ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.08.2004 Справа N 3/419
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першиков Є.В.
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційну Володимирецької об’єднаної державної податкової
скаргу інспекції
на постанову від 24.02.2004р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 3/419 господарського суду Рівненської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Кузнецовський
хлібозавод”
до Володимирецької об’єднаної державної податкової
інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – Лавренчук Т.В., за довіреністю
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Рівненської області від
23.12.2003р. у справі № 3/419, яке залишене без змін постановою
від 24.02.2004р. Львівського апеляційного господарського суду,
задоволено позов ВАТ “Кузнецовський хлібозавод”, м. Кузнецовськ;
податкове повідомлення-рішення Володимирецької ОДПІ
№ 0000132301/3 від 12.11.2003р. в частині донарахування позивачу
податку на прибуток в сумі 3 703,20грн. та застосування штрафної
санкції в сумі 1851,60грн. визнано недійсним.
Володимирецька ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить
скасувати постанову від 24.02.2004р. Львівського апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду Рівненської
області від 23.12.2003р. у справі № 3/419 з підстав
неправильного застосування п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та п.п. 18.1.1 п. 18.1 ст. 18 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Володимирецькою ОДПІ
проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового
та валютного законодавства позивача за період з 01.10.2000р. по
31.12.2002р., про що складено акт № 13/23-120 від 18.04.2003р.,
в якому зазначено, що підприємство повинно було самостійно
відкоригувати від’ємне значення об’єкта оподаткування у
податковій декларації за II кв. 2001р., оскільки в цьому
податковому періоді відбулось Фактичне списання обов'язкового
платежу в сумі 12 433,06грн., які були раніше віднесені
платником податку до складу валових витрат, у зв'язку з чим
оподатковуваний прибуток підприємства за ІІІ 2001р. занижено на
12 433,00грн.
На підставі вищевказаного акту перевірки Володммирецькою ОДПІ
прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132301/3 від
12.11.2003р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з
податку на прибуток в сумі 5 963,00грн., в тому числі 3
975,00грн. основного платежу та 1988,00грн. штрафник санкцій, з
яких позивачем оспорено, як неправомірно донарахованих
3703,20грн. податку на прибуток та застосованих штрафних санкцій
в сумі 1 851,60грн.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 5.2.5. п. 5.2
ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат включаються суми внесених
(нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів),
установлених Законом України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
(крім тих, що прямо не визначені у переліку
податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним
Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також
збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну
та теплову енергію.
Пункт п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
містить вичерпний перелік витрат, що
не включаються до складу валових витрат.
Пункт 5.11. ст. 5 вищевказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначає,
що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до
складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у
цьому Законі, не дозволяється.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з попередніми
судовими інстанціями, що законодавством не передбачено
корегування платником податку валових витрат у випадку списання
податкового боргу, а тому донарахування податкового зобов’язання
та застосування штрафних санкцій з цих підстав є неправомірним.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова
апеляційної інстанції прийнята у відповідності до вимог чинного
законодавства, а касаційна скарга позивача не підлягає
задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Володимирецької об’єднаної державної податкової
інспекції залишити без задоволення.
Постанову від 24.02.2004р. Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 3/419 господарського суду
Рівненської області залишити без змін.