ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.08.2004 Справа N 5/246
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першиков Є.В.
суддів Савенко Г.В. Ходаківська І.П.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
на постанову від 01.04.2004 р. Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі N 5/246 господарського суду Запорізької області
за позовом Державної податкової інспекції у
Орджинікідзевському районі м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпром"
Приватного підприємства "Днепрохозторг"
про визнання недійсною угоди
За участю представників сторін:
позивача - не з'явилися
відповідача - 1: Войтович Е.М., за довіреністю
відповідача - 2: не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі
м. Запоріжжя звернулась в господарський суд Запорізької області з
позовом до ТОВ "Укрспецпром" та ПП "Днепрохозторг" про визнання
недійсною укладеної між відповідачами угоди купівлі-продажу
товарів від 22.08.2000 р. на суму 35000,00 грн., стягнення з
ТОВ "Укрспецпром" в доход держави 35000,00 грн. вартості
отриманих від ПП "Днепрохозторг" товарів та стягнення з останнього
на користь першого відповідача 35.000,00 грн.
Рішенням від 02.12.2003 р. господарського суду Запорізької
області у справі N 5/246, яке залишене без змін постановою від
01.04.2004 р. Запорізького апеляційного господарського суду, позов
задоволено частково. Визнано недійсною угоду купівлі-продажу
товарів на суму 35000,00 грн., укладену 22.08.2000 р. між
ТОВ "Укрспецпром" та ПП "Днепрохозторг". В іншій частині позову
відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями,
позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати
постанову від 01.04.2004 р. Запорізького апеляційного
господарського суду та рішення від 02.12.2003 р. господарського
суду Запорізької області у справі N 5/246, в частині відмови в
позові та прийняти нове рішення про повне задоволення позовних
вимог.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 серпня 2000 р.
ПП "Днепрохозторг" виписало ЗАТ "Укрспецпром" рахунок N 82 на
оплату тягового двигуна N 63/75-14 к погр. ЕВ 717-33 вартістю
14583,33 грн. та зарядного пристрою ЕПК-80/60 вартістю
14583,33 грн., що з урахуванням ПДВ складає 35000,00 грн.
Згідно накладної від 22.08.2000 р. N 60 ЗАТ "Укрспецпром"
отримало від ПП "Днепрохозторг" вказані товари. В свою чергу,
ЗАТ "Укрспецпром" платіжним дорученням від 30.08.2000 р. оплатило
на рахунок ПП "Днепрохозторг" 35000,00 грн. відповідно до рахунку
від 18.08.2000 р. N 82. Рішенням місцевого суду Суворовського
району м. Херсона у справі N 2-1972/02 від 18.03.2002 р.
установчі документи ПП "Днепрохозторг" визнані недійсними та
скасовано його державну реєстрацію.
ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжяі звернулась з
позовом про визнання недійсною укладеної між відповідачами угоди
купівлі-продажу товарів від 22.08.2000 р. на суму 35000,00 грн. та
стягнення з ТОВ "Укрспецпром" в доход держави 35000,00 грн.
вартості отриманих від ПП "Днепрохозторг" товарів, та стягнення з
останнього на користь першого відповідача 35000,00 грн., що і було
предметом судового позову.
Як встановлено судами, згідно наданих сторонами рахунку,
накладної та податкової накладної, сторони у письмовій формі
домовились укласти договір купівлі-продажу тягового двигуна
N 63/75-14 к погр. ЕВ 717-33 вартістю 14583,33 грн. та зарядного
пристрою ЕПК-80/60 вартістю 14583,33 грн., що з урахуванням ПДВ
складає 35000,00 грн., тобто у визначені законом письмовій формі
сторони досягли згоди за всіма суттєвими умовами, що свідчить про
укладення цього договору.
Колегія суддів зазначає, що угода може бути визнана недійсною
з підстав, передбачених законом. Підстави і наслідки недійсності
угод встановлені, зокрема, статтею 49 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, за якою недійсною визнається угода,
яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства.
Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду
України від 28.04.78 р. N 3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
"Про судову практику в
справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою,
суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать
угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами
від оподаткування доходів, використання всупереч закону
колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою
метою тощо. Виходячи зі змісту пункту 2 зазначеної постанови,
угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками,
передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди
недійсною суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон
пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних
наслідків.
Доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваної угоди на
приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути,
зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність
підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною адресою,
про неподання податкової звітності до органів державної податкової
служби тощо.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно
до статті 49 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
є її укладення з метою
завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність
умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних
наслідків.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони
(вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були
усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її
мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо
допускали настання протиправних наслідків. Згідно рішення
місцевого суду Суворовського району м. Херсона у справі
N 2-1972/02 від 18.03.2002 р., засновник ПП "Днепрохозторг"
Бунаков М.Г. зареєстрував підприємство на прохання невстановлених
осіб, підприємство за юридичною адресою не знаходиться, має ознаки
фіктивності. У зв'язку з чим, установчі документи
ПП "Днепрохозторг" визнані недійсними та скасовано державну
реєстрацію відповідача 2.
Дії відповідача 2, а саме те, що підприємство не звітувало до
податкового органу, не сплачувало податки, свідчать про наявність
у нього при укладенні спірної угоди мети на приховування від
оподаткування прибутків та доходів, яка свідомо суперечить
інтересам держави та суспільства. Згідно зі ст. 49 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
угода, укладена з метою, що суперечить інтересам держави та
суспільства, визнається недійсною.
Відповідно до ст. 49 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо угода укладена з
метою, свідомо суперечною інтересам держави та суспільства, то за
наявності умислу в обох сторін - у разі виконання угоди обома
сторонами - в дохід держави стягується все отримане ними за
угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони
стягується в дохід держави все отримане нею і належне з неї першій
стороні на відшкодування отриманого. За наявності умислу лише в
однієї зі сторін все отримане нею за угодою повинно бути повернене
другій стороні, а отримане останньою або належне їй на
відшкодування виконаного стягується в дохід держави. При цьому,
стягнення у доход держави одержаного чи належного за угодою
здійснюється в тих випадках, коли завідомо суперечна інтересам
держави і суспільства угода була повністю або частково виконана
хоча б однією з сторін.
В даному випадку, умисел на укладання угоди з метою, завідомо
суперечною інтересам держави доведено лише у ПП "Днепрохозторг",
тому останній повинен повернути ТОВ"Укрспецпром" грошові кошти в
сумі 35000,00 грн., а з ТОВ "Укрспецпром", в свою чергу,
підлягають стягненню в доход держави отримані за угодою товари, а
саме: тяговий двигун N 63/75-14 к погр. ЕВ 717-33 та зарядний
пристрій ЕПК-80/60.
Статтею 49 ЦК Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та іншими нормами
законодавства не передбачено стягнення в доход держави вартості
отриманих товарів в разі неможливості їх стягнення в натурі.
Статтею 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачено, що
органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише
на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та
правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
на державну
податкову інспекцію крім інших покладено функцію подавати до
господарських судів позови до підприємств, установ, організацій
про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів,
одержаних ними за такими угодами.
Таким чином, оскільки, органи державної податкової служби
мають право звертатися до господарського суду з позовами про
визнання угод, укладених між суб'єктами підприємницької
діяльності, недійсними з підстав, за яких чинне законодавство
передбачає як наслідок стягнення в дохід держави коштів, одержаних
за такими угодами, колегія суддів вважає, що суд правомірно
відмовив ДПІ в позові в частині стягнення з ТОВ "Укрспецпром" в
доход держави 35000,00 грн. вартості отриманих від
ПП "Днепрохозторг" товарів, та стягнення з останнього на користь
першого відповідача 35000,00 грн.
З огляду на відповідність висновків апеляційного суду, нормам
чинного законодавства, колегія суддів не вбачає підстав для
скасування оскаржуваної постанови, а касаційну скаргу вважає,
такою що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Постанову від 01.04.2004 р. Запорізького апеляційного
господарського суду у справі N 5/246 господарського суду
Запорізької області залишити без змін.