41/13а Про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень - Текст документа

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.03.2004 (суддя Гончаров С.А.), залишеним без змін постановою колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2005 (у складі головуючого судді Агапова О.Л., суддів Бондаревевої Г.Г., Величко Н.Л.) від 10.05.2005 позовні вимоги задоволені частково. Визнані недійсними податкові повідомлення рішення:

від 17.06.2004р. № 0002091540/0, від 11.08.2004р. № 0002091540/1, від 25.10.2004р. № 0002091540/2 в частині зобов'язання сплатити штраф за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 16 070 грн.;

від 17.06.2004р. № 0002081540/0, від 11.08.2004р. № 0002081540/1, від 25.10.2004р. № 0002081540/2 в частині зобов'язання сплатити штраф за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 567 грн. 80 коп. ;

від 17.06.2004р. № 0002071540/0, від 11.08.2004р. № 0002071540/1, від 25.10.2004р. № 0002071540/2 в частині зобов'язання сплатити штраф за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1959 грн. 10 коп.

В решті позовні вимоги залишені без задоволення.

Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що позивач частково довів сплату узгоджених сум податкових зобов’язань з ПДВ в межах граничних строків сплати, решта таких сум сплачена невчасно, в зв’язку з чим податковий орган застосував штрафи відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами державними цільовими фондами" (2181-14) .

Позивачем податна касаційна скарга, в якій він просить скасувати рішення та постанову у справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог через невірне застосування норм матеріального права.

Свої вимоги ВАТ "Краматорський завод важкого верстатобудування" обґрунтовує порушенням з боку відповідача вимог п. 4 Указу Президента України від 23.07.1998р. № 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" (817/98) .

Відповідачем також подана касаційна скарга, в якій він просить скасувати рішення та постанову у справі в частині задоволення позовних вимог через невірне застосування норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги ДПІ обґрунтовує тим, що згідно пп. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами державними цільовими фондами" (2181-14) та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків та зборів (обов'язкових платежів), які надходять в бюджети та державні цільові фонди в редакції наказу ДПА України від 03.09.2001 № 342, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 18.10.2001 за № 887/6078 (z0887-01) , суми платежів до бюджету зараховуються у хронологічному порядку, тому борг погашався попередньо погашенню поточних платежів у порядку календарної черговості його виникнення. З викладеного відповідачем зроблений висновок про правомірність нарахування позивачеві штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання.

Представник позивача підтримав в судовому засіданні доводи касаційної скарги.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з матеріалів справи, 17.06.2004 ДПІ в м. Краматорську прийняті податкові повідомлення - рішення, в яких на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами державними цільовими фондами" (2181-14) до позивача застосований штраф:

- по податковому повідомленню - рішенню № 0002091540/0 в розмірі 50% за затримку на 120, 128, 151, 157, 189, 211, 241 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 58 765, 50грн.;

- по податковому повідомленню - рішенню № 0002081540/0 в розмірі 20% за затримку на 31, 41, 49, 51, 57, 68, 71, 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість сумі 153 065, 41грн.;

- по податковому повідомленню - рішенню № 0002071540/0 в розмірі 10% за затримку на 7, 8, 9, 29 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 64 944, 27 грн.

Рішеннями про результати розгляду скарг позивача, поданих в межах адміністративного оскарження, від 11.08.204 № 4111-9/10/15- 113 ДПІ в м. Краматорську та від 18.10.2004 № 17424/10/25-013-5 ДПА в Донецькій області зазначені повідомлення - рішення залишені без змін.

За результатами розгляду скарг відповідач прийняв нові повідомлення - рішення від 11.08.2004 № 0002091540/1, 0002081540/1, 0002071540/1 та від 25.10.2004 № 0002091540/2, 0002081540/2, 0002071540/2 з тих же підстав та на такі ж суми, але з визначенням нового граничного строку сплати штрафу.

Позивач оскаржує всі вказані повідомлення - рішення, посилаючись на порушення відповідачем порядку проведення перевірки, результати якої, як вважає позивач, покладені в основу прийняття податкових повідомлень - рішень що оскаржувались, порядку складання акту перевірки та порядку направлення податкових повідомлень —рішень.

Проте, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наведені обставини не можуть бути підставою для визнання спірних податкових повідомлень – рішень недійсними.

Як свідчать вищезазначені податкові повідомлення —рішення, в них відсутні посилання на будь - яку перевірку та акт, складений за її результатам. Чинне законодавство не встановлює обов'язку податкового органу проводити документальну (в тому числі планову, позапланову, камеральну і т. ін.) перевірку платника податків для визначення та застосування штрафу за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) підставою для застосування штрафу за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання є наявність такого податкового зобов'язання та відомості щодо порушення строку його сплати.

При цьому колегія суддів зазначає, що ДПІ в м. Краматорську на підставі п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (509-12) та пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) проведена камеральна перевірка з питань повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом по ПДВ шляхом інвентаризації особового рахунку позивача, за результатами якої складено акт від 14.05.2004, яким підтверджено, що розмір штрафних санкцій нарахованих по цьому рахунку відповідає сумі штрафу, що підлягає застосуванню у зв’язку з несвоєчасною сплатою позивачем узгоджених сум податкових зобов’язань.

Таким чином, судова колегія не приймає до уваги посилання позивача на порушення ДПІ вимог Указу Президента від 23.07.1998 № 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" (817/98) щодо незаконності проведення перевірки та порушення порядку складання акту перевірки щодо незазначення у ньому обов'язкових даних про вид перевірки.

Судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи досліджувався розрахунок штрафних санкцій, з якого вбачається, що на підставі даних про суми податку на додану вартість, наведених позивачем у розрахунках, а також положень законодавства щодо визначення граничних строків їх сплати, відповідачем визначені суми узгоджених податкових зобов'язань позивача та граничні строки їх сплати. Крім того, на підставі даних про фактичну сплату цих сум відповідачем розрахована кількість днів прострочення сплати цих сум та розраховані суми штрафних санкцій за ставками і в порядку, передбаченому пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , тобто 10%, 20%, 50% від суми, фактично сплаченої із перевищенням встановлених граничних строків.

Судами достеменно встановлено, що проти визначення узгоджених сум податкових зобов'язань, граничних строків їх сплати, факту сплати податкових зобов'язань у визначених відповідачем сумах, порядку та методики розрахунку позивач не заперечує, а спір стосується невірно визначених податковим органом дат фактичної оплати узгоджених сум податкових зобов'язань і на підтвердження зазначеного позивач надавав суду першої інстанції копії платіжних доручень: від 18.05.2001р. № 595 на суму 94 грн. 07 коп. , від 16.11.2001 № 1841 на суму 60 597грн., від 16.11.2001 № 1842 на суму 21 528 грн., від 20.08.2001 № 1139 на суму 11 340 грн., від 16.11.2001 № 1840 на суму З 194 грн. 92 коп. , від 20.11.2001 № 1874 на суму 174 грн., від 20.09.2001 № 1344 на суму 100 грн., від 22.10.2001 № 1653 на суму 287 грн., від19.12.2001 № 2210 на суму 20 137 грн., від 21.01.2002 № 103 на суму 2839грн., від 10.07.2002 № 1951 на суму 76 998 грн. 22 коп. , від 20.06.2002 № 1686 на суму 19 591 грн. та платіжні вимоги від 07.05.2002 № 6533 та від 30.04.2002 № 6384.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом (2181-14) , такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмір десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Отже, чинним законодавством передбачено застосування штрафних санкцій, яке залежить від факту несплати платником податків узгодженої суми податкових зобов'язань у встановлені строки, а у разі, коли такий факт відсутній, то застосування штрафу щодо таких податкових зобов'язань не є правомірним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що частина наданих позивачем платіжних документів підтверджує здійснення позивачем цільових платежів з погашення узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ і така плата проведена в межах граничних строків сплати, визначених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Щодо решти платіжних документів, то вони, зокрема, не містять посилань на період, за яким проводиться оплата, тому не можуть бути належними доказами виконання позивачем зобов'язань щодо сплати узгоджених податкових зобов'язань у строки, встановлені Законом "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) та не спростовують висновок відповідача про їх порушення та не доводять безпідставності застосування штрафних санкцій.

Колегія суддів, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, дійшла висновку, що рішення та постанова у справі прийняті внаслідок належного правозастосування, тобто на підставі та у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального законодавства; підстав для їх скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2005 у справі господарського суду Донецької області № 41/13а залишити без змін, а касаційні скарги ДПІ у місті Краматорську Донецької області та ВАТ “Краматорський завод важкого верстатобудування” –без задоволення.