ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.08.2004 Справа N 2/22
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "XXX"
на постанову від 12.03.04 p.
Запорізького апеляційного господарського суду
у справі №2/22
господарського суду Запорізької області
за позовом ТОВ "XXX"
до Ч-ської сільської ради
про визнання недійсним рішення та стягнення суми 2824 грн.
за участю представників сторін:
позивача: А.А.А. (дов. №14/1 від 05.01.04 p.)
відповідача : Б.Б.Б. сільський голова
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 26.08.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Антонік
С.Г.) від 22.12.03 в позові відмовлено з посиланням на
необґрунтованість позовних вимог.
Постановою колегії суддів Запорізького апеляційного господарського
суду у складі: Яценко О.М., Кагітіна Л.П., Кримчаржевського О.В.
від 12.03.04 рішення місцевого господарського суду залишено без
змін.
ТОВ "XXX" звернулось до Вищого господарського суду України із
касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду, вважаючи, що дана постанова прийнята
внаслідок неправильного застосування та порушення норм
матеріального права, а саме положень Земельного кодексу України,
Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, Закону України "Про
колективне сільськогосподарське підприємство" ( 2114-12 ) (2114-12)
, в
зв'язку з чим просить її та рішення місцевого господарського суду
скасувати, позов задовольнити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу ТОВ "XXX" на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності застосування судом норм матеріального права,
відзначає наступне:
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що
рішенням Ч-ської сільської ради P-ського району Запорізької
області від 27.12.00 №7 "Про прийняття в комунальну власність
сільгоспугідь" в зв'язку з реформуванням КСП "YYY" в ТОВ "XXX"
прийнято в комунальну власність територіальної громади Ч-ської
сільської ради із реформованого КСП "YYY" полезахисні лісосмуги
площею 30,6 га, пасовища - 152,6 га, водоймища - 14,8 га.
ТОВ "XXX" оскаржило це рішення, вважаючи, що воно прийнято з
порушенням вимог закону, оскільки ні КСП "YYY", ні його
правонаступник - ТОВ "XXXX" не приймали рішень про передачу
вказаної в ньому землі Ч-ській сільській раді.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при
вирішенні даної справи не було з'ясовано обставини, які мають
суттєве значення для правильного вирішення спору.
Судом першої інстанції та апеляційним судом не було з'ясовано чи
відбулась передача земель від позивача - ТОВ "XXX" до відповідача
Ч-ської сільради, адже в оскаржуваному рішенні від 27.12.00 №7
йдеться саме про передачу сільгоспугіддя (аркуш справи 9).
Не було з'ясовано площі переданих до комунальної власності
територіальної громади Ч-ської сільради полезахисних лісосмуг,
пасовищ, водоймищ. В рішенні від 27.12.00 №7 зазначені площі
більші, ніж ті, якими фактично володіє позивач тепер згідно з
довідкою P-ського райвідділу земельних ресурсів (аркуш справи
73-75). Так, за рішенням №7 передано 14,8 га водоймищ, а у
позивача їх лише 13,2 га (за станом на 27.12.00), передано 30,6 га
полезахисних лісосмуг, а у позивача їх 17,8 га, передано 152,6 га
пасовищ, а у позивача їх 89,6 га.
Крім того, обґрунтовуючи правомірність прийнятого відповідачем
рішення суди дійшов висновку, що відповідач діяв у межах прав і
повноважень, наданий йому ст.ст.4, 17 Земельного кодексу України
1990 року ( 561-12 ) (561-12)
. Однак на момент прийняття відповідачем
оспорюваного рішення діяв інший Земельний кодекс, який був
прийнятий Верховною Радою 13 березня 1992 року і набрав чинності
16 травня 1992 року. Ст. 4 Земельного кодексу України 1992 року
( 561-12 ) (561-12)
дійсно передбачала заборону передачі у колективну та
приватну власність земель загального користування населених
пунктів (майданів, вулиць, проїздів, шляхів, пасовищ, сінокосів,
набережних, парків, міських лісів, скверів, бульварів, місць
знешкодження та утилізації доходів), але ця заборона стосувалась
земель загального користування населених пунктів, а у даному
випадку мова йде про землі колективної власності
сільськогосподарського призначення.
Також мотивуючи постанову апеляційний суд посилається на рішення
господарського суду Запорізької області від 11.10.01 у справі
№4/1/382Д, яким розпорядження Представника Президента України у
З-ському районі Запорізької області від 02.06.94 №75 визнано
недійсним і констатує, що це рішення приймається у якості
преюдиціального факту по справі №2/22, тоді як воно постановлене
значно пізніше оспорюваного рішення відповідача від 27.12.00 №7.
Таким чином, господарські суди при прийнятті рішення та постанови
по даній справі не з'ясували всіх обставин, які мають значення для
правильного вирішення спору та застосували норм права, які не
діяли під час виникнення правовідносин сторін в зв'язку з
прийняттям відповідачем спірного рішення, а тому рішення та
постанова господарських судів обох інстанцій підлягають
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу ТОВ "XXX" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 22.12.03 p. та
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
12.03.04 p. у справі №2/22 скасувати, справу направити на новий
розгляд до господарського суду Запорізької області.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська