ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.08.2004 Справа N Б-7/118
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 18.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Грека Б.М. - (доповідача у справі),
суддів: Удовиченка О.С., Жаботиної Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
26.05.2004
у справі N Б-7/118 господарського суду Івано-Франківської
області
за заявою Коломийської об'єднаної Державної податкової
інспекції
до Відкритого акціонерного товариства "Печеніжський меблевий
комбінат"
про банкрутство,
за участю представників від:
кредитора не з'явилися, були належно повідомлені
боржника Саєвич М.Б. дов. N 2 від 22.08.03
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від
01.04.2004 р. про банкрутство ВАТ "Печеніжський меблевий комбінат"
затверджено мирову угоду в редакції від 09.03.2004 р. та припинено
провадження у справі.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
26.05.2004 р. залишено без задоволення апеляційну скаргу
Коломийської ОДПІ та без змін ухвалу господарського суду про
затвердження мирової угоди.
У касаційній скарзі ставиться вимога про скасування постанови
Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.04 та
ухвалення рішення про визнання недійсною мирової угоди в частині
списання недоїмки по платежах до бюджету перед управлінням
Пенсійного фонду України в Коломийському районі з мотивів
порушення норм матеріального права, а саме: ст. 36 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, зважаючи на те, що мирова угода передана
на затвердження до господарського суду та затверджена останнім без
підписання її керівником податкового органу.
Заслухавши представника відповідача та суддю-доповідача,
проаналізувавши матеріали справи та касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування місцевим господарським судом норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлених обставин
справи, Коломийською ОДПІ ініційовано справу про банкрутство ВАТ
"Печеніжський меблевий комбінат". В газеті "Урядовий кур'єр" N 200
від 24 жовтня 2003 р. опубліковано оголошення про порушення справи
про банкрутство ВАТ "Печеніжський меблевий комбінат". Ухвалою
господарського суду від 26.12.2003 р. (а.с.1) затверджено реєстр
вимог кредиторів.
Затверджуючи мирову угоду в редакції від 09.03.2004 р., яка
передбачає списання заявлених та незаявлених пені та штрафних
санкцій, прощення 50% боргів конкурсних кредиторів, а решта
підлягає розстроченню з терміном оплати починаючи з 2005 р. лише
частинами щоквартально до кінця 2007 р., місцевий господарський
суд виходив з тих підстав, що рішення про затвердження мирової
угоди ініційоване комітетом кредиторів прийняте більшістю голосів
та затверджено в цілому.
Протокол зборів кредиторів, реєстр вимог кредиторів свідчать,
що рішення про списання боргів прийнято правомочним складом зборів
кредиторів, проте податкова інспекція заперечувала.
Відповідно до ст. 36 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з
правилами ст. 35 Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або
прощення (списання) боргів чи їх частини орган стягнення
зобов'язаний погодити та задовольнити частину вимог з податків,
зборів, обов'язкових платежів, на умовах такої мирової угоди з
метою забезпечення платоспроможності підприємства. Втім з проекту
мирової угоди не вбачається волевиявлення податкової інспекції на
укладення мирової угоди на дату проведення зборів.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
звертає увагу, що у запропонованій господарському суду мировій
угоді відсутнє погодження органу стягнення на укладення такої
мирової угоди.
Апеляційний господарський суд, підтримуючи ухвалу
господарського суду, дійшов висновку про правомірність ухваленого
судового акта, обґрунтувавши свою позицію тим, що за заявою
будь-якого з конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана
недійсною. Визнання мирової угоди недійсною є підставою для
поновлення провадження у справі про банкрутство.
В той же час заявник скарги вважає, що при ухваленні судовими
інстанціями оскаржуваних судових актів, порушено положення ст. 38
Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, і, як наслідок, ухвалено мирову угоду про
списання та розстрочення боргів без погодження органу стягнення.
Крім того, судовими інстанціями не дано правової оцінки факту
неузгодження органу стягнення на списання та розстрочення боргу.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що
ухвалені судові акти не відповідають вимогам діючого
законодавства, а отже рішення про укладення мирової угоди не може
бути визнано правомірним.
Судами першої та апеляційної інстанцій не було надано
належної оцінки обставинам у справі у сукупності та відповідності
нормам матеріального і процесуального права, що стало підставою
для ухваленні незаконних ухвали та постанови, не врахована
суперечна правова позиція. Викладене дає підстави для скасування
ухвали та постанови і направлення справи на новий розгляд до суду
першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Коломийської об'єднаної державної
податкової інспекції від 25.06.2004 р. N 10088/10/16 задовольнити
частково.
2. Скасувати постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 26.05.04 та ухвалу господарського суду
Івано-Франківської області від 01.04.2004 р., а справу направити
до суду першої інстанції.