ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.08.2004 Справа N 5/68
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:
Полякова Б.М., – головуючого
(доповідач у справі),
Плахотнюк С.О.
Львова Б.Ю.
розглянувши матеріали Чернівецького державного
касаційної скарги спеціалізованого Будівельно-монтажного
управління “Укргазифікація”
на постанову від 19.02.2004р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 5/68 господарського суду Чернівецької
області
за позовом Чернівецького обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів
до Чернівецького державного
спеціалізованого Будівельно-монтажного
управління “Укргазифікація”
про стягнення 4 545,00 грн.
представники сторін в судове засідання не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту
інвалідів звернулося до господарського суду Чернівецької області
з позовом до Чернівецького державного спеціалізованого
Будівельно-монтажного управління “Укргазифікація” про стягнення
штрафних санкцій у розмірі 4 545,00 грн. за нестворені робочі
місця для інвалідів.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від
22.07.2003р. у справі № 5/68 (суддя Дутка В.В.) в задоволенні
позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що вини відповідача у непрацевлаштуванні
інвалідів в межах встановленого нормативу в 2002 р. немає,
оскільки позивач не надав доказів того, що до відповідача
направлялися інваліди протягом 2002р. в межах нормативу, та їм
було відмовлено у працевлаштуванні.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
19.02.2004р. (судді: Дух Я.В.- головуючий, Бонк Т.Б., Городечна
М.І.) апеляційну скаргу задоволено, рішення господарського суду
Чернівецької області від 22.07.2003р. скасовано, прийнято нове
рішення, яким позовні вимоги Чернівецького обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів задоволено.
Не погоджуючись з винесеною постановою, Чернівецьке державне
спеціалізоване Будівельно-монтажне управління “Укргазифікація”
звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить скасувати оскаржуваний судовий акт та
залишити в силі прийняте рішення.
В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на
порушення судом норм матеріального та процесуального права. На
його думку, постанова підлягає скасуванню на підставі частини 2
статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки справу розглянуто судом за відсутності
будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і
місце засідання суду.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм
права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Стаття 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
встановлює для підприємств
(об'єднань), установ і організацій (далі - підприємства)
нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування
інвалідів.
Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що
працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства
праці України, Міністерства соціального захисту населення
України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.
Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів
відповідно до частини другої статті 19 цього Закону покладається
на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих
інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність
покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних
санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної
заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не
зайняте інвалідом (частина перша статті 20 вказаного Закону).
Згідно з п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) (314-95-п)
, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. N 314,
із змінами та доповненнями, (далі – Положення) працевлаштування
інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами
Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими
організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я
інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до
висновків МСЕК.
Обов’язок по виявленню інвалідів, які бажають працювати і
спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі
індивідуальних програм реабілітації покладено на місцеві органи
соціального захисту населення (п. 11 Положення ( 314-95-п ) (314-95-п)
), а
державна служба зайнятості відповідно до п. 12 Положення
( 314-95-п ) (314-95-п)
сприяє працевлаштуванню інвалідів.
Отже, у підприємства виникає обов’язок працевлаштувати інваліда
при наявності відповідної пропозиції органів, вказаних у ст. 18
Закону, чи у разі звернення інваліда самостійно, за умови, що
норматив ще не виконаний.
Відповідно до п. 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями),
установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду
соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та
використання цих коштів ( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. N 1767,
підприємства, на яких працює 15 і більше чоловік, реєструються у
відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм
місцезнаходженням і щороку не пізніше 1.02.подають до зазначених
відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за
формою, що затверджується Держкомстатом за поданням вказаного
Фонду.
Також, згідно з п. 14 Положення ( 314-95-п ) (314-95-п)
підприємства,
зокрема, щорічно до 1.02.року, що настає за звітним, подають
відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про
середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову
чисельність штатних працівників облікового складу та про
кількість працюючих інвалідів.
Суд апеляційної інстанції не встановив належними засобами
доказування наявність чи відсутність фактичних обставин щодо
інформування Чернівецьким державним спеціалізованим
Будівельно-монтажним управлінням “Укргазифікація” згідно з
вказаним пунктом 14 Положення відповідних органів про вільні
робочі місця та вакантні посади на названому підприємстві, на
яких може використовуватися праця інвалідів.
Судом першої інстанції вказані обставини взагалі не
досліджувались.
Таким чином, судові рішення прийняті судами при неповно
з’ясованих обставинах справи.
Посилання відповідача на розгляд справи за відсутності
представників сторони, не повідомленої належним чином про час і
місце засідання суду, є необґрунтованими, оскільки не знайшли
свого підтвердження в матеріалах справи.
Ухвала про відкладення судом апеляційної інстанції розгляду
справи на 19.02.2004р. була направлена та отримана відповідачем,
про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового
відправлення органу зв’язку.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що
прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа
– направленню на новий розгляд.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати
викладене та вирішити спір відповідно до вимог чинного
законодавства.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9 – 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Чернівецького державного спеціалізованого
Будівельно-монтажного управління “Укргазифікація” на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2004р. у
справі № 5/68 задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
19.02.2004р. у та рішення господарського суду Чернівецької
області від 22.07.2003 р. справі № 5/68 скасувати.
3. Справу № 5/68 передати на новий розгляд до господарського
суду Чернівецької області.