ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.08.2004 Справа N 244/5-24Б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Прокуратури Донецької області в
судовому засіданні інтересах держави в особі
касаційну скаргу Донецького регіонального відділення
Фонду Державного майна України
на ухвалу господарського суду Донецької
області 04.04.2002
у справі № 244/5-24Б
господарського суду Донецької області
за позовом Державної податкової інспекції у м.
Красний Лиман
до Відкритого акціонерного товариства
"КК"
про банкрутство,
за участю представників від:
позивача не з'явилися, були належно повідомлені
відповідача не з'явилися, були належно повідомлені
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.04.2002 р.
затверджено звіт та ліквідаційний баланс Краснолиманського
комбінату силікатних виробів.
В касаційному поданні ставиться питання про скасування ухвали
господарського суду Донецької області від 4 квітня 2002 р. та
передачі справи на новий розгляд в господарський суд Донецької
області з мотивів порушення вимог ст. 32 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2141-14 ) (2141-14)
.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи
касаційного подання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних
мотивів.
Як слідує з матеріалів справи та встановлених обставин,
Краснолиманський комбінат силікатних виробів 11.01.1996р. визнано
банкрутом. На виконання постанови арбітражного суду про визнання
підприємства банкрутом, створено ліквідаційну комісію.
Згідно протоколу зборів кредиторів від 28.11.2001 р. прийнято
рішення про затвердження звіту ліквідатора про ліквідацію
підприємства-боржника.
Під час роботи ліквідаційної комісії ліквідатором реалізовано
майно та погашено кредиторської заборгованості на суму 126549,15
грн., не погашено на суму 52322,12 грн. у зв'язку з відсутністю
майна та активів.
Враховуючи, що згідно ліквідаційного балансу у Краснолиманського
комбінату силікатних виробів не залишилося майна - господарський
суд затвердив ліквідаційний баланс та виніс ухвалу про ліквідацію
юридичної особи.
Відповідно до ст. 107 ГПК України сторони у справі мають право
подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення
місцевого господарського суду, що набрало законної сили та
постанову апеляційного суду.
Своє клопотання суб'єкт права на касаційне оскарження мотивує тим,
що з частиною першою статті 29 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
право
прокурора на вступ його у справу в будь-якій стадії процесу та
подача апеляційного чи касаційного подання на судові рішення
зумовлені порушенням інтересів держави.
Так, про порушення законодавства про провадження справи про
банкрутство прокуратурі стало відомо із звернень ДОГО "Правовий
захист". Втім, ксерокопії скарги ДОГО "Правовий захист" № 9 від
20.02.2004 року, на яку посилається прокурор, як інформації щодо
порушення законодавства про банкрутство - не підписана та не
завірена в установленому порядку. Ініціюючи перегляд справи в
порядку касаційного розгляду прокурор зазначив, що касаційне
подання подано в інтересах держави в особі Донецького
регіонального Фонду державного майна України.
Всупереч ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Закону
України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
та Господарського
процесуального кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
та рішення Конституційного суду
України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного
суду України та Генеральної прокуратури України (справа про
представництво прокуратурою України інтересів держави в
арбітражному суді) від 8 квітня 1999 р. № 3-РП/99, касаційне
подання не обґрунтоване інтересами держави.
Що стосується подання прокурора, то воно підлягає відхиленню,
оскільки відповідно до ст. 29 ГПК України ( 1789-12 ) (1789-12)
прокурор
зобов'язаний вказати в поданні інтереси держави. Проте, в поданні
прокурором не наведено та не обґрунтовано, а лише зазначено, що
подання подано в інтересах Фонду державного майна, без мотивації.
Таким чином, прокурор, ініціюючи касаційне подання, вимагає
реалізації свого права щодо захисту державних інтересів, при цьому
не зазначає, в чому конкретно вони виражені, що свідчить про
зловживання правом на судовий захист.
Колегія суддів відмічає, що положення Кримінального кодексу
України безпосередньо передбачають кримінальну відповідальність за
фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства, незаконні дії у
разі банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності
тощо.
Більш того, деякі положення кримінального кодексу передбачають
наявність в деяких діях (бездіяльності) посадових осіб боржника
та/або кредиторів, склад злочину.
Зазначені обставини можуть підпадати під правове регулювання
кримінального законодавства в окремому кримінальному провадженні.
Здійснення злочину потребує негайного реагування з боку держави.
Кримінально-правова форма починає діяти з моменту здійснення
злочину, і в результаті цього, ця система кримінально -
процесуальних стадій починається зі стадії порушення кримінальної
справи, дізнання і попереднього слідства.
Колегія суддів відмічає, що припинення провадження по справі про
банкрутство припиняє цивільно-правові наслідки, тобто наслідки
визнання особи банкрутом, але не наслідки навмисного банкрутства.
Кримінально - правове переслідування осіб, винних у банкрутстві,
повинно продовжуватися і після закінчення цивільного судочинства
по справі про банкрутство. Окрім цивільно-правового реагування
прокурор може розглянути питання щодо кримінально - правової
відповідальності.
За цих обставин, колегія суддів вважає, що касаційне подання не
підлягає задоволенню, оскільки відсутні законні підстави такого
задоволення.
Відповідно до ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у касаційній інстанції скарга розглядається
за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та
їх доказуванням, та згідно зі ст. 111-7 зазначеного Кодексу
( 1789-12 ) (1789-12)
, касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалені судові
акти по справі підлягають залишенню в силі, а касаційне подання
без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційне подання прокурора Донецької області в інтересах
держави в особі Донецького регіонального відділення Фонду
Державного майна України від 23.07.2004 № 07/3-1353- 01 залишити
без задоволення.
2.Ухвалу господарського суду Донецької області від 4 квітня 2002
р. - без змін.