ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.08.2004 Справа N 17-2-24-2-18-21/01-1015
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Суворовському районі м. Одеси
касаційну скаргу
на постанову Одеського апеляційного
господарського суду 29.06.2004
у справі № 17-2-24-2-18-21/01-1015
господарського суду Одеської області
за позовом ВАТ "ЕК "О" Центральні електричні
мережі
до Відкритого акціонерного товариства
"Одеський завод "Ц"
про банкрутство,
за участю представників від:
позивача не з'явилися, були належно повідомлені
відповідача
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.04.2004 р.
відмовлено комітету кредиторів ВАТ "Одеський завод "Ц" у
призначенні керуючим санацією боржника, арбітражного керуючого
Аєва Д.В. з тих мотивів, що А-єв Д.В. не підтвердив наявність
вищої юридичної або економічної освіти.
Окрім того, на підставі аналізу поданих документів зроблено
висновок, що А-єв Д.В. є заінтересованого особою у справі про
банкрутство ВАТ "Одеський завод "ЦЦ" та не має достатнього
досвіду.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.04
задоволена апеляційна скарга голови комітету кредиторів ВАТ
"Одеський завод ЦЦ", скасована ухвала господарського суду Одеської
області від 09.09.2004 р. та призначено керуючим санацією ВАТ
"Одеський завод "ЦЦ" А-єва Д.В..
ДПІ у Суворовському районі м. Одеси вважає, що постанова Одеського
апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, оскільки
прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме п. 17 ст.
11, 31, 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
від 14.05.1992
р. і з змінами та доповненнями.
Заслухавши суддю доповідача, представників сторін, проаналізувавши
матеріали справи та касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 1, 31, Закону України "Про відмовлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
- керуючим санацією може бути призначена фізична
особа, суб'єкт підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну
освіту чи економічну освіту, володіє спеціальними знаннями, має
відповідну ліцензію, не є зацікавленою особою щодо боржника і
кредиторів та діє на підставі ухвали суду.
При призначенні розпорядником майна, керуючим санацією,
враховується факт відсутності в арбітражного керуючого, керуючого
санацією) заінтересованості стосовно боржника, відсутності
судимості за вчинення корисливих злочинів.
В пункту 17 статті 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
наведено вичерпний перелік
заінтересованих осіб щодо боржника, керуючого санацією, кредитора.
Зокрема в законі зазначено, що заінтересовані особи щодо боржника,
керуючого санацією, кредитора це особи, що входять до складу
органів управління боржника у тому числі і звільнені з роботи за
рік до порушення провадженням у справі про банкрутство, а також
особи які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами
- боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри,
онуки.
Суд може відхилити кандидатуру розпорядника майна або керуючого
санацією, запропоновану комітетом кредиторів, якщо вона не
відповідає вимогам ст. 1, 3-1, 13, 17 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Господарський суд Одеської області відхиляючи кандидатуру
керуючого санацією А-єва Д.В. виходив з того, що він є
заінтересованою особою, не має достатнього досвіду, відсутня вища
юридична та економічна освіта.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується
матеріалами справи, батько арбітражного керуючого А-єва Д.В., А-єв
В.С. працював на ВАТ ОЗ "ЦЦ" близько 20 років вийшов на пенсію з
посади заступника головного енергетика у липні 2003 р. За даними
реєстру кредиторів підприємства боржника, затвердженого
господарським судом є кредитором на суму 13310,41 грн.
Судом зроблено висновок, що А-єв Д.В. не підтвердив наявності
вищої юридичної та економічної освіти, він закінчив Одеський
державний політехнічний університет за спеціальністю ливарне
виробництво чорних та кольорових металів.
Арбітражний керуючий - А-єв Д.В. закінчив повний курс навчання за
спеціальністю у 1999 році та отримав ліцензію за № 668338 на право
зайняття діяльністю арбітражного керуючого лише 20.10.2003 р. За
термін праці в якості арбітражного керуючого Аєв працював тільки
на двох підприємствах, одне з них є відсутнім боржником.
Апеляційний господарський суд, скасував ухвалу місцевого
господарського суду, дійшовши висновку про безпідставність
висновків місцевого господарського суду, обґрунтовуючи свою
правову позицію тим, що державним органом з питань банкрутства та
комітетом кредиторів боржника своє право на висунення кандидатури
керуючого санацією.
Листом від 24.11.2003 р. № 25-53/3120 відповідно до ст. 2 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, Міністерство економіки та з питань
Європейської інтеграції України запропонувало господарському суду
як підприємства, у статутному фонді якого частина державної
власності перевищує двадцять п'ять відсотків, кандидатуру
керуючого санацією А-єва Д.В.
Однак, приймаючи оскаржуваний судовий акт апеляційний
господарський суд не дав належної правової оцінки встановленим
місцевим господарським судом обставинам справи, а саме, що А-єв
В.С. є кредитором згідно реєстру вимог кредиторів, відсутності у
А-єва вищої юридичної та економічної освіти та недостатності
досвіду вчинення дій пов'язаних із арбітражним управлінням.
В той же час, заявник скарги вважає, що апеляційний суд
призначивши А-єва Д.В. керуючим санацією вийшов за межі своїх
повноважень, оскільки згідно ст. 17 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, керуючого
санацією призначає господарський суд.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що
постанова апеляційного господарського суду не відповідає вимогам
діючого законодавства.
Приймаючи судовий акт, місцевий господарський суд правомірно
дійшов висновку щодо відсутності достатнього досвіду, наявності
вищоъ юридичної та економічної освіти та є заінтересованою особою,
тому судова колегія не вбачає підстав для скасування ухвали
місцевого господарського суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд
допустив помилку у застосуванні норм матеріального права. У
зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а
скасована нею законна й обґрунтована ухвала суду першої інстанції
- залишенню в силі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України,
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу ДПІУ Суворовському районі м. Одеси від
21.07.2004 р. № 15970/9/10-006 задовольнити.
2.Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
29.06.2004 р. по справі № 17-2-24-2-18-21/01-1015 - скасувати, а
ухвалу господарського суду Одеської області від 09.04.2004 р.
залишити без змін.