ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.08.2004 Справа N 25/17-04-271
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Хандуріна М.І. - головуючого,
Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши у відкритому першого заступника прокурора Одеської
судовому засіданні області
касаційне подання
на постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 18.05.2004 р.
у справі господарського суду Одеської області
за позовом підприємства з іноземними інвестиціями
“ЮМКо, Лтд.” у вигляді ТОВ (далі ПІІ
“ЮМКо, Лтд” ТОВ)
до Чорноморської регіональної митниці,
Управління Державного казначейства в
Одеській області
про стягнення 371 569 грн.
за участю представників:
- прокуратури: Демчук Р.В.,
- позивача: Миколюк Т.П. – дов. від 19.08.2004 р.
№ 88,
- відповідача1: не з’явились;
- відповідача2: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.03.2004 р.
у справі № 25/17-04-271 позов ПІІ “ЮМКо, Лтд” ТОВ до
Чорноморської регіональної митниці та Управління Державного
казначейства в Одеській області про стягнення з Державного
бюджету України суму помилково сплаченого податку на додану
вартість задоволено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
18.05.2004р. у даній справі рішення господарського суду Одеської
області від 09.03.2004 р. залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач при митному оформленні
товарів, ввезених за зовнішньоекономічним контрактом помилково
сплатив ПДВ, хоча являючись платником єдиного податку по ставці
10 відсотків при здійсненні операцій по ввезенні товарів на
митну територію не є платником ПДВ.
До Вищого господарського суду України з касаційним поданням
звернувся перший заступник прокурора Одеської області, який
просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове
рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування
посилається на неправильне застосування норм матеріального
права, що регулюють спірні правовідносини.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПІІ “ЮМКо, Лтд” ТОВ
згідно Свідоцтв від 25.06.2002 р. № 1542002084, від 27.12.2002
р. № 1542002813, виданих Державною податкової інспекцією у
Приморському районі м. Одеси, являється платником єдиного
податку за ставкою 10%.
У відповідності із зовнішньоекономічними контрактами протягом
ІІІ – IV кв. 2002 р. та протягом 2003 року, укладеними з
японськими контрагентами, ПІІ “ЮМКо, Лтд” ТОВ здійснювало
операції ввезення на територію України. Вказані товари були
автозапчастини, мопеди, мотоцикли, автомашини, які придбавалися
позивачем для продажу на території України, тобто з метою
здійснення малого підприємництва. При митному оформленні
товарів, позивач сплатив ПДВ на загальну суму 371 569 грн.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов
висновку, що позивач, як платник єдиного податку в період з ІІІ
кв. 2002 р. по IV кв. 2002 р. при ввезенні товару на митну
територію України мав проводити оплату тільки єдиного податку за
ставкою 10%, а тому задовольнив позов про стягнення з Державного
бюджету України помилково сплаченого позивачем податку на додану
вартість у сумі 371 569 грн.
Однак колегія суддів не може погодитися з даними висновком суду.
Законом України “Про державну підтримку малого підприємництва”
( 2063-14 ) (2063-14)
визначені правові основи державної підтримки
суб’єктів малого підприємництва. Одним з основних напрямків
державної підтримки малого підприємництва є введення спрощеної
системи оподаткування, обліку і звітності. Ст. 11 цього Закону
встановлено, що спрощена система оподаткування, бухгалтерського
обліку та звітності, яка передбачає заміну сплати встановлених
законодавством податків і зборів (обов’язкових платежів) сплатою
єдиного податку, запроваджується для суб’єктів малого
підприємництва в порядку, встановленому законодавством України.
Така спрощена система оподаткування, порядок оподаткування
операцій, що здійснюються суб’єктами малого підприємництва
введені в Україні Указом Президента України “Про спрощену
систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого
підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Указу ( 727/98 ) (727/98)
спрощена система
оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб’єктів
малого підприємництва, фізичних осіб, які здійснюють
підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у
трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом
року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не
перевищує 500 тис. грн. Це положення Указу стосується визначення
бази оподаткування єдиним податком. Об'єктом оподаткування при
обкладанні єдиним податком прийнято доходи, отримані від
здійснення підприємницької діяльності.
Для оподаткування податком на додану вартість імпортних товарів
Законом України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачені норми, згідно з якими податок на додану вартість
сплачується суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює
діяльність, віднесену до підприємницької або ввозить товари на
митну територію України.
Стаття 3 встановлює об'єкт оподаткування ПДВ. Відповідно до
п. 3.1. ст. 3 зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, об’єктом
оподаткування є операції щодо продажу товарів (робіт, послуг) на
митній території України, в тому числі операції з оплати
вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з
передачі права власності на об’єкти застави позичальнику
(кредитору) для погашення кредиторської заборгованості
заставодавця і щодо ввезення (пересилання) товарів на митну
територію України та отримання робіт (послуг), що надаються
нерезидентам для їх використання або споживання на митній
території України, в тому числі операції з ввезення
(пересилання) майна за договором оренди (лізингу), застави та
іпотеки.
Крім того, ст. 4 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає базу
оподаткування податком на додану вартість. Пунктом 4.1 визначена
база оподаткування операцій з продажу товарів, разом з цим пункт
4.3 визначає базу оподаткування для товарів, які ввозяться
(пересилаються) на митну територію України.
З метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до
вимог Указу Президента України “Про внесення змін до Указу
Президента України від 3.07.1998 року № 727 “Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва” ( 746/99 ) (746/99)
Державною податковою адміністрацією
України видано наказ від 01.03.2000р. № 79 “Про затвердження
Положення про Реєстр платників податку на додану вартість”
( z0208-00 ) (z0208-00)
, зареєстрований в Міністерстві юстиції України
03.04.2000 р. за № 208/4429.
У пункті 1 Положення про Реєстр платників ПДВ зазначено, що
особи, які згідно з чинним законодавством не є платниками ПДВ,
та особи, які здійснюють імпорт товарів і сплачують ПДВ при
ввезенні цих товарів, але не підпадають під визначення платників
податку, не повинні проходити реєстрацію та отримувати
індивідуальний податковий номер. А тому ввезення (пересилання)
товарів є об'єктом для оподаткування податком на додану вартість
і особа, суб'єкт підприємницької діяльності, що є юридичною чи
фізичною особою, або фізична особа, як громадянин, незалежно від
того, зареєстрована вона як платник податку на додану вартість,
чи знаходиться на особливому (спрощеному) режимі оподаткування
без перебування в категорії платників податку на додану
вартість, чи громадянин, який ввозить (пересилає) імпортні
товари, під час митних процедур зобов'язаний сплатити податок на
додану вартість. Тобто особа, яка здійснює експортно-імпортні
операції, може не підлягати реєстрації податковим органом як
платник податку на додану вартість, однак це не звільняє її від
обов'язків по сплаті належних платежів, у тому числі податку на
додану вартість.
Указ передбачає звільнення суб'єктів малого підприємництва від
сплати податку на додану вартість лише з операцій реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг), тому податок на додану
вартість з операцій щодо ввезення (пересилання) товарів на митну
територію України сплачується такими суб'єктами підприємницької
діяльності на загальних підставах відповідно до чинного
законодавства.
Оскільки господарські суди при вирішення даного спору на вказані
вимоги законів уваги не звернули, то постановлені по справі
рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, в зв’язку з
чим вони підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий
розгляд.
Під час нового судового розгляду справи господарському суду
першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі
передбачені законом засоби для всебічного, повного і
об’єктивного встановлення обставин справи, прав та обов’язків
сторін і в залежності від встановленого та відповідно до вимог
чинного законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, ст. 111-9, ст. 111-10,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання першого заступника прокурора Одеської області
задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
18.05.2004р. та рішення господарського суду Одеської області від
09.03.2004 р. у справі № 25/17-04-271 скасувати, справу
направити на новий розгляд господарському суду Одеської області.