7/2н Про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення - Текст документа

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.11.2004 (суддя С.І.Крамар), залишеним без змін постановою колегії суддів Житомирського апеляційного господарського суду від 02.06.2005 (у складі головуючого судді Горшкової Н.Ф., Голубєвої Г.К., Майора Г.І.), позов ТОВ "Аква" задоволений: визнане недійсним податкове повідомлення-рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000702310/3 від 27.11.2003.

Хмельницька МДПІ, не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, подала касаційну скаргу, в якій просить вищевказані рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що, за його переконанням, рішення та постанова у справі прийняті з порушенням норм матеріального права, зокрема, пп. 4.2.2 “б” п. 4.2 ст. 4, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР) оскільки, судом не враховано, що положення цього Закону не дозволяють податковому органу виключати при здійсненні перевірки непідтверджені первинними документами суми валових доходів, тому ці суми були прийняті такими, як задекларовані позивачем, а щодо валових витрат, то позивачем не були відновлені після пожежі всі первинні бухгалтерські документи, в зв’язку з чим непідтверджені податковими накладними суми до складу валових витрат не можуть бути віднесені, внаслідок чого, не можуть бути віднесені і до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі такої вартості товарів, яка не відноситься до валових витрат, тому судами також порушено вимоги пп. 7.4.5, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) .

Представники в судовому засіданні проти задоволення касаційної скарги заперечили з мотивів, викладених у наданому відзиві на касаційну скаргу.

В судовому засіданні представник МДПІ касаційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав

Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з матеріалів справи, Хмельницькою МДПІ проведено документальну планову перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ "Аква" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2000 по 01.01.2003, за наслідками якої складено акт № 257/23/23-121/23839975 від 27.06.2003.

В акті зазначено, що у офісі ТОВ "Аква" 12.04.2003 сталася пожежа, в зв’язку з чим перевірка проводилась за частково відновленими на дату перевірки документами. Зі змісту акту вбачається, що ТОВ "Аква" в порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) до складу податкового кредиту віднесло податок на додану вартість, не підтверджений податковими накладними в сумі 331419,56 грн.

Згідно рішення ДПА України від 14.10.2003 та враховуючи відновлення позивачем деяких бухгалтерських документів, Хмельницькою МДПІ додатково проведена документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Аква" за цей же період, за результатами якої складено акт № 501/23/23-121/23839975 від 03.11.2003, яким додатково враховано документи, що підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ 236152 грн., а непідтвердженою залишилась сума ПДВ 59880,50 грн., в зв’язку з чим в порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Законну України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) встановлено завищення ТОВ "Аква" податкового кредиту на суму 59880,50 грн., не підтверджену податковими накладними.

На підставі висновків актів перевірки від 27.06.2003, від 03.11.2003р., рішення про результати розгляду скарги платника податку Державної податкової адміністрації України від 24.11.2003, прийнятого в межах процедури адміністративного оскарження, згідно з пп. 4.2.2."б" п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) керівником Хмельницької МДПІ прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 27.11.2003 № 0000702310/3 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість загальною сумою 136545,75 грн., у тому числі 59880,50 грн. основного платежу, 76665,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

З метою визначення дійсної суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 13.01.2004 у справі була призначена судово- бухгалтерська експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої поставлено питання: чи підтверджуються документально зазначені в акті перевірки Хмельницької МДПІ від 03.11.2003 факти заниження позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 59880,50 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 76665,05 грн.

За результатами експертизи складено висновок № 3862 від 23.09.2004, в якому зазначено, що дослідження проводилось методами документальної перевірки та співставлення, при цьому перевірялась відповідність даних декларацій первинним обліковим документам, і яким встановлено наступне.

Податковим органом не перевірялось нарахування податкових зобов'язань ТОВ “Аква”, а дані взято з податкових декларацій, тому акт перевірки від 03.11.2003 не відображає обґрунтованих даних, вказаних в деклараціях щодо податкового кредиту та податкових зобов'язань. В актах перевірки не дано оцінки наданих реєстрів документів по перерахуванню коштів за отримані матеріальні цінності і не враховані додаткові податкові накладні, що надані експерту позивачем.

Актом перевірки від 03.11.2003 встановлено, що до податкового кредиту слід віднести 430991,50 грн., а за даними декларацій віднесено 490872,00 грн., тобто зайво віднесено 59880,50 грн.

Експерту додатково надано податкові накладні на суму ПДВ 12448,79гpн., які не були враховані перевіркою, але надають право включити вказану суму до податкового кредиту відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (168/97-ВР) (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ).

Відповідно до наданих експертом клопотань, Хмельницькою МДПІ надані реєстри податкових накладних, представлених ТОВ "Аква" за період з 01.04.2000 по 01.01.2003, які включені до податкового кредиту, при дослідженні яких встановлено, що сума податку на додану вартість, вказана в реєстрах, відповідає сумі податкового кредиту, визнаній за актом перевірки від 03.11.2003 - 430991,50грн.

Крім того, ТОВ "Аква" надано експерту виписку з особового рахунку № 26005300102218 по операціях за 03.04.2000 року по 30.03.2001, якими підтверджено перерахування коштів ТОВ "Аква" підприємствам і організаціям та сплату їм податку на додану вартість в ціні отриманих матеріальних цінностей

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (платником) податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, обігу та основних фондів, що підлягають амортизації.

Надана виписка банку з особового рахунку ТОВ "Аква" підтверджує перерахування коштів постачальникам в оплату товарів і послуг та сплату в ціні їх придбання податку на додану вартість, які перевіркою не враховано.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Дослідивши надані виписки банку з особового рахунку ТОВ "Аква" по операціях за 03.04.2000 року по 30.03.2001 року, за період 2000-2001 років експертом встановлено суму 12910,01 грн. оплаченого податку на додану вартість і, всупереч зазначеній нормі, неврахованого перевіркою за першою подією.

Оскільки, перевіркою враховано лише частину податкових накладних, наданих постачальниками, а документи на правильність відображення податкових зобов'язань не перевірялися, факт заниження податкових зобов'язань ТОВ "Аква" саме на суму 59880,50 грн. документально не підтверджено, тому нарахування податкових зобов'язань в сумі 59880,50 грн. та штрафних санкцій в сумі 76665,26 грн. документально не підтверджується.

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій, погоджуючись з наданим експертним заключенням, дійшли висновку, що податковий кредит визначено лише по частині поновлених податкових накладних, достовірність відображення в податкових деклараціях податкових зобов'язань не досліджувалась, що не відображає реальність заниження чи завищення податкових зобов'язань, і, відповідно, підстав донарахування податкових зобов’язань з ПДВ та штрафних санкцій.

Колегія суддів вважає, що з такими висновками судів попередніх інстанцій слід погодитись, оскільки, підпунктом "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-Ш (2181-14) визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. У податковій декларації з податку на додану вартість підприємства вказуються як податкові зобов'язання підприємства, так і його податковий кредит, отже, з аналізу зазначеної норми випливає, що оцінюватись повинні податкові зобов'язання платника податку в цілому, а не окремі елементи, за якими вони визначаються (податкові зобов'язання або податковий кредит).

Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) ; а податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Колегія суддів вважає, що господарськими судами правомірно не прийняті до уваги посилання МДПІ на те, що у зв'язку із втратою документів ТОВ "Аква", відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) перевіряючими були прийняті без перевірки узгоджені податкові зобов’язання по ПДВ, відображені в податкових деклараціях.

Згідно абзацу першому п. 5.1 ст. 5 вищевказаного Закону (2181-14) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації. Як зазначалось вище, податкове зобов'язання по ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій правомірно визначили, що в розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону України № 2181- Ш (2181-14) узгодженими є обидва елементи визначення податкового зобов'язання, а тому вони обидва повинні або прийматися або перевірятися, що податковою інспекцією не виконано.

Крім того, на виконання приписів пунктів 1.5 –1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності –юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 № 429, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за № 1023/7311 (z1023-02) , повинна перевіряти всі необхідні документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що стосуються оподаткування (декларації, уточнені декларації, акти перевірок, первинні документи тощо).

При перевірці податкового кредиту відповідачем використано частково поновлені документи, тобто, фактично проведена перевірка частини документів на підтвердження сплачених платником сум ПДВ при повному включенні при розрахунку податкового зобов'язання його податкових зобов’язань згідно декларацій про податок на додану вартість підприємства, що позбавляє податковий орган можливості зробити об'єктивний висновок про заниження чи завищення платником податкових зобов'язань, в зв’язку з чим висновок експерта, що містить докладний опис дослідження всіх відновлених позивачем документів первинного бухгалтерського обліку, на підставі ст.ст. 42, 43 ГПК України (1798-12) оцінений судом як доказ.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до висновку експерта № 5939 від 18.10.2004, наданому і оціненому судовими інстанціями як доказ у справі № 7/1-н, в зв’язку з проведенням відповідачем цієї ж перевірки (акт від 03.11.2003), не підтверджується завищення позивачем валових витрат на визначену податковим органом суму 346677 грн., у складі яких міститься і сума, сплачена позивачем у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), звідки податок на додану вартість, вирахуваний з цієї суми, відповідно до правила, встановленого нормою пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) , не може вважатись таким, що віднесений до податкового кредиту безпідставно.

За таких обставин, господарські суди дійшли ґрунтовного висновку про неправомірне визначення відповідачем податкових зобов'язань позивача по податку на додану вартість на суму 59880,50 грн. та, відповідно, нарахування штрафних (фінансових) санкцій.