ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.08.2004 Справа N 6/92
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну Відкритого акціонерного товариства
скаргу “Г”, м. Київ
на рішення від 01.04.2002
у справі № 6/92
господарського суду м. Києва
за позовом Комунального підприємства по
утриманню житлового господарства
Печерського району м. Києва “П”,
м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства
“Г”, м. Київ
про виселення
В С Т А Н О В И В:
Державним комунальним підприємством по утриманню будівель,
споруд та прибудинкової території Печерського району м. Києва
заявлено позов до Відкритого акціонерного товариства “Г” про
виселення.
Господарський суд м. Києва рішенням від 01.04.02 позов
задовольнив, обґрунтувавши його тим, що строк дії договору
оренди нежилого приміщення за № 144/304 від 01.06.2000
закінчився 30.09.2000, позивач з дотриманням вимог ст. 17 Закону
України “Про оренду державного та комунального майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
повідомив відповідача про закінчення терміну дії
договору і своє небажання продовжити дію договору на новий
термін та запропонував орендарю звільнити приміщення.
Оскільки відповідач не звільнив орендоване приміщення в
добровільному порядку, суд дійшов висновку, що відповідач
підлягає виселенню в примусовому порядку.
У касаційній скарзі ВАТ “Г” ставить питання про скасування
рішення суду від 01.04.02 і передачі справи на новий розгляд,
мотивуючи неправильним застосуванням судом норм матеріального та
процесуального права та неповним з'ясуванням судом фактичних
обставин справи.
Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що зазначений договір не
можна було вважати таким, що закінчив свою дію, оскільки після
надіслання попередження про припинення дії договору від
05.02.02., позивач вів переговори про продовження дії договору,
виставляв рахунки на оплату приміщення і більше того
запропонував внести зміни до договору № 144/304, які були
орендарем прийняті.
Крім того, скаржник посилається на те, що зазначеним приміщенням
користується з 1996 року, що це приміщення було збудовано за
кошти тресту “У” до складу якого входило підприємство орендаря.
Орендодавець, якому зазначені приміщення були передані,
відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.11.95
№ 891 “Про затвердження Положення про порядок передачі в
комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що
перебував у повному господарському віданні або в оперативному
управлінні підприємств, установ і організацій” та рішення
Київської міської ради від 30.03.99 № 185/286 “Про прийняття до
комунальної власності територіальної громади м. Києва відомчих
житлових будинків”, не оформивши ще належним чином прийняття
житлового будинку по вул.Чигоріна,59, відповідний акт було
складено лише 11.07.2000 р., 1.06.2000 року вже запропонував
укласти договір оренди нежитлового приміщення, що розташоване в
цьому будинку і яким користувалося ВАТ “Г” з 1996 року з
терміном дії договору всього на чотири місяці, з чим
підприємство в силу ряду причин, змушено було погодитись.
Скаржник вважає, що договір оренди від 01.06.2000 не припинив
своєї дії і підстав для виселення підприємства суд не мав.
Рішення суду винесено без повного і всебічного дослідження всіх
обставин справи, а тому не відповідає вимогам закону.
Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
з наступних підстав.
На підставі рішення Київської міської ради від 30.03.99 за
№ 185/286 “Про прийняття до комунальної власності територіальної
громади м. Києва відомчих житлових будинків” ( ra_185023-99 ) (ra_185023-99)
та
Розпорядження Київської міської державної адміністрації за № 775
від 22.05.99 і Розпорядження Печерської районної державної
адміністрації м. Києва від 22.06.2000 № 782 та актом приймання-
передачі житлового будинку № 59 по вул. Чигоріна в м. Києві від
11.07.2000 позивач уклав з ВАТ “Г” договір оренди нежитлового
приміщення за № 144/304 від 01.06.2000., терміном дії з 01.06 по
30.09.2000. Договір пролонговано до 30.01.02 і 05.02.02 орендарю
направлено попередження про те, що договір оренди не буде
укладатися на новий термін та запропоновано звільнити орендоване
приміщення.
Між тим, в матеріалах справи містяться чисельні звернення ВАТ
“Г” до орендодавця з проханням продовжити дію договору на новий
термін, зважаючи на ряд поважних причин в тому числі і
користування цим приміщенням протягом багатьох років. (лист від
№ 18.01.02 за № 12, № 1/134 від 08.06.01).
Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства
Печерського району м. Києва 7.06.2002 року надіслало орендарю
(арк. спр. 67) пропозиції про зміни умов договору № 144/304 від
01.06.2000, в порядку ст. 11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в яких просить орендаря дати згоду
на зміни договору оренди. що стосуються витрат по сплаті за
землю.
ВАТ “Г” листом від 07.06.02 за № 18-8387/11 надало згоду на
зміни умов договору оренди.
Розглядаючи спір, господарський суд м. Києва не врахував
зазначені обставини і не дав їм належної оцінки, між тим,
наведені обставини мають суттєве значення для справи.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що рішення
господарського суду м. Києва від 01.04.02 ухвалене з порушенням
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, а тому підлягає скасуванню, а справа передачі на
новий розгляд.
При новому розгляді справи господарському суду першої інстанції
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі
фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, з'ясувати
дійсні права і обов'язки сторін і в залежності від встановленого
прийняти основане на законі рішення.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду м. Києва від 01.04.02 скасувати,
справу передати на новий розгляд до господарського суду
м. Києва.