ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.08.2004 Справа N 2603
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді
суддів
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача:
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Рівне
на ухвалу Господарського суду Рівненської області від
02.06.2004р.
у справі № 2603 Господарського суду Рівненської області
за позовом Державної податкової інспекції у м. Рівне
до Приватного підприємства Фірми “СП”
до Колективної фірми “ІС”
про визнання недійсними договорів від 01.07.2003р. та від
01.08.2003р. на інформаційно-обчислювальне обслуговування та
надання послуг,
В С Т А Н О В И В:
Державна податкова інспекція у м. Рівне звернулася до
Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного
підприємства Фірми “СП” та Колективної фірми “ІС” про визнання
недійсними на підставі ст. 49 ЦК Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договорів від 01.07.2003р. та від 01.08.2003р. на інформаційно-
обчислювальне обслуговування та надання послуг.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.06.2004р.
позовну заяву Державної податкової інспекції у м. Рівне
повернуто без розгляду на підставі п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 63 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. У Х В А Л А мотивована тим, що позивачем
подано позовну заяву підписану особою, повноваження якої
документально не підтверджені щодо її права підпису позовних
заяв та в позовній заяві не вказано обставин на яких ґрунтується
позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві
обставини, позивач не вказує в чому саме вбачається суперечність
укладених договорів інтересам держави (мета і прямий умисел,
докази нанесення збитків державі).
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Рівненської
області, Державна податкова інспекція у м. Рівне подала
касацўйну скаргу, в якій просить скасувати Ухвалу Господарського
суду Рівненської області від 02.06.2004р. та направити справу на
розгляд до Господарського суду Рівненської області. Свою вимогу
Державна податкова інспекція у м. Рівне мотивує тим, що
господарським судом порушено норми процесуального права, а саме
п. п. 1, 3 ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши заперечення
представників сторін, які з’явилися в господарське засідання
суду касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у
м. Рівне підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка визначає
форму і зміст позовної заяви, позовна заява подається до
господарського суду у письмовій формі і підписується повноважною
посадовою особою позивача або його представником.
Недодержання вимог зазначеної статті щодо форми і змісту
позовної заяви є, відповідно до ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
підставою для повернення позовної заяви без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява Державної
податкової інспекції у м. Рівне підписана Першим заступником
начальника Державної податкової інспекції у м. Рівне Г.М.Ш-к.
Господарський суд м. Києва, керуючись п. 1 ст. 63 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, повернув позовну заяву Державної податкової
інспекції у м. Рівне без розгляду.
Як на підставу повернення позовною заяви без розгляду, суд
послався на відсутність доказів щодо повноваження Г.М.Ш-к.
Пунктом 1 ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яким керувався
господарський суд при винесенні ухвали про відмову у прийнятті
позовної заяви, передбачено повернення позовної заяви, якщо
позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати,
або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про державну
податкову службу” ( 509-12 ) (509-12)
, яка визначає права органів
державної податкової служби, органи державної податкової служби
в установленому законом порядку мають право звертатися у
передбачених законом випадках до суду. При цьому згідно ч. 2
ст. 11 цього Закону ( 509-12 ) (509-12)
права, передбачені пунктом 17
надані головам державних податкових адміністрацій, начальникам
державних податкових інспекцій та їх заступникам. Отже, згідно
приписів вищенаведеної правової норми заступники начальників
державних податкових інспекцій мають право на звернення до
господарського суду з позовною заявою, а отже підписувати
позовні заяви. За таких обставин місцевим господарським судом
порушено ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу”
та п. 1 ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, яка визначає форму і зміст позовної заяви, позовна
зава повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються
позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов;
обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
законодавство, на підставі якого подається позов.
Повертаючи позовну заяву, Господарський суд Рівненської області
послався на недотримання Державною податковою інспекцією у
м. Рівне вимог зазначеної норми. Проте з таким висновком
погодитись не можна.
Позовна заява мотивувалась тим, що договори між Приватним
підприємствм Фірмою “СП” та Колективною фірмою “ІС” укладені з
метою завідомо суперечній інтересам держави та суспільства.
Таким чином, посилання Господарського суду Рівненської області
на невідповідність поданої Державною податковою інспекцією у
м. Рівне позовної заяви вимогам процесуального кодексу
спростовується змістом позовної заяви. Позовна заява Державної
податкової інспекції за своєю суттю відповідає вимогам п. 5 ч. 2
ст. 54 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Отже, місцевим господарським
судом порушено вимоги п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційні
скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів
розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних
скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови
апеляційного господарського суду.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського
суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального
чи процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом
порушено вищенаведені норми матеріального та процесуального
права, то винесена ним ухвала підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне
задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.06.2004р.
у справі № 2603 скасувати і передати позовну заяву для розгляду
по суті до Господарського суду Рівненської області.