ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.08.2004 Справа N 10/2842
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому Відкритого акціонерного товариства
судовому засіданні “Енергопостачальна компанія “Ж”,
касаційну скаргу м. Житомир
на постанову від 13.04.2004
Житомирського апеляційного
господарського суду
у справі № 10/2842
господарського суду Житомирської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Енергопостачальна компанія “Ж”,
м. Житомир
до Товариства з обмеженою
відповідальністю “В”, с. Нехворощ
про стягнення 3 661,17 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Житомирської області від
18.11.2003, яке залишено без змін постановою Житомирського
апеляційного господарського суду від 13.04.2004 відмовлено в
позові Відкритому акціонерному товариству “Енергопостачальна
компанія “Ж” до Товариства з обмеженою відповідальністю “В” про
стягнення 3 661,17 грн. підвищеної плати за споживання
електричної енергії понад договірні величини.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно ст. 165 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
у разі, якщо строк виконання
зобов’язання не встановлений або визначений моментом
витребування кредитор вправі вимагати виконання а боржник вправі
провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати
таке зобов’язання в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги
кредитором.
Вимога позивача, зазначає суд, про сплату вартості спожитої
електроенергії була викладена в рахунку який оплачений
відповідачем. Таким чином, зобов’язання щодо оплати вартості
спожитої за травень 2003 р. електроенергії відповідач виконав в
повному обсязі.
Пунктом 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.99
№ 441 ( 441-99-п ) (441-99-п)
(в редакції постанови КМУ № 475 ( 475-2002-п
) від 09.04.02) передбачено, що граничні величини споживання
електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як
договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою
енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про
ці величини є невід’ємною частиною договору. За підсумками
місяця гранична величина споживання електричної енергії для
споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць
величини її споживання.
Зазначений Порядок визначає граничні величини споживання
електроенергії як договірні. Однак з матеріалів справи
вбачається що договірні величини постачання електричної енергії
сторонами на травень 2003 р. не узгоджувалися.
Оскаржуючи рішення господарського суду та постанову апеляційного
суду скаржник просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що при винесенні
судових рішень судами порушено норми матеріального та
процесуального права, а саме ст.ст. 4-2, 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 26, 27 Закону
України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, п. 11 Постанови
Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 “Про невідкладні
заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств
електроенергетичної галузі” ( 441-99-п ) (441-99-п)
, п. 11, 13 Постанови
Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475 “Про внесення
змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам”
( 475-2002-п ) (475-2002-п)
та Привал користування електричною енергією.
Зокрема, зазначає скаржник, відповідно до ст. 42 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угоди можуть укладатись усно або в
письмовій формі. Угода вважається укладеною якщо з поведінки
особи видно її волю укласти таку угоду. В даному випадку
відповідач виявив свою волю на укладення договору споживаючи
електроенергію. Стаття 43 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
визначає що угоди
які виконуються під час їх укладення можуть укладатися усно.
Поза увагою суду залишено додаток № 1 до Договору в якому
відповідачу доведено обсяги постачання електричної енергії на
травень 2003 року.
Відповідачу на травень 2003 р. відповідно до умов п. 5.2
Договору та положень постанови Кабінету Міністрів України № 441
від 24.03.1999 “Про невідкладні заходи щодо стабілізації
фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі”
( 441-99-п ) (441-99-п)
було доведено договірну величину споживання
електричної енергії.
Санкції, за порушення умов Договору щодо споживання електричної
енергії понад договірні величини. передбачені Законом України
“Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
та Постановою кабінету
Міністрів України від 09.04.2002 № 475 “Про внесення змін до
порядку постачання електричної енергії споживачем” ( 475-2002-п
).
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що
Товариством з обмеженою відповідальністю “В” в травні 2003 р.
спожито 3,380 кВт/год. на оплату якої Андрушівським район
електричних мереж пред’явлено рахунок № 1458 від 26.05.2003 на
суму 1 098,36 грн. Зазначений рахунок оплачено відповідачем
04.06.2003.
Між Андрушівським районом електричних мереж, який діє відповідно
до наданого ВАТ “ЕК “Ж” (Енергопостачальна організація)
доручення та Товариством з обмеженою відповідальністю “В”
(Споживач) укладено договір № 135-Б від 28.05.2003 предметом
якого є постачання енергопостачальною організацією електричної
енергії Споживачу, а Споживач оплачує постачальнику електричної
енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами
цього договору, що є його невід’ємними частинами.
Згідно п. 2.2.3 договору відповідач зобов'язується своєчасно
сплачувати вартість використаної електричної енергії, а також
вносити всі інші платежі за розрахунковий період (з 21 числа по
20 число включно, що прирівнюється до календарного місяця).
Пункт 7.3 договору передбачає, що оплата електроенергії
здійснюється відповідачем самостійно, авансовими платежами до 25-
го числа розрахункового місяця. Остаточний розрахунок – не
пізніше 5-ти діб після закінчення розрахункового періоду в
розмірі фактичного споживання електроенергії за місяць з
врахуванням сальдо на початок місяця.
Відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Ж”
звернулося до господарського суду із позовом про стягнення з ТОВ
“В” 3 661,17 грн. підвищеної плати за споживання в травні 2003
р. електричної енергії понад величини, зазначені в договорі
№ 135-Б від 28.05.2003.
За приписом п. 6.1 Правил користування електричною енергією,
затверджених постановою НКРЄ № 8 від 31.07.1996 р. із змінами і
доповненнями, договір про постачання електричної енергії є
основним документом, який регламентує відносини між
постачальником електричної енергії та регульованим тарифом і
споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та
обов'язків сторін.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено
матеріалами справи, що договір № 135-Б від 28.05.2003 набрав
чинності з дня його підписання, тобто з 28.05.2003 р. Умови,
визначені в ньому, зокрема погоджений розрахунковий період з 21
числа по 20 число, розповсюджується на правовідносини, що
виникли між сторонами з 28.05.2003.
Однак, постачання позивачем електричної енергії в травні 2003 р.
та її споживання відповідачем відбулося на підставі усної угоди.
Вимога позивача про сплату вартості спожитої електричної енергії
викладена в рахунку від 26.05.2003, який оплачений відповідачем
04.06.2003.
Пунктом 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.99
№ 441 ( 441-99-п ) (441-99-п)
в редакції постанови КМУ № 475 ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
від 09.04.2002, передбачено, що граничні величини споживання
електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як
договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою
енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про
ці величини є невід’ємною частиною договору.
Договірні величини постачання електричної енергії сторонами на
травень місяць не узгоджувалися.
Суд першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого
висновку щодо помилкового нарахування відповідачу підвищеної
плати за споживання електричної енергії понад величини визначені
в договорі на підставі ч. 5, 6 ст. 26 Закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на порушення апеляційною
інстанцією інших норм матеріального та процесуального права
також не знайшли свого підтвердження.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає
юридичну оцінку, дану судом апеляційної інстанції обставинам
справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному
законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 13.04.2004 у
справі № 10/2842 без змін.