Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого Невдашенко Л.П.

суддів: Шульги О.Ф.

Рибака В.В.

розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою відповідальністю

судовому засіданні “МАСС”, м. Дніпропетровськ

касаційну скаргу

на постанову від 31.05.2005

Дніпропетровського апеляційного

господарського суду

у справі № 18/77

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

“Август-04”, м. Херсон

До Товариства з обмеженою відповідальністю

“МАСС”, м. Дніпропетровськ

Про стягнення 10 147,17 грн.

за участю представників сторін:

від позивача – Сікора О.О.

від відповідача – не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2005, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2005, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Август –04” до Товариства з обмеженою відповідальністю “МАСС” про стягнення 10 147,17 грн. в т.ч. 9 880,80 грн. заборгованості за договором № СН 17/02 від 17.09.2004, 237,14 грн. інфляційних втрат та 29,23 грн. річних.

Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений договором строк; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Боржник за прострочку виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідач, зазначає суд, в установлений договором строк не здійснив оплати за надані позивачем послуги, що підтверджується відповідними доказами.

Оскаржуючи постанову апеляційного суду та рішення господарського суду скаржник просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції посилаючись на те, що інтереси позивача по сплаті здійснених ним по договору послуги могли бути враховані при здійсненні взаєморозрахунків.

Крім того, позивач примусив відповідача застосувати, передбачену ст. 236 Господарського кодексу України (436-15) міру у відповідь на порушення позивачем його зобов’язань по договору.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “МАСС” (Довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Август-04” (Повірений) 17.09.2004 укладено договір № СН 17/02 відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов'язання, на протязі строку дії договору здійснювати наступні послуги: розвантаження, зберігання та навантаження фасованого проса; розфасовку в поліпропіленові лантухи по 25 кг. проса жовтого та проса червоного, що доставляються автотранспортом насипом, з дотриманням процедури зважування та встановлення якості; при необхідності здійснювати роботи по до очистці та сушці товару.

Довіритель зобов'язується прийняти у повіреного виконані ним роботи і оплатити вартість послуг на умовах даного договору відповідно до підписаних актів.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що оплата послуг здійснюється банківським переводом на рахунок Повіреного на підставі підписаного сторонами акту здачі-приймання робіт/послуг або рахунку-фактури Повіреного, який є невід’ємною частиною договору, на протязі 10-ти робочих днів з дати підписання відповідного акта (виставлення рахунку-фактури Повіреного).

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сторонами 26.11.2004 р. підписано акт виконаних робіт на суму 9 880,80 грн., але відповідач в установлений договором строк ( протягом 10 днів з дати підписання акта) не здійснив оплату наданих позивачем послуг.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору абр вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми ( ст. 625 ЦК України (435-15) ).

Посилання скаржника на те, що він призупинив свої зобов'язання по оплаті за виконані роботи, оскільки позивач порушує свої зобов'язання за договором спростовується матеріалами справи, а саме актом виконаних робіт, який підписаний сторонами без зауважень і є підставою для оплати наданих послуг.

Суд першої та апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваних рішень повно і всебічно з’ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на порушення господарським судом інших норм матеріального права також не знайшли свого підтвердження.

В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч. 2 ст. 111-5 та ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України (1798-12) .

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Дніпропетровським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2005 у справі № 18/77 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.