Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали Південної міжрайонної державної

касаційної скарги податкової інспекції у м. Кривому Розі

на постанову Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 16.05.2005 р.

у справі господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі

до Комунального житлового підприємства № 3, м. Кривий Ріг

Про про звернення стягнення на активи на суму 146330,95 грн.

за участю представників сторін

позивача 1) Логойда Т.В. –дов. від 18.05.2005р. № 9086/10/100,

2) Сіголова М.Е. –дов. від 07.07.2005р. № 11279/10/100 відповідача не з’явився

В С Т А Н О В И В

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2005р. по справі № 36/352 (суддя Кожан М.П.) у позові Південній міжрайонній державній податковій інспекції у м. Кривому Розі (далі –Південна МДПІ у м. Кривому Розі) щодо звернення стягнення на активи відповідача в сумі 146330, 95 грн. в рахунок погашення його податкового зобов’язання станом на 07.09.2004р. відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2005р. (у складі головуючого судді Білецької Л.М., суддів Виноградник О.М., Голяшкіна О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2005р. залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, - що позивачем при зверненні до господарського суду з позовом не враховано, що відповідач по справі не є власником майна, не взято до уваги порядок стягнення податкового боргу, встановлений ст.ст. 8-11 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі –Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ); - що відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ (2181-14) судовий порядок звернення стягнення на активи платника податків поширюється лише на випадки, коли сума податкового боргу є попередньо неузгодженою.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду Південна МДПІ у м. Кривому Розі звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України про її скасування та просить прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі, мотивуючи скаргу тим, що судом порушені ст.ст. 67, 124 Конституції України (254к/96-ВР) та норми матеріального права, а саме, ст.ст. 2, 4, 9 Закону України “Про систему оподаткування” (1251-12) , п. 1.7. ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону № 2181- ІІІ (2181-14) , ч. 2 пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) .

Відповідачем було надіслано до Вищого господарського суду пояснення на касаційну скаргу № 588 від 19.07.05р., в якому він просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Відповідач не використав своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Предметом даного спору є узгоджене податкове зобов’язання відповідача з податку на додану вартість на суму 146330, 95 грн..

Господарським судом встановлено, що сума податкового боргу відповідача у розмірі 146330, 95 грн. станом на 07.09.2004р. виникла в зв’язку з несплатою узгодженого відповідачем у податкових деклараціях податкового зобов’язання з податку на додану вартість, комунального податку та пені.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ (2181-14) активи платника податків можуть бути примусово стягненні в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

П. 1.6 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ (2181-14) встановлено, що примусове стягнення –це звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження суми таким платником податків.

Таким чином, за змістом наведених правових норм судовий порядок звернення стягнення на активи платника податку встановлений щодо податкового боргу, який виник стосовно не узгодженого платником податкового зобов’язання.

В даному випадку сума заборгованості по податкам є узгодженою, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, боржником у даній справі є Комунальне житлове підприємство № 3, м. Кривий Ріг (далі – КЖП № 3), відповідно до п. 1.1 Статуту якого власником майна підприємства є Криворізька міська рада.

П. 3.2 Статуту відповідача встановлено, що підприємство має право продавати, списувати, обмінювати, здавати в оренду основні засоби за попередньою згодою з Власником або уповноваженим органом, відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 11 Закону № 2181-ІІІ (2181-14) у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом (2181-14) , податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.

У разі, коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені законодавством з питань приватизації. У разі, коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

Організація продажу активів для державних та комунальних підприємств передбачена пп. 10.1.2 –10.1.7 вказаного Закону (2181-14) .

Доказів виконання вимог ст. 11 Закону № 2181-ІІІ (2181-14) позивачем не надано ні місцевому господарському суду, ні апеляційному господарському суду.

До того ж, у відповідності до п. 6,8 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (280/97-ВР) доцільність, порядок та умови відчуження об’єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою без рішення якої та без згоди відповідної територіальної громади вилучення таких об’єктів у територіальних громад з передачею їх іншим суб’єктам права власності законом не дозволяється.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарські суди дійшли правильного висновку, що позивачем при зверненні до господарського суду з позовом не враховано, що відповідач по справі не є власником майна, не взято до уваги порядок стягнення податкового боргу, встановлений ст.ст. 8-11 Закону № 2181-ІІІ (2181-14) .

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, тому підстав для їх скасування немає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2005р. у справі № 32/352 залишити без змін.