ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.08.2004 Справа N 17/218
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Плахотнюк С.О.
Львова Б.Ю.
розглянувши матеріали касаційної скарги УПФ України в місті
Глухові Сумської області
на постанову від 23.03.2004 р. Харківського апеляційного
господарського суду
та рішення від 22.01.2004 р. господарського суду Сумської
області
у справі N 17/218 господарського суду Сумської області
за позовом ПП Сліпенко О.А.
до УПФ України в місті Глухові Сумської області
про стягнення 9834,52 грн.
за участю представника сторони:
від відповідача - Нікулова І.В., довір. від 20.07.2004 р.
N 1790-25/5-39
В С Т А Н О В И В:
Приватний підприємець Сліпенко О.А. звернувся до
господарського суду Сумської області з позовом до УПФ України в
місті Глухові Сумської області про стягнення суми у розмірі
9834,52 грн. зайво сплаченого збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування.
Рішенням господарського суду Сумської області від
22.01.2004 р. у справі 17/218 (суддя Коваленко О.В.) позовні
вимоги задоволено, стягнуто з УПФ України в місті Глухові Сумської
області на користь ПП Сліпенка О.А. суму у розмірі 9834,52 грн.
Рішення мотивовано тим, що позивач є платником єдиного
податку і тому не є платником збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, УПФ України в місті
Глухові Сумської області звернулося з апеляційною скаргою до
Харківського апеляційного господарського суду.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
23.03.2004 р. (судді: Слюсарева Л.В. - головуючий, Білоконь Н.Д.,
Фоміна В.О.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а
рішення - без змін з тих же підстав.
УПФ України в місті Глухові Сумської області звернулось з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить скасувати винесені у справі судові акти та прийняти нове
рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення судом
апеляційної інстанції вимог п. 6 ст. 1, п. 5 ст. 2, п. 7 ст. 4
Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
.
Заслухавши пояснення представника сторони, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач є
платником єдиного податку відповідно до Указу Президента України
"Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
та протягом січня 2001 р. -
листопада 2003 р. здійснював господарську діяльність з
виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного
каміння.
До сфери безпосередньої підприємницької діяльності позивача
відносяться операції, пов'язані з торгівлею ювелірними виробами із
золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння.
Згідно з п. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" від 03.07.1998 р. N 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
(далі -
Указ), який має силу закону, суб'єкт малого підприємництва, який
сплачує єдиний податок, не є платником ряду податків і зборів
(обов'язкових платежів), у тому числі, збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування.
Отже, в період сплати єдиного податку, позивач, як суб'єкт
підприємницької діяльності відповідно до ст. 6 Указу ( 727/98 ) (727/98)
не
є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування,
нарахованого на підставі п. 2 ст. 2 Закону України "Про збір на
обов'язкове пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
на чистий
прибуток, що підлягає оподаткуванню, тобто на різницю між валовим
доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально
підтвердженими витратами.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про
збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від
22.10.1998 р. N 208-XIV ( 208-14 ) (208-14)
, що прийнятий пізніше Указу
( 727/98 ) (727/98)
, встановлено додаткові ставки збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування з окремих видів господарських
операцій.
Згідно п. 5 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове
пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
(в редакції Закону України від
22.10.1998 р. N 208-XIV ( 208-14 ) (208-14)
об'єктом оподаткування у
випадку здійснення торгівлі ювелірними виробами є вартість
реалізованих ювелірних виробів. Отже, позивач незалежно від сплати
єдиного податку повинен сплачувати збір до Пенсійного фонду з
вартості реалізованих ювелірних виробів за ставкою 5 відсотків від
об'єкта оподаткування на загальних підставах.
Так, об'єктом оподаткування є не загальні об'єкти - фактичні
витрати на оплату праці працівників чи сума оподаткованого доходу
(прибутку) для платників - суб'єктів підприємницької діяльності -
фізичних осіб, а окремий, спеціальний об'єкт - вартість
реалізованих ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і
дорогоцінного каміння (п. 5 ст. 2 Закону України "Про збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
.
Таким чином, після видання Указу ( 727/98 ) (727/98)
вказаним законом
запроваджено окремий вид збору на державне пенсійне забезпечення -
збору з операцій купівлі-продажу ювелірних виробів.
В даному випадку збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування сплачується не з сукупного оподаткованого доходу
(прибутку) суб'єкта малого підприємництва, отриманого від
підприємницької діяльності, а з вартості реалізованих ювелірних
виробів.
Враховуючи те, що в даному випадку суб'єкт малого
підприємництва здійснює функції агента, а саме лише перераховує
суму збору, фактично сплачену покупцем товару в ціні придбання,
висновки попередніх судових інстанції про звільнення СПД -
фізичної особи Сліпенка О.А. від сплати збору на обов'язкове
пенсійне страхування є необґрунтованими.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що
прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, як такі,
що не відповідають чинному законодавству, а справа - передачі на
новий розгляд.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати
викладене та вирішити спір відповідно до вимог чинного
законодавства.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу УПФ України в місті Глухові Сумської
області на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 23.03.2004 р. та рішення господарського суду Сумської області
від 22.01.2004 р. у справі N 17/218 задовольнити частково.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 23.03.2004 р. та рішення господарського суду Сумської області
від 22.01.2004 р. у справі N 17/218 скасувати.
3. Справу N 17/218 передати на новий розгляд до
господарського суду Сумської області.