ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.08.2004 Справа N 2-13/15199-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першиков Є.В.
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційну Державної податкової інспекції у м. Керчі
скаргу
на постанову від 01.04.2004р. Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-13/15199-03 господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Монарх”
до Державної податкової інспекції у м. Керчі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – не з’явилися
відповідача – Казарина І.В., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 22.12.2003р. Господарського суду Автономної
Республіки Крим, яке залишене без змін постановою від
01.04.2004р. Севастопольського апеляційного господарського суду,
задоволені позовні вимоги ВАТ “Монарх”, визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення № 0000832303/0 від 12.08.2003р. в
частині стягнення фінансових санкцій за непроведення
безготівкових розрахунків через РРО на суму 2015грн..
Державна податкова інспекція у м. Керчі звернулася з касаційною
скаргою, в якій просить, скасувати постанову від 01.04.2004р.
Севастопольського апеляційного господарського суду та рішення
від 22.12.2003р. Господарського суду Автономної Республіки Крим,
та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних
вимог.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів, справи позивачу донараховано
фінансові санкції в розмірі 2015 за порушення Закону України
“Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
,
зокрема, за непроведення через РРО суми 403грн. за бензин
відпущений по талонам та відомості. В цій частині позивач заявив
вимогу про визнання недійсним спірного рішення податкового
органу, яку задоволено попередніми судовими інстанціями.
Колегія суддів зазначає, що згідно абз.3 ст. 2 Закону України
“Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів,
платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем
реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за
повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі
застосування банківської платіжної картки - оформлення
відповідного розрахункового документа щодо оплати в
безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі
повернення товару (відмови від послуги), оформлення
розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк
покупця;
Як встановлено судами, в даному випадку мали місце дві різних у
часі події: спочатку покупець по договору купівлі-продажу
придбав бензин і здійснив оплату в безготівковій формі шляхом
перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, а потім
шляхом пред’явлення талонів отримав бензин на АЗС, де він
зберўгався продавцем на підставі договору зберігання № 17/48 від
01.06.2002р.
Розрахункові операції проводяться через РРО у випадку, якщо
покупка здійснюється в момент розрахунків за товар. При цьому,
всі такі операції відображаються у денному звіті, який згідно
ст. 2 названого Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
є документом встановленої
форми, надрукованим реєстратором розрахункових операцій, що
містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій,
проведених з його застосуванням.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, така операція
позивачем не здійснювалася. Фактичні розрахунки були проведені
раніше на підставі договору купівлі-продажу в безготівковій
формі, що податковим органом не заперечується.
Згідно п. 4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в
національній валюті ( z0368-01 ) (z0368-01)
, затвердженої Постановою
Правління Національного банку України від 29.03.2001 року N 135,
безготівкові розрахунки – це перерахування певної суми коштів з
рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також
перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб
коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки
одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі
розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному
вигляді.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками
апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування
фінансових санкцій у п'ятикратному розмірі вартості проданих
товарів (наданих послуг), без застосування реєстраторів
розрахункових операцій, передбачених п. 1 ст. 17 Закону України
“Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
З огляду на викладене, постанова від 01.04.2004р.
Севастопольського апеляційного господарського суду відповідає
вимогам чинного законодавства, а підстав для задоволення
касаційної скарги не вбачається.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Керчі
залишити без задоволення.
Постанову від 01.04.2004р. Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі № 2-13/15199-03 господарського суду
Автономної Республіки Крим залишити без змін.