ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.08.2004 Справа N 9/22
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Грека Б.М. - (доповідача у справі),
суддів: Удовиченка О.С., Жаботиної Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації "Дніпропетровськгаз"
на постанову Дніпровського апеляційного господарського суду
від 29.04.04
у справі N 9/22 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз"
до
1) Міського відділу освіти Павлоградської ради
Дніпропетровської області;
2) АК АПБ "Україна" в особі регіонального уповноваженого
ліквідатора
Третя особа
Відділення Державного казначейства у Павлоградському районі
Дніпропетровської області
про стягнення 6186,43 грн.
за участю представників від:
позивача не з'явилися, були належно повідомлені
відповідача не з'явилися, були належно повідомлені
В С Т А Н О В И В:
Позивач 12.12.2003 звернувся до господарського суду
Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить
стягнути з відповідача-1 на свою користь суму заборгованості
6186,43 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
12.02.04 по справі N 9/22 (суддя Подобєд І.М.) було задоволено
позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації "Дніпропетровськгаз" до Міського відділу освіти
Павлоградської ради Дніпропетровської області та стягнуто
6186,43 грн. основного боргу, 61,86 грн. держмита та 118 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В обґрунтування своєї правової позиції суд посилається на
ст. 175, 193 Господарського кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відповідно до яких зобов'язання повинні виконуватись належним
чином.
За результатом розгляду апеляційної скарги Дніпропетровський
апеляційний господарський суд (головуючий-суддя Крутовських В.І.,
судді: Прокопенко А.Є., Дмитренко А.К.) прийняв постанову від
29.04.2004 р., якою апеляційну скаргу відповідача задовольнив, а
рішення місцевого суду змінив, відмовивши в позові. Постанова
мотивована тим, що грошові кошти фактично були списані АК АПБ
"Україна" з рахунків відповідача, але через відкриття процедури
банкрутства цього банку, переказ коштів завершений не був.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 29.04.2004 р. а рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 12.04.2004 року - залишити без
змін, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції не були
взяті до уваги положення ст. 32 Закону України "Про платіжні
системи та переказ грошових коштів в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
, де
відповідальність, пов'язану з перерахуванням грошових коштів
несуть: банк, який обслуговує платника перед платником, а банк
який обслуговує одержувача - перед одержувачем грошових коштів,
відповідно до законодавства і умов договору, укладеного між ними.
Також заявник наголошує, що відповідно до вимог статей 17, 193
Господарського кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до яких
зобов'язання повинні виконуватись належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи касаційної
скарги, перевіривши матеріали справи та правомірність застосування
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі
платіжних доручень Міського відділу освіти Павлоградської ради
Дніпропетровської області N 1104 від 28.04.2001 на
суму 3057,75 грн., N 1105 від 28.04.2001 на суму 1296,00 грн. та
N 1109 від 28.04.2001 на суму 1832,67 грн. відділення Державного
казначейства у м. Павлограді ініціювало перерахування позивачу цих
грошових коштів з єдиного казначейського рахунку районного бюджету
у банку "Україна", направивши до банку відповідні платіжні
доручення N 16213, N 16170, N 161768 від 28.04.01. Банківською
установою вказані платіжні доручення були прийняті до виконання,
вказані суми списані з рахунку позивача, однак на рахунки позивача
зараховані не були по причині незавершення банком переказу грошей.
Тобто, у зв'язку з банкрутством АК АКПБ "Україна", грошові кошти в
сумі 6186,43 грн. не надійшли до позивача.
Таким чином суть спору фактично зводиться до вирішення
питання про те, чи несе відповідальність платник перед отримувачем
грошових коштів у випадку, коли несплата сталася не з його вини, а
по причині банкрутства банку платника.
У розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ
грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
, переказ грошей - це рух певної суми
грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі
йому у готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа,
яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування
та подання відповідного документу на переказ або використання
спеціального платіжного засобу. При прийнятті банком платника
розрахункового документу на виконання, банк має забезпечити
фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
Згідно п. 8.1 ст. 8, п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про
платіжні системи та переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
банк
зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в
розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу
банку, в день його надходження. Отримувач має право на
відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної
йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на
переказ.
Як передбачено пунктом 22.4 ст. 22 цього ж Закону ( 2346-14 ) (2346-14)
при використанні розрахункового документа ініціювання переказу
вважається завершеним з моменту прийняття банком платника
розрахункового документа на виконання.
З аналізу вищезазначених правових норм слід зробити висновок,
що відповідачем було належним чином виконано зобов'язання по
сплаті суми заборгованості за постачання природного газу на
користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації "Дніпропетровськгаз". Тому в суду відсутні підстави
для задоволення позову.
Викладене свідчить про те, що а судами були всебічно і повно
з'ясовані всі обставини справи. А апеляційний суд, вірно
застосувавши норми права прийняв законну та обґрунтовану
постанову, тому не вбачається підстав для її скасування.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 29.04.2004 р. залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого
акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації
"Дніпропетровськгаз" від 16.07.2004 N 11/3-1128 - без задоволення.