7/176о Про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень та розпорядження ДПІ - Текст документа

Рішенням місцевого господарського суду (суддя Задорожна Н.О.) позов задоволено частково, постановлено: визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 20.06.2002р. № 0005112301/0, № 0001752600/0, № 0001762600/0, № 0005102301/0 та розпорядження № 1373/31488920/23-5 від 20.06.2002р.; припинити провадження у справі у частині визнання недійсними податкових повідомлень- рішень від 20.06.2002р. № 0002331702/0, № 0005122301/0, № 0001772600/0, № 0005102301/0 в частині донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 6150 грн. та 3075 грн. штрафної (фінансової) санкції, та розпорядження № 1373/31488920/23-5 від 20.06.2002р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 4108 грн. 85 коп. ; в задоволені решти позову –відмовлено. Також постановлено стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита в сумі 425 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою суду апеляційної інстанції (головуючий суддя Антонік С.Г., судді Кагітіна Л.П. доповідач, Юхименко О.В.), рішення суду першої інстанції змінено, позов задоволено частково, постановлено: визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 20.06.2002р. № 0001752600/0, № 0001762600/0, № 0005112301/0 та розпорядження № 1373/31488920/23-5 від 20.06.2002р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 3317 грн. (оскаржувана касаційною скаргою частина постанови); провадження в справі в частині визнання недійсними податкових повідомлень- рішень № 0005102301/0, № 0002331702/0, № 0005122301/0, № 0001772600/0, та розпорядження № 1373/31488920/23-5 від 20.06.2002р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 4108,85 грн. –припинено. В іншій частині в позові відмовлено. Також постановлено стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а також видати позивачу довідку про повернення з Державного бюджету України надміру сплачене держмито в сумі 952 грн. 43 коп.

У касаційній скарзі відповідач просить постанову суду апеляційної інстанції в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 20.06.2002р. № 0001752600/0, № 0001762600/0, № 0005112301/0 про визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток, з податку на додану вартість, та розпорядження № 1373/31488920/23-5 від 20.06.2002р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 3317 грн., а також рішення суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити, посилаючись на те, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, зокрема п. 5.1, п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР) , та пп. .7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) .

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Відповідач не використав наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних обставин правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Державною податковою інспекцією у м. Херсоні (далі Інспекція) проведено документальну перевірку Приватного підприємства "Агроспецтехнологія" з питання дотримання вимог валютного та податкового законодавства за період фінансово-господарської діяльності з 15.06.2001р. по 31.03.2002р., яку оформлено актом перевірки від 17.06.2002р. № 189/23-5.

За результатами перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002231702/0 від 21.06.2002р. про донарахування 7 грн. 40 коп. зобов'язання з прибуткового податку та 14 грн. 80 коп. фінансової санкції з цього податку; № 0005102301/0 від 20.06.2002р. про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 92050 грн. та 46025 грн. фінансової санкції з цього податку; № 0005112301/0 від 20.06.2002р. про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 92035 грн.17 коп. та 23008 грн.80 коп. штрафної санкції; № 0001752600 від 20.06.2002р. про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 92035 грн. 16 коп. та 23008 грн.80 коп. фінансової санкції; № 0001762600/0 від 20.06.2002р. про донарахування зобов'язання з податку на прибуток в сумі 92050 грн. та 46025 грн. штрафної санкції; № 0001772600/0 від 20.06.2002р. про нарахування пені у розмірі 69 грн.90 коп. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності; № 0005122301/0 від 20.06.2002р. про нарахування пені у розмірі 69 грн.90 коп. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та розпорядження № 1373/31488920/23-5 від 20.06.2002р. про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 7425 грн.85 коп. при задекларованих до відшкодування 164808 грн.

Зазначені акти ненормативного характеру позивачем були оскаржені в порядку апеляційного узгодження.

Рішенням Інспекції від16.09.2002р. за № 8107/251-10 скасовані податкові повідомлення-рішення від 20.06.2002 р. за № 0005122301/0 та № 0001772600/0 про нарахування 139 грн.80 коп. ( 69,9 грн. + 69,9 грн.) пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної, а рішенням Державної податкової адміністрації Херсонської області від 14.11.2002р. № 1062/7/25- 007 частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.06.2002р. № 0005102301/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 6150 грн. та 3075 грн. штрафної (фінансової) санкції з цього податку та розпорядження № 1373/31488920/23-5 від 20.06.2002р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 4108 грн.85 коп.

Також, попередніми судовими інстанціями встановлено, що підставою для нарахування вказаних податкових зобов’язань були наступні обставини.

Позивачем здійснено експорт зерна сільськогосподарських культур на підставі зовнішньоекономічних контрактів з нерезидентами України, а саме: з Угорською фірмою "W. J. Grain LTD" та Швейцарською фірмою "Farm Trading LTD". Контракти № к106/448-01 від 20.07.01р., № FTBEX 07/2001-19 від 03.07.2001р., № FTBEX 07/2001-18 від 02.07.01р., № FTBEX 10/2001-46 від 24.10.01р. укладені на умовах СРТ Правил "Інкотермс" - перевезення оплачене продавцем до погодженого місця призначення, якими були Херсон- морпорт, Каховський ХПП, Херсонський комбінат хлібопродуктів.

Факт відвантаження товару підтверджено вантажними митними деклараціями, які оформлені у повній відповідності до вимог п. 8. Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 574 (574-97-п) .

Згідно зазначених вантажних митних декларацій, Приватне підприємство "Агроспецтехнологія" є відправником та експортером вантажу.

Позивач передав, а ТОВ "Євро-Трейд" прийняв для нерезидентів продукцію згідно зовнішньоекономічних контрактів у зазначених покупцем місцях призначення, що підтверджується актами прийому- передачі товарів від 30.09.2001р., 02.07.2001р., 29.09.2001р., 06.08.2001р., 08.08.2001р., та, що свідчить про перехід права власності на сільгосппродукцію та виконання продавцем договірних зобов'язань перед нерезидентами України.

На підставі викладених обставин, суди попередніх інстанцій пославшись на п. п. 5.1., 5.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) дійшли висновку про те, що позивач правомірно у відповідності з документами первинного бухгалтерського обліку провів списання товару в сумі 639,2 тис. грн. у вересні 2001р. та відобразив убуток товару у податковому обліку у 3 кварталі 2001р.

Також, пославшись на пп. .6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) суди дійшли висновку що факт вивезення товару за межі митної території України, підтверджений належно оформленою вантажною митною декларацією, зазначивши що вказаними нормами не обмежується право суб'єкта підприємницької діяльності обирати той чи інший спосіб перевезення та узгодження відповідних прав і обов'язків, для правильного виконання яких передбачено дотримання Правил "Інкотермс".

До того ж, як зазначено судом апеляційної інстанції, актами перевірок від 21.01.02р. за № 31/15-2 та від 05.02.02р. за № 209/23-2 державним органом було підтверджено правомірність визначення позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень-листопад 2001р.

Таким чином, суди дійшли висновку що у зв’язку з відсутністю з боку позивача порушення правил оподаткування, у податкового органу не було підстав для визначення податкових зобов'язань щодо податку на прибуток та податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій з цих податків, а також зменшення задекларованої до відшкодування суми ПДВ за вересень-листопад 2001р.

Приймаючи рішення, в оскаржуваній податковим органом частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не порушено вимог податкового законодавства тому у відповідача не було підстав для визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, застосування штрафних санкцій з цих податків, а також для зменшення задекларованої до відшкодування суми ПДВ за вересень –листопад 2001р., вважаючи що позивачем правомірно задекларовано за нульовою ставкою з податку на додану вартість продані за зовнішньо-економічними контрактам товари, які були доставлені позивачем до обумовленого місця призначення, а посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність таких підстав (тобто декларування таких товарів за нульовою ставкою з ПДВ, оскільки перехід права власності відбувся на митній території України –(Херсон-морпорт, Каховський ХПП, Херсонський комбінат хлібопродуктів), суди попередніх інстанцій вважають неправомірними.

Пунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначено, що податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України у разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією (далі - ВМД).

Застосування нульової ставки ПДВ до операцій з продажу товарів вивезених (експортованих) платником податку за межі митної території України, передбачено п. п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону (168/97-ВР) , тому господарський і апеляційний суди законно і обґрунтовано прийшли до висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу податкового зобов'язання по зазначених операціях спірними повідомленнями —рішеннями Інспекції та зменшення бюджетного відшкодування, оскільки вивезення (експортування) товарів засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Таким чином, перевіривши в межах касаційної скарги повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові суду апеляційної інстанції Вищий господарський суд України дійшов висновку що постанова апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, та такою, що прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства України, і правові підстави для її скасування відсутні.