Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Коробенко Г.П. ,

розглянувши матеріали

касаційної скарги Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області

на постанову Київського міжобласного господарського суду

від 12.04.2005 р.

у справі господарського суду Полтавської області

за позовом ЗАТ “Торговий дім “Атлант”

до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області

Про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Смольник С.С. (дов. від 16.08.05 № 3), Білоброва І.О.

(дов. від 16.08.05 № 2),

відповідача: Биченко О.О. (дов. від 06.07.05 № 1427/10),

Жовтанюк Т.П. (дов. від 28.07.05 № 15613/10),

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 17.02.05 господарського суду Полтавської області позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0002032301/0/1965 від 05.07.2004р., № 0002042301/0/1966 від 05.07.2004р., № 0002042301/1/2195 від 30.07.2004 р. та № 0002032301/1/2196 від 30.07.2004 р. з огляду на те, що позивач, отримавши матеріальні цінності за вищезазначеними договорами, податкові накладні та оплативши вартість отриманих ТМЦ з відсотками за товарний кредит, правомірно відніс до складу валових витрат у IV кв. 2003р. витрати в сумі 625470, 40 грн., пов'язані з виплатою відсотків за право користування товарним кредитом.

Цим же рішенням з ДПІ на користь позивача стягнуто 203 грн. судових витрат.

Постановою від 12.04.05 Київського міжобласного апеляційного господарського суду згадане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Кременчуцької ОДПІ звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою і просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові, посилаючись на порушення судами пп. пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) № 168/97-ВР від 03.04.97 (далі Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), п. 4 Положення (стандарту) № 3 “Звіт про фінансові результати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87 (z0397-99) (далі Положення № 3 (z0397-99) ), Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 17 “Податок на прибуток”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.00 № 353 (далі Положення № 17), ст.ст. 42, 43 ГПК України (1798-12) .

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, за результатами комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ “Агроторговий дім “Атлант” Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією складено акт № 285АК/23 - 120/30772370 від 01.07.2004 року, у якому вказано, що ЗАТ "Агроторговий дім "Атлант" на підставі договорів № 100 від 01.09.2003 року та № 112а від 01.11.2003 року на умовах товарного кредиту було придбано у ПП "Кремтехнодинаміка" гайковерти 2590 фірми "Rodcraft" на загальну суму 755520 грн. Відповідно до вимог пп. 3.3 договорів за наданий товарний кредит нараховуються відсотки в розмірі 3,33 % ціни договору за кожен день відстрочки платежу. Відсотки за відстрочку платежу, нараховані позивачу складають: за вересень 2003р. -365634грн.; за листопад 2003 р. - 389 130,48 грн., загальна вартість товару, придбаного на умовах товарного кредиту складає: у вересні 2003 р. - 731 634 грн., в т.ч. ПДВ - 121 939 грн.; у листопаді 2003 р. 778 650, 48 грн., в т.ч. ПДВ 129775, 08 грн.

Розрахунки здійснювались наступним чином: 30.09.2003 року за товари придбані у вересні на суму 731 634 грн. позивач передав постачальнику векселі:

№ 763311000741 (акт прийому-передачі векселя від 30.09.2003 року; емітент - ЗАТ «Агроторговий дім «Атлант», векселеотримувач

- ПП "Кремтехнодинаміка", номінальна вартість - 30470 грн.); № 763314231188 (акт прийому - передачі векселя від 30.09.2003 року

- векселедавець - ЗАТ «Агроторговий дім «Атлант», емітент ПП "Кремтехнодинаміка", векселеотримувач ПП “Кремтехнодинаміка", номінальна вартість –6706395 грн. та перераховано ПП "Кремтехнодинаміка" З0 469 грн. ( платіжні док. № 1356 від 29.10.2003 p.; № 1385 - AV039 від 31.10.2003 p.; та № 1396 - В4036 від 04.11.2003 р.)

30.11.2003 року за товари придбані у листопаді на суму 778 650,48 грн. позивач передав постачальнику векселі:

№ 76331768066 (акт прийому - передачі векселя від 30.11.2003 року, векселедавець - ЗАТ «Агроторговий дім «Атлант», емітент - ЗАТ «Агроторговий дім «Атлант», векселеотримувач ПП "Кремтехнодинаміка"; номінальна вартість - 22221грн.); № 763314231196 (акт прийому - передачі векселя від З0.11.2003 року, векселедавець - ЗАТ «Агроторговий дім «Атлант», емітент - ПП "Кремтехнодинаміка", векселеотримувач ПП "Кремтехнодинаміка"; номінальна вартість -713730,48грн.); та перераховано 42 198 грн. ( платіжний док. № 1636 від 25.12.2003 року). Придбаний позивачем товар було в подальшому реалізовано за договорами купівлі-продажу № 103 від 01.09.2003р. та № 113а від 01.11.2003р. ТОВ "Арбат-Агро" за ціною 713730, 48 грн. У зв’язку з цим відповідач в акті перевірки, зазначає, що оскільки позивач реалізував придбаний товар за ціною нижчою від сплаченої вартості з урахування відсотків за кредит, то він не отримав прибутку, а значить його діяльність не є господарською, тому відсотки за товарний кредит позивач неправомірно відніс до валових витрат. При цьому витрати по оплаті послуги за товарним кредитом не можуть вважатися використаними у власній господарській діяльності. Тому ДПІ дійшла висновку, що позивачем безпідставно зараховано до складу валових витрат суми відсотків за відстрочку розрахунку з його контрагентами у ІУ кв. 2003р. в сумі 625 470, 40 грн., у зв"язку з чим занижено зобов'язання з податку на прибуток в сумі 187600 грн. та податкове зобов'язання з податку на додану вартість у жовтні місяці 2003р. на суму 60 539 грн., у листопаді місяці 2003р. на суму 64 555 грн.

На підставі вказаного акту Кременчуцькою ДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0002032301/0/1965 від 05.07.2004р., яким позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 187600 грн. та штрафних санкцій в сумі 56 280 грн.; № 0002042301/0/1966 від 05.07.2004р., яким позивачу донараховано ПДВ в сумі 12094 грн. та штрафних санкцій в сумі 62547 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних повідомлень-рішень Кремечуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення № 0002032301/1/2196 від 30.07.2004 р. та № 0002042301/1/2195 від 30.07.2004 р., які фактично дублюють попередні.

Приймаючи рішення у даній справі, суди послались на пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону № 334/94-ВР (334/94-ВР) та дійшли висновку, що наведеною нормою прямо передбачено можливість віднесення до валових витрат процентів за борговими зобов'язаннями по отриманим кредитам.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами неправомірно не взято до уваги посилання відповідача на те, що вказані вище операції не можна вважати такими, що здійснені в межах господарської діяльності товариства в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР (334/94-ВР) , оскільки вони не мали на меті отримання доходу.

Так, згідно з пп. 5.1 ст. 5 Закону № 334 (334/94-ВР) валові витрати - сума будь-яких витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому пунктом п. 1.32 Закону № 334/94-ВР (334/94-ВР) господарську діяльність –визначено як будь яку діяльність особи, спрямовану на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Отже, як вбачається з викладеного суди застосували пп. 5.5.1 п. 5.5. ст. 5 Закону № 334/94-ВР (334/94-ВР) без врахування положень п. 1.32 вказаного Закону (334/94-ВР) .

Посилання судів на той факт, що за даними бухгалтерського і податкового обліку за звітний період здійснення цих операцій позивач отримав позитивний фінансовий результат, не може прийматися до уваги, оскільки судами не доведено, що прибуток було отримано позивачем саме за спірними операціями.

Також судами не надано відповідної правової оцінки тому факту, що за спірними господарськими операціями позивач розраховувався частково векселями.

Вказані обставини залишись поза увагою судів, які приймали рішення у даній справі.

З огляду на викладене вказані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. 107, ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення від 17.02.05 господарського суду Полтавської області та постанову від 12.04.05 Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 17/4 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.