприємець Женчур
О.О. звернулись до господарського суду Дніпропетровської області
з позовною заявою про розірвання договору № 10/12 про сумісну
діяльність який було укладено між позивачами та ТОВ “Приватна
служба безпеки” м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
10.12.2002 строком дії до 31.12.2008. Доповненням до позовної
заяви позивачі просили стягнути на їх користь суми, що були
перераховані для участі в спільній діяльності.
Позовні вимоги ПП “Бастіон” та ПП Женчур О.О. обґрунтовані тим,
що відповідач не виконав умови договору щодо реєстрації його в
органах державної податкової адміністрації, усунувши позивачів
від контролю за сумісною діяльністю, поставив на свій баланс
майно, що було придбане за внески позивачів як учасників
договору про сумісну діяльність.
ТОВ “Приватна служба безпеки” заявлено зустрічний позов до
позивачів, в якому воно просить стягнути на свою користь розмір
понесених витрат, що виникли з умов договору про сумісну
діяльність.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволені
частково, в зустрічному позові відмовлено за мотивом того, що
пропозиція позивачів про припинення сумісної діяльності за
договором була прийнята відповідачем. Щодо зустрічних вимог про
стягнення понесених витрат відповідачем, що виникли з умов
договору про сумісну діяльність, то суд першої інстанції дійшов
висновку, що визнання результатів здійснення сумісної
діяльності, яка своєчасно не була зареєстрована у встановленому
порядку, буде суперечити чинному законодавству про оподаткування
суб’єктів підприємницької діяльності, зокрема Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Апеляційна інстанція не погодившись з висновками у рішенні суду
першої інстанції, рішення у справі № 9/329 частково скасувала,
відмовивши в первісному і зустрічному позові.
З касаційною скаргою до Вищого господарського суду України на
постанову апеляційної інстанції звернулись позивачі: приватне
підприємство “Бастіон” та приватний підприємець Женчур Олег
Олексійович. В касаційній скарзі позивачів ставиться питання про
скасування постанови Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 10.06.2004 у справі № 9/329, прийняття
нового рішення у відповідності з рішенням господарського суду
Дніпропетровської області від 27.02.2004 р.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційної
ўнстанцўї прийнята з порушенням норм чинного законодавства,
оскільки її висновки не відповідають фактичним обставинам
справи.
Як встановлено апеляційною інстанцією при повторному розгляді
справи:
заперечуваний договір про сумісну діяльність № 10/12 між
сторонами у справі № 9/329 було укладено 10.12.2002. Пунктом
10.1 та 10.2 договору передбачено, що він може бути розірваний
за згодою сторін або в односторонньому порядку за письмовим
повідомленням про це сторін не менш як за місяць до моменту
розірвання.
18.07.2003 позивачі звернулись до відповідача з пропозицією
розірвати договір. ТОВ “Приватна служба Безпеки” погодилась з
даною пропозицією. Враховуючи, що позов заявлено 21.10.03,
апеляційна інстанція вважає, що по першій частині первісного
позову спору у сторін не було і тому слід було в позові
відмовити, а не припиняти провадження у справі. Щодо стягнення
грошових внесків позивачів для участі в сумісній діяльності з
відповідача, то ця вимога також не підлягає задоволенню,
оскільки апеляційна інстанція на підставі матеріалів справи
дійшла висновку, що договір про сумісну діяльність між сторонами
відбувся. ПП “Бастіон” та приватному підприємцю видано ТОВ
“Приватна служба безпеки” довіреності на право ведення обліку
результатів сумісної діяльності, укладання договорів, а також
представництво інтересів у всіх державних, недержавних органів і
установах з питань, пов’язаних з виконанням договору про сумісну
діяльність. Тому перерахування грошових внесків позивачами по
12000,00 грн. на спецрахунок є виконанням умов зазначеного
договору.
Пунктом 10.4 договору встановлено, що в разі припинення дії
договору після відшкодування сторонами у встановленому порядку
боргів, грошові кошти і майно, що залишаються, розподіляються
між сторонами пропорційно їх часткам в спільному майні.
Сукупні витрати, як встановлено апеляційною інстанцією, є
такими, що не дають підстав для задоволення вимог позивачів в
заявлених розмірах.
Зустрічний позов відповідача не задоволено за мотивом
недоведеності ним витрат, що були понесені в результаті
здійснення сумісної діяльності.
Вищий господарський суд України, перевіривши правильність
застосування апеляційною інстанцією норм матеріального та
процесуального права вважає, що апеляційна інстанція в повному
обсязі дослідила обставини справи при її повторному розгляді і
дійшла правильного висновку про відмову як в первісному, так і в
зустрічному позові.
Апеляційною інстанцією встановлено відповідність укладеного
сторонами договору про сумісну діяльність ст. 431 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, виконання його умов для досягнення спільної
господарської мети (ст.ст. 430, 432 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Порядок покриття витрат і збитків передбачених договором (пп7.1)
3 ст. 433 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Ці обставини також досліджені
апеляційною інстанцією.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ПП “Бастіон” та ПП Женчур Олега Олексійовича на
постанову від 10.06.2004 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № 9/329 залишити без задоволення.
Постанову від 10.06.2004 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № 9/329 залишити без змін.