ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
25.08.2004                                     Справа N Б-11/283
 
   Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:
 
                      Полякова Б.М., – головуючого (доповідач у
                      справі),
                      Плахотнюк С.О.
                      Львова Б.Ю.
 
розглянувши матеріали Компанії з обмеженою відповідальністю
касаційної скарги     “Солвадіс Інтернешнл ГмбХ”
 
на постанову          від 15.03.2004р. Львівського апеляційного
                      господарського суду
 
                      від 25.11.2003р. господарського суду
та ухвалу             Івано-Франківської області
 
у справі              № Б-11/283 господарського суду
                      Івано-Франківської області
 
за заявою             ЗАТ КБ “Приватбанк”
 
до                    ВАТ “Оріана”
 
про   Банкрутство
 
арбітражний керуючий  Рибачук В.В.
 
за участю представників сторін:
 
від  Компанії з обмеженою відповідальністю “Солвадіс  Інтернешнл
ГмбХ” – Хоменко О.А., довір. від 23.01.2003 р.
 
від ЗАТ КБ “Приватбанк” –
Кравченко Н.Г., довір. від 11.03.2004 р. № 164;
Лобач О.М., довір. від 14.06.2002 р. № 301
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Ухвалою  господарського  суду  Івано-Франківської  області   від
25.11.2003р. у справі № Б-11/283 (суддя – Голяк Л.І.) відмовлено
Компанії з обмеженою відповідальністю “Солвадіс Інтернешнл ГмбХ”
(далі  –  Компанія) у визнанні заявлених грошових вимог  до  ВАТ
“Оріана” на суму 174 529 623,31 грн.
 
Постановою  Львівського  апеляційного  господарського  суду  від
15.03.2004р.  (судді: Мельник Г.І. – головуючий,  Новосад  Д.Ф.,
Михалюк  О.В.)  ухвалу  господарського  суду  Івано-Франківської
області від 25.11.2003р. залишено без змін, а апеляційну  скаргу
Компанії - без задоволення.
 
Не  погоджуючись  з  винесеними ухвалою та постановою,  Компанія
звернулася  з  касаційною скаргою до Вищого господарського  суду
України, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення  та
направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
 
В  обґрунтування  касаційної скарги її  заявник  посилається  на
порушення  судом норм процесуального права, а саме  ст.  43  ГПК
України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  що призвело до неправильного  вирішення
справи.
 
Заслухавши  пояснення представників сторін,  обговоривши  доводи
касаційної   скарги,   перевіривши  наявні   матеріали   справи,
проаналізувавши   застосування  судами  норм  матеріального   та
процесуального  права,  колегія  суддів  дійшла   висновку,   що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
 
Відповідно  до  ч.  1  ст.  14 Закону України  “Про  відновлення
платоспроможності   боржника  або   визнання   його   банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
         конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня
порушення   провадження  у  справі  про  банкрутство,   протягом
тридцяти  днів  від  дня опублікування в офіційному  друкованому
органі  оголошення  про  порушення  провадження  у  справі   про
банкрутство  зобов'язані подати до господарського суду  письмові
заяви  з  вимогами  до  боржника,  а  також  документи,  що   їх
підтверджують.
 
Отже,   грошові   вимог   конкурсних   кредиторів   мають   бути
підтвердженими відповідними доказами.
 
Відхиляючи грошові вимоги Компанії до боржника, попередні судові
інстанції   виходили  з  того,  що  ухвалою  Івано-Франківського
апеляційного  суду від 28.05.2003 р. відмовлено  у  визнанні  та
примусовому  виконанні на території України рішення Міжнародного
арбітражного суду при Міжнародній торговій палаті  у  Відні  від
25.11.2002 р. у справі № 11645/ДК, яким стягнено з ВАТ  “Оріана”
на  користь  Компанії 32 574 946,72 дол. США і 141 689,38  євро.
При  цьому, доказів скасування цієї ухвали в касаційному порядку
кредитором суду не подано.
 
Однак,   відмова   у  визнанні  на  території  України   рішення
третейського суду іншої країни не припиняє грошових  зобов’язань
боржника перед кредитором.
 
В  даному  випадку, господарський суд, незважаючи на  відмову  у
визнанні  та примусовому виконанні на території України  рішення
Міжнародного арбітражного суду при Міжнародній торговій палаті у
Відні від 25.11.2002 р., має розглядати грошові вимоги кредитора
на  підставі первинних документів, як-то угод, накладних,  актів
виконаних робіт, актів звірки взаємних розрахунків тощо.
 
Отже,  в  основу  грошових вимог такого кредитора  повинно  бути
покладено  первинні документи, що свідчать про  цивільно-правові
відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника  перед
кредитором.
 
Як  вбачається з матеріалів справи, такі документи  були  надані
кредитором  суду,  про  що  свідчить  відбиток  штампу   вхідної
кореспонденції  господарського суду  Івано-Франківської  області
від 01.10.2003 р. № 6577 (том справи № 74).
 
Тому,  висновок  попередніх  судових інстанцій  про  невиконання
Компанією   обов’язку   щодо  подання  доказів   обґрунтованості
грошових   вимог   до   боржника  визнається   колегією   суддів
передчасним та неправомірним.
 
Ні   судом   першої,  ні  судом  апеляційної  інстанції   подані
кредитором  документи досліджені не були та  відповідна  правова
оцінка їм надана не була.
 
Вказане  свідчить про порушення попередніми судовими інстанціями
імперативних  вимог  ст.  43  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
           щодо
всебічного,  повного і об'єктивного розгляду в судовому  процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
 
Враховуючи  межі  перегляду справи в суді касаційної  інстанції,
згідно  яких касаційна інстанція не має права встановлювати  або
вважати  доведеними обставини, що не були встановлені у  рішенні
або  постанові  господарського суду чи відхилені ним,  додатково
перевіряти  докази, винесені у справі судові рішення  підлягають
скасуванню,  а  справа  в  частині  грошових  вимог  Компанії  –
передачі на новий розгляд до суду першої інстнації.
 
При   новому   розгляді   суду   першої   інстанції   необхідно,
дотримуючись приписів ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , розглянути
справу у вказаній частині відповідно до чинного законодавства.
 
На  підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1, 14 Закону України
“Про  відновлення платоспроможності боржника або  визнання  його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
        , ст. ст. 43, 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
1.    Касаційну  скаргу  Компанії з  обмеженою  відповідальністю
“Солвадіс Інтернешнл ГмбХ” на постанову Львівського апеляційного
господарського  суду  від 15.03.2004р. та ухвалу  господарського
суду   Івано-Франківської  області  від  25.11.2003р.  у  справі
№ Б-11/283 задовольнити.
 
2.    Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
15.03.2004р.  та  ухвалу господарського суду  Івано-Франківської
області від 25.11.2003р. у справі № Б-11/283 скасувати.
 
3.    Справу  №  Б-11/283  в  частині  розгляду  грошових  вимог
Компанії з обмеженою відповідальністю “Солвадіс Інтернешнл ГмбХ”
передати    на    новий    розгляд   до   господарського    суду
Івано-Франківської області.