ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.08.2004 Справа N 22/219
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Семчука В.В.,
Рибак В.В.
Шульги О.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства "Ровенькиантрацит"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 18 березня 2004 року
та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18
листопада 2003 року
у справі № 22/219
за позовом Криворізького державного гірничо-металургійного
комбінату "Криворіжсталь" (далі - комбінат "Криворіжсталь")
до 1. Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі -
"Придніпровська залізниця"),
2. Державного підприємства "Ровенькиантрацит" (далі ДП
"Ровенькиантрацит")
про стягнення 4254, 77 грн.
за участю представників сторін:
позивача А.А.А.
відповідачів 1. Б.Б.Б., 2. В.В.В.
ВСТАНОВИВ :
Комбінат "Криворіжсталь" звернувся до господарського суду
Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з
відповідачів - Придніпровської залізниці та ДП "Ровенькиантрацит"
вартості недостачі вугілля в сумі 4254,77 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
18.11.2003 (суддя Пуппо Л.Д.) позов задоволено: з відповідача, ДП
"Ровенькиантрацит" стягнуто спірну суму на користь позивача, в
позові до Придніпровської залізниці відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що:
- факт недостачі вугілля підтверджено комерційним актом, складеним
у відповідності з Правилами складання актів ( z0567-02 ) (z0567-02)
;
- вантажовідправник відвантажив вугілля не в тій кількості, яка
зазначена в накладній.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
18.03.2004 (судді Неклеса М.Н., Лисенко О.М., Чоха Л.В.) рішення
господарського суду Дніпропетровської області залишено без зміни.
В поданій касаційній скарзі ДП "Ровенькиантрацит" просить рішення
від 18.11.2003 р. та постанову від 18.03.2004 скасувати, прийняти
нове рішення яким звільнити підприємство від відповідальності,
посилаючись на те, що при прийнятті названих судових актів судами
неправильно застосовані норми матеріального права. Скаржник
вважає, що комерційний акт підписаний однією особою, а тому не
може служити доказом вини вантажовідправника.
В зв'язку з реорганізацією підприємства комбінат "Криворіжсталь"
заявив клопотання в якому просить здійснити процесуальну заміну
позивача по справі правонаступником - на Відкрите акціонерне
товариство "Криворізький гірничо-металургійний комбінат
"Криворіжсталь".
Колегія суддів керуючись ст.25 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
задовольняє
клопотання, замінивши позивача - Криворізький державний
гірничо-металургійний комбінат "Криворіжсталь" на Відкрите
акціонерне товариство "Криворізький гірничо-металургійний комбінат
"Криворіжсталь".
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи на предмет їх
юридичної оцінки колегія суддів вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
За залізничною накладною № 48946209 у вагонах № № 65238560,
67885889 ДП "Ровенькиантрацит" відвантажило на адресу комбінату
"Криворіжсталь" вугілля. Судами встановлено, що при перевірці маси
вантажу за вимогою вантажоодержувача, на станції призначення було
виявлено недостачу у першому вагоні - 9900 кг, а в другому - 5550
кг. менше вантажу проти зазначеної кількості у накладній, про що
був складений комерційний акт № АЭ 020412/359 від 23.06.2003.
У комерційному акті зазначено, що ознак втрати і викрадення
вантажу не було, навантаження рівномірне, нижче бортів на 500 мм у
першому вагоні, на 300 мм у другому вагоні, люки і двері вагону
зачинені.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що комерційний
акт складений у відповідності з правилами складання актів.
Комерційний акт підписаний начальником станції,
прийомоздавальником, завідувачем вантажним двором та
вантажоодержувачем, що відповідає вимогам п.10 Правил складання
актів ( z0567-02 ) (z0567-02)
.
Згідно ст. 129 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
(далі
Статут) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної
відповідальності залізниці вантажовідправника, вантажоодержувача,
пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються
комерційними актами або актами загальної форми, які складають
станції залізниць.
Судами також встановлено, що вантажовідправник відвантажив
позивачеві вугілля не в тій кількості, яка зазначена у накладній.
Відповідно з вимогами ст. 111 Статуту ( 457-98-п ) (457-98-п)
, в разі коли
вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з
непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке
перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у
непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами
відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження
вантажу під час перевезення, залізниця звільняється від
відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження
вантажу.
Висновки суду як першої так і апеляційної інстанцій про те, що
недостача вугілля виникла з вини вантажовідправника є
обґрунтованими і підтверджуються матеріалами справи.
Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає, що при
прийнятті рішення та постанови судами не порушені норми
матеріального та процесуального права, підстав для задоволення
касаційної скарги немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу державного підприємства "Ровенькиантрацит"
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18
листопада 2003р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 18 березня 2004 року у справі № 22/219
залишити без зміни.
Головуючий суддя В.Семчук
Cудді В.Рибак
О.Шульга