Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кривди Д.С.,

суддів Жаботиної Г.В., Грека Б.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Дєнєжна Ю.В.

від відповідача: Рещук О.М.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16.02.2005р.

у справі № 6/350 Господарського суду Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кабель Сервіс”

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Кабель Сервіс” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання недійсними податкових повідомлень- рішень Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 27.09.2004р. № 0000622304/0/29307 та від 27.09.2004р. № 0000612304/0/29305.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.12.2004р. (суддя Л.С.Місюра), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.02.2005р. (судді: Л.П. Кагітіна, Н.Д.Коробка, В.М.Хуторной), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Кабель Сервіс” задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 27.09.2004р. № 0000622304/0/29307 та від 27.09.2004р. № 0000612304/0/29305.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 02.12.2004р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16.02.2005р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог. Свою вимогу Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме Указу Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” (817/98) , ст.ст. 1, 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (185/94-ВР) , Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (15-93) та ст. 43 ГПК України (1798-12) .

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю “Кабель Сервіс” доводить безпідставність вимог Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, які з’явились в господарське засідання суду касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя не підлягає задоволенню.

Відповідачем проведено непланову документальну перевірку позивача щодо виконання вимог валютного законодавства за експортним контрактом № 1 від 14.02.2003р. з ВАТ “Бакинський трансформаторний завод” м. Баку, Азербайджан за період 14.02.2003р. по 23.09.2004р., про що складено акт від 23.09.2004р. За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000622304/0/29307 від 27.09.2004р., яким до позивача застосовано штраф у розмірі 5678грн. за порушення термінів декларування валютних цінностей та № 0000612304/0/29305 від 27.09.2004р., яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 21720,63грн. на підставі ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (185/94-ВР) .

Господарським судом встановлено:

-14.02.2003р. між позивачем та ВАТ “Бакинський трансформаторний завод” м. Баку, Азербайджан укладено контракт № 1, за яким позивач зобов’язався поставити продукцію, а ВАТ “Бакинський трансформаторний завод” зобов’язався оплатити вартість цієї продукції.

-Відповідно до п. 3.2 вищезгаданого контракту позивач зобов’язався відвантажити продукцію протягом 30 днів з моменту одержання передплати, яка відповідно до п. 5.1 контракту та специфікації № 1 до контракту мала складати 50 відсотків від суми контракту.

-ВАТ “Бакинський трансформаторний завод” здійснив оплату за товар у такому порядку: 19.02.2003р. –передплата у сумі 13086,3дол. США (69749,98грн.); 06.03.2003р. передплата у сумі 12000дол. США (63960грн.)

-З урахуванням умов договору позивач мав відвантажити продукцію 05.04.2003р. Проте, позивач прострочив поставку на 13 днів, оскільки поставив продукцію 18.04.2003р.

-18.04.2003р. за ВМД № 80000/3/510462 позивач відвантажив ВАТ “Бакинський трансформаторний завод” продукцію –провід обмотувальний алюмінієвий ізольований на загальну суму 256754,64грн., що становило 48136,38дол. США.

-Відповідно до п. 8 контракту у випадку порушення строків поставки продукції винна сторона зобов’язана сплатити неустойку у розмірі 0,5% від загальної суми за кожен день прострочення. (48136,38х0,5:100х13) 3128,87дол.

-19.06.2003р. ВАТ “Бакинський трансформаторний завод” сплатив позивачу 19921,21 дол. США (106180,04грн.). Оплата у сумі 3128,87 дол. США не була здійснена.

-Позивач поставив продукцію ВАТ “Бакинський трансформаторний завод” 18.04.2003р., то 90 днів збігли 17.07.2003р.

-14.07.2003р. позивач та ВАТ “Бакинський трансформаторний завод” уклали угоду щодо заліку однорідних вимог, якою було погашена нарахована пеня у розмірі 3128,87 дол. США.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили всі обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо законності і обґрунтованості вимог позивача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 27.09.2004р. № 0000622304/0/29307 та від 27.09.2004р. № 0000612304/0/29305 з огляду на таке.

Згідно ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (185/94-ВР) , виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Як вже було зазначено, позивач. за вантажною митною декларацією № 80000/3/510462 від 18.04.2003р відвантажив ВАТ “Бакинський трансформаторний завод”, за таких обставин валютна виручка позивача за відвантажений товар мала надійти до 17.07.2003р.

Як вже було зазначено валютна виручка за відвантажений товар надійшла 19.02.2003р. у сумі 13086,3дол. США (69749,98грн.); 06.03.2003р. у сумі 12000дол. США (63960грн.); 19.06.2003р. у сумі 19921,21 дол. США (106180,04грн.), що разом дорівнювало 45007,51дол. США. Оплата у сумі 3128,87 дол. США не була здійснена.

Як вже зазначалось, п. 8 контракту, укладеному між позивачем та ВАТ “Бакинський трансформаторний завод”, визначено, що у випадку порушення строків поставки продукції винна сторона зобов’язана сплатити неустойку у розмірі 0,5% від загальної суми за кожен день прострочення. Господарським судом попередніх інстанцій встановлено факт прострочення позивачем поставки товару на 13 днів, тому, відповідно до вищезгаданого пункту контракту позивач за порушення строку поставки мав сплатити неустойку у розмірі (48136,38х0,5:100х13) 3128,87дол.

Господарським судом встановлено, що 08.06.2003р. ВАТ “Бакинський трансформаторний завод” заявлено претензійний лист до позивача з вимогою погасити неустойку в сумі 3128,87 дол. США.

Таким чином, як вірно встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанції, між позивачем та нерезидентом виникли зустрічні однорідні вимоги.

Згідно ст. 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” (959-12) суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно ч. 1 ст. 14 цього ж Закону (959-12) , всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічним операціям, які не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам. Припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги, в даному випадку, не суперечить ст. ст. 217, 218 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) , чинного на час виникнення відповідних правовідносин.

Господарським судом встановлено, що 14.07.2003р. (тобто до спливу 90-денного терміну) між позивачем та Відкритим акціонерним товариством “Бакинський трансформаторний завод” укладено угоду про залік взаємних вимог, згідно якої, сторони дійшли згоди про припинення зобов'язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог по зобов'язанням за контрактом № 1 від 14.02.2003р., за яким Відкрите акціонерне товариство “Бакинський трансформаторний завод” є боржником перед позивачем за отриману продукцію, а позивач є боржником перед Відкритим акціонерним товариством “Бакинський трансформаторний завод” за порушення строків поставки продукції. Розмір заліку однорідних зустрічних вимог складає 3128,87 дол. США. Після проведення заліку зобов’язання ВАТ “Бакинський трансформаторний завод” щодо сплати позивачу 3128,87 дол. США за поставлену продукцію було припинено 14.07.2003р.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (185/94-ВР) , порушення резидентами термінів, передбачених ст.ст. 1 та 2 цього закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

Оскільки позивачем терміни встановлені ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (185/94-ВР) порушено не було, то господарський суд попередніх інстанцій дійшов правомірного висновку щодо безпідставного нарахування відповідачем штрафних санкцій позивачу.

Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України (1798-12) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом норми матеріального та процесуального права порушено не було, то підстави для скасування даних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16.02.2005р. у справі № 6/350 –без змін.