ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.08.2004 Справа N 27/311
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Хандуріна М.І. - головуючого,
Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П. ,
розглянувши у відкритому Спеціалізованої державної податкової
судовому засіданні інспекції по роботі з великими
касаційну скаргу платниками податків у
м. Дніпропетровську
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 19.04.2004 р.
у справі господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ЗАТ Комерційний банк “ПриватБанк”
до Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими
платниками податків у
м. Дніпропетровську
про визнання недійним податкового повідомлення-рішення,
- позивача: Лобич О.М. – дов. від 14.06.2002 р.,
- відповідача: Бубирєв С.В. – дов. від 18.08.2004 р.
№ 23788/10/08-06/2-17, Устименко М.В.
– дов. від 19.01.2004 р.
№ 1299/10/08-06/2-38,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
10.02.2004 р. у справі № 27/311 позов ЗАТ Комерційний банк
“ПриватБанк” (далі ЗАТ КБ “ПриватБанк”) до Спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Дніпропетровську задоволено частково, податкове
повідомлення-рішення від 15.07.2003 р. № 0000580826/0/15911
визнано недійсним в частині нарахування податкового зобов’язання
з прибуткового податку з громадян в сумі 9071,95 грн. та
штрафних санкцій у розмірі 18153,70 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 19.04.2004 р. у даній справі рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 10.02.2004 р. залишено без змін.
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. Дніпропетровську звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення
про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування
посилається на неправильне застосування норм матеріального
права, а саме, п.п. “з” п. 1 ст. 5, п. 2 ст. 6, ст. 9, п.п. “а”
( 1172-14 ) (1172-14)
п. 2 ст. 19, ст. 1, ст. 12 Декрету Кабінету
Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
( z0064-93 ) (z0064-93)
, п.п. 17.1.9 п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
ЗАТ КБ “ПриватБанк” у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що
судові рішення у даній справі є обґрунтованими та винесеними у
відповідності до норм матеріального та процесуального права, а
доводи касатора не відповідають вимогам діючого законодавства.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, СДПІ у
м. Дніпропетровську було проведено комплексу планову
документальну перевірку ЗАТ КБ “ПриватБанк” з питань дотримання
вимог податкового та валютного законодавства за період з
01.10.2000 р. по 31.12.2000 р. та з 01.01.2001 р. по 31.12.2001
р., за результатами якої складено акт від 10.07.2003 р. № 12573.
В результаті перевірки встановлено, що позивачем було проведено
оплату за проживання у готелі 76 громадян, які не перебували у
трудових відносинах з банком, без нарахування, утримання і
перерахування до бюджету прибуткового податку в сумі 1384,54
грн., чим порушено вимоги ст. 11, 12, п. 3 ст. 7, п.п. “а”
( z0064-93 ) (z0064-93)
п. 2 ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
( z0064-93 ) (z0064-93)
та
Інструкції про прибутковий податок з громадян; в порушення
п.п. “з” п. 1 ст. 5, п. 3 ст. 7, п.п. “а” п. 2 ст. 19 Декрету
суми нарахований і виплачених громадянам відсотків по ощадним
сертифікатам на пред’явника не оподатковувалися, що спричинило
неперахування позивачем до бюджету прибуткового податку в сумі
6818,61 грн.; при проведенні перерахунків податкового податку з
сукупного оподатковуваного доходу за рік занижено податок на
873,70 грн.
На підставі даного акту СДПІ у м. Дніпропетровську було прийнято
податкове повідомлення-рішення від 15.07.2003 р.
№ 0000580826/0/15911, яким визначено суму податкового
зобов’язання позивача по прибут5ковому податку з громадян у сумі
27230,55 грн., в т.ч. 9076,85 грн. – основний платіж та 18153,70
грн. штрафних санкцій.
Згідно зі ст.ст. 1, 12 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
( z0064-93 ) (z0064-93)
оподаткуванню не підлягають доходи громадян, одержані ними від
підприємств, установ, організацій не за місцем основної роботи,
в т.ч. за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт,
здійснюваних на основі договору підряду та інших договорів
цивільно-правового характеру.
Таким чином, для оподаткування доходів, що визначені як об’єкти
оподаткування в ст. 11 Декрету необхідно щоб громадяни
отримували доход за виконання певних робіт не за місцем основної
роботи:
- або за сумісництвом (тобто потрібна наявність трудового
договору);
- або за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на
основі договору підряду, чи інших договорів цивільно-правового
характеру.
Як встановлено судами, банком оплачено за проживання у готелі 76
громадян, які не перебували з ним у трудових відносинах. З акта
перевірки вбачається, що ніяких робіт для ЗАТ КБ “ПриватБанк”
вищевказаними громадянами не виконувались та ніяких договорів,
ні трудових, ні цивільно-правового характеру не укладалося.
Таким чином, правові підстави для нарахування та утримання
прибуткового податку при оплаті рахунку юридичної особи за
проживання у готелі осіб, які не мають договірних відносин на
виконання робіт з особою, яка провела таку оплату, відсутні.
Згідно з ч. 1 п. “з” ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України
“Про прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
( z0064-93 ) (z0064-93)
(далі Декрет) до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного
громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не
включаються проценти, дисконтні доходи і виграші по облігаціях
державних позик, грошових вкладах, іменних ощадних сертифікатах,
виграші за державними лотереями та державними казначейськими
зобов'язаннями.
Випуск ощадних (депозитних) сертифікатів мав місце 23.09.1998 р.
Згўдно з п. 4 Правил здійснення депозитних операцій для
банківських депозитів ( z0393-97 ) (z0393-97)
, затверджених постановою
Правління Національного банку України від 07.07.1997 р. № 216,
одним із видів депозитів є депозити на пред’явника. Залучення
депозитів (вкладів) повинно було оформлюватись банком шляхом
відкриття строкового депозитного рахунку або шляхом видачі
ощадного (депозитного) сертифіката (п. 6 Правил ( z0393-97 ) (z0393-97)
).
Згідно з п. 8 вказаних Правил ( z0393-97 ) (z0393-97)
ощадний (депозитний)
сертифікат – це письмове свідоцтво банку про депонування коштів,
яке засвідчує право вкладника або його правонаступника на
отримання після закінчення встановленого строку суми депозиту
(вкладу) та процентів по ним.
Зважаючи на викладене, є правомірним висновок судів, що проценти
є платою за розміщення коштів на вклад, який оформлено шляхом
видачі ощадного сертифіката, а тому не підлягають оподаткуванню
згідно з п.п. “з” п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України
“Про прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
.
Що стосується заниження позивачем податок податкового податку з
громадян на 873,70 грн.
Відповідно до п. 2 ст. 6 Декрету Кабінету міністрів України “Про
прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
сукупний
оподатковуваний доход додатково зменшується на суму, що не
перевищує за кожний повний місяць, протягом якого одержаний
доход, встановленого чинним законодавством розміру мінімальної
місячної заробітної плати (неоподатковуваний мінімум) одному з
батьків (опікунів, піклувальників) на кожну дитину віком до 16
років, якщо місячний сукупний оподатковуваний доход не перевищує
розміру десяти мінімальних місячних заробітних плат,
встановленого чинним законодавством.
Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з
підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами -
суб'єктами підприємницької діяльності (за місцем основної
роботи), зменшення оподатковуваного сукупного доходу в розмірі
мінімальної місячної заробітної плати на кожну дитину віком до
16 років провадиться щомісячно.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Декрету ( 13-92 ) (13-92)
обчислення податку
протягом року провадиться з суми місячного сукупного
оподатковуваного доходу за ставкою, визначеною відповідно до
статті 7 цього Декрету. При цьому для громадян, які мають право
на одержання пільг згідно з статтею 6 цього Декрету, сума
місячного сукупного оподатковуваного доходу зменшується на
розмір цих пільг. Підприємства, установи, організації і фізичні
особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять
виплати зазначених доходів, протягом 15 календарних днів за
останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу
надсилають до податкових органів за місцем державної реєстрації
відомості про нараховані та виплачені суми доходів і суми
утриманих з них податків за формою, встановленою центральним
податковим органом.
Таким чином, вказані норми не визначають прав та обов’язків
працедавця застосовувати пільги лише при проведенні річного
перерахунку, а не щомісяця, а тому висновки судів про
відсутність з боку позивача порушень вимог п. 2 ст. 6, ст. 9
вищевказаного Декрету ( 13-92 ) (13-92)
є правомірними та
обґрунтованими.
Стосовно застосування відповідачем штрафних санкцій. Згідно з
п.п. 17.1.9 п. 17.9 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли платник податків
здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює
грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку,
збору (обов’язкового платежу), якщо відповідно до законодавства
таке нарахування та сплата є обов’язковою передумовою такого
продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує
штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання з такого
податку, збору (обов’язкового платежу).
Зважаючи на викладе, оскільки проценти по ощадним (депозитним)
сертифікатам не включаються до складу сукупного оподатковуваного
доходу та з таких доходів податок не нараховується; оплата
рахунку юридичної особи не є платою за виконані роботи; норми
Декрету не містять передумови застосування пільг лише після
утримання прибуткового податку, тому у вказаних випадках сплата
прибуткового податку не є обов’язковою передумовою таких виплат,
а тому застосування відповідачем штрафних санкцій є
необґрунтованим.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що відповідно до
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судові рішення ґрунтуються на всебічному, повному та
об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве
значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального
та процесуального права, доводи касаційної скарги не
спростовують висновків суду, у зв’язку з чим підстав для їх
скасування не вбачається.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську
залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 19.04.2004р. у справі № 27/311 залишити без змін.