Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.08.2004 року
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши касаційну
скаргу ВАТ "ХХХ"
на постанову від ХХ.03.04 р.
Н-ського апеляційного господарського суду
у справі № Х4
господарського суду Ч-ської області
за позовом ВАТ "ХХХ"
до Я-ської районної ради Ч-ської області
до Виробничого об*єднання "YYY"
про визнання недійсним рішення
за участю представників сторін:
позивача: присутній,
відповідача: не з'явились.
За згодою сторони відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від ХХ.08.04 р. були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду Ч-ської області від ХХ.12.2003 року
(суддя А.А.А.) позов задоволено з посиланням на обґрунтованість
позовних вимог.
Постановою колегії суддів Н-ського апеляційного господарського
суду у складі головуючого Б.Б.Б., суддів: В.В.В., Г.Г.Г. від
ХХ.03.04 р. рішення місцевого господарського суду скасовано, в
позові відмовлено.
ВАТ "ХХХ" звернулось до Вищого господарського суду України із
касаційною скаргою на постанову Н-ського апеляційного
господарського суду, вважаючи, що дана постанова прийнята
внаслідок неправильного застосування норм матеріального права,
зокрема, Земельного кодексу України, Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
, в зв'язку з чим просить її скасувати,
рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу ВАТ "ХХХ" на постанову Н-ського апеляційного
господарського суду, заслухавши представника позивача та
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх
оцінки судом, а також правильність застосування норм матеріального
і процесуального відзначає наступне:
Господарським судом при розгляді справи було встановлено, що
відповідно Рішення Я-ської районної Ради від ХХ.05.95 р. № Х1 для
ДП ВО "YYY" виділено земельну ділянку площею 1,7 га. пісків на
умовах довгострокової оренди для розміщення та експлуатації бази
відпочинку "ZZZ", яка розташована за адресою: Ч-ська область,
Я-ський р-н, с. Р-ськ, М-ська коса. До переданої в оренду площі
увійшла земельна ділянка на якій розташовані 3 будинки відпочинку,
які належать позивачу. Право власності на ці будівлі підтверджено
рішенням Господарського суду Т-ської області від ХХ.06.03 р.
Господарським судом також було встановлено, що позивач набув право
власності на 3 будинки відпочинку під час приватизації на підставі
у ФДМУ № ХХ8 від ХХ.12.95 р., що підтверджувалось переліком
нерухомого майна, що дається у власність ВАТ "ХХХ".
Відповідно ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, факти встановлені
господарським судом при розгляді однієї й, не доводяться зносу при
вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті ж самі сторони.
Відповідно ст. 30 Земельного кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
(в редакції до 01.01.2002 р.) при переході права власності на
будівлю та споруду переходить право користування земельною
ділянкою. Після набрання чинності Земельного кодексу України в
редакції від 25.10.01 р. згідно ст. 120 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
при переході права власності на та споруду право
власності на земельну ділянку може переходити на підставі
цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору
оренди.
Таким чином, господарський суд першої інстанції правомірно дійшов
до висновку про те, що у позивача з моменту переходу до нього
права власності на 3 будиночки відпочинку перейшло право
користування земельною ділянкою і він не позбавлений права
звернутись відповідним оформленням цього права у передбаченому
законом порядку.
З матеріалів справи вбачається, що господарським судом першої
інстанції у судовому засіданні була оглянута інвентарна справа
/М-ська коса, 88/ та встановлено, що дійсно на території бази
відпочинку ДП ВО "ZZZ" знаходиться 3 будиночки, які не належать
останньому. Крім того, господарським судом була оглянута відомість
амортвідрахувань, згідно з якою на балансі другого відповідача по
об'єкту "база відпочинку" рахується 5 будівель та споруд.
Свідоцтво про право власності відповідачу видано на підставі
рішення виконкому Р-ської сільської ради № Х3 від ХХ.07.02 р. з
урахуванням вищевказаного висновку.
Враховуючи викладене, а також те, що при винесенні рішення № Х1
від ХХ.05.95 р. першим відповідачем не було враховано право
позивача на користування земельною ділянкою, місцевий
господарський суд правомірно дійшов до висновку про задоволення
позовних вимог.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення
місцевого господарського суду відповідає нормам чинного
законодавства і має бути залишене без зміню, а постанова
апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, як така, що
прийнята при неправильному застосуванні норм права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія
суддів Вищого Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу ВАТ "ХХХ" задовольнити.
Постанову Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.03.
04 р. у справі № Х4 скасувати, рішення господарського суду Ч-ської
області від ХХ.12.03 р. залишити без змін.