Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Коробенко Г.П. ,

розглянувши матеріали

касаційної скарги ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 21.04.2005 р.

у справі господарського суду Дніпропетровської

області

за позовом ТОВ “Барс”

до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з’явились,

відповідача: Доленіна С.В. (дов. від 23.05.05 № 17875/10/10- 039),

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 19.01.05 господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 0002702304/0 від 08.11.2004р. з посиланням на те, що Законом України № 168/97-ВР від 03.04.97 “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) (далі Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) передбачені слідуючи загальні правила віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ: сума ПДВ сплачена в ціні товару (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат або підлягають амортизації, порушень цих вимог Закону (168/97-ВР) відповідачем не наведено; право на податковий кредит виникає за передбаченою Законом (168/97-ВР) першою з подій, до яких відноситься також факт сплати коштів, наявність цього факту підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами; наявність податкової накладної, яка виписується в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, а саме також за першою з подій, у тому числі за фактом отримання грошових коштів.

Цим же рішенням з ДПІ на користь позивача стягнуто 203 грн. судових витрат.

Постановою від 21.04.05 Дніпропетровського апеляційного господарського суду згадане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою і просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97- ВР (168/97-ВР) .

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, за результатами комплексної документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2000р. по 01.07.2004 року по податку на додану вартість. ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська складено акт від 04.11.2004г року № 148/23- 4/30853040, у якому вказано про порушення позивачем п. п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.3, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) - заниження податку на додану вартість в червні 2004 року на суму 11054440 грн. Зокрема, в акті зазначено, що порушення п. п. 7.2.3 та 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) мало місце внаслідок включення до складу податкового кредиту податкових накладних без повного або часткового отримання товарів від акціонерного товариства закритого типу "Футбольний клуб Дніпро-96", а п. п. 7.4.1 - в частині віднесення до складу податкового кредиту загальної суми 11054439 грн. 76 коп. без придбання товарів, що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ в червні 2004 року на суму 19472 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення № 000272304/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 16581660 грн., у тому числі: основний платіж - 11054440 грн., штрафні (фінансові) санкції - 5527220 грн.

Судами також з’ясовано, що відповідно до договору від 01.06.2004 року № 01/06, укладеного з АТЗТ "Футбольний клуб"Дніпро-96", позивачем здійснено попередню оплату в розмірі 100% вартості паливно-мастильних матеріалів, що підтверджується платіжними дорученнями № № 290, 291 від 23.06.2004 року, від 25.06.2004 року, № 351 від 30.06.2004 року на перерахування 71366638, 56 грн., у тому числі, ПДВ –11894439, 76 грн. За наслідками здійснення платежу позивачем отримано від контрагента податкові накладні № 3863 від 25.06.2004 року та № 3864 від 23.06.2004 року. Строк дії договору узгоджено сторонами в п. 6.1 договору та встановлено до 31.12.2006 року.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 та пп. 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), у звязку з чим дійшли висновку про правомірність сформування позивачем податкового кредиту в сумі 14755414, 41 грн. за період з 01.01.02 по 01.07.03 –до його складу включено кошти з урахуванням дат списання коштів з розрахункового рахунку товариства.

При цьому судами враховано, що вказані положення закону були виконані позивачем належним чином, а саме до податкового кредиту включались суми з урахуванням дат списання коштів з рахунку товариства.

В той же час, поза увагою судових інстанцій залишився той факт, що списання коштів з банківського рахунку як першої з подій для збільшення валових витрат можливе лише у випадку оплати товарів, на які перейшло право власності.

Так, згідно з п. 1.31 ст. 1 Закону України від 28.12.94 № 334/94- BP “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР) продаж товарів - любі операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки, та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату, або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Помилковим також вбачається висновок судів щодо правомірності включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 14755414, 41 грн. при перерахуванні авансового платежу без фактичного отримання товару.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону (168/97-ВР) передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

При цьому поза увагою судів залишились приписи ч. 4 згаданої норми Закону (168/97-ВР) , згідно якої податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

За таких обставин судами безпідставно без врахування фактичних обставин справи застосовано в цій частині пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) та визнано правомірним включення до податкового кредиту за датою списання коштів з рахунку підприємства.

З огляду на викладене вказані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд для вирішення спору з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст. 107, ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення від 19.01.05 господарського суду Дніпропетровської області та постанову від 21.04.05 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 17/262 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.