Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого –судді Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів : Жаботиної Г.В.,

Муравйова О.В.,

розглянувши у відкритому ДПІ у Залізничному районі м. Львова

судовому засіданні

касаційну скаргу

на постанову Львівського апеляційного господарського

суду від 28.02.2005

у справі № 5/2666-12/325 господарського суду Львівської області

за позовом ТОВ “Торгова мережа “Барвінок”

до ДПІ у Залізничному районі м. Львова

Про визнання частково недійсними розпоряджень,

за участю представників сторін від:

позивача Попко Ю.Я. –за довіреністю від 16.08.2005р.

відповідача не з’явились

Згідно розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 16.08.2005р. здійснено заміну складу суду на колегію суддів: головуючий суддя Кривда Д.С., судді Жаботина Г.В., Муравйов О.В.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.11.2004р. (суддя Запотічняк О.Д.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2005р. (головуючий суддя Дубник О.П. , судді Бобеляк О.М., Орищин Г.В.), позов задоволено повністю; визнано частково недійсним розпорядження начальника ДПІ у Залізничного району м. Львова № 3231/5/23-2 від 10.02.2003р. в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування та внесення зміни у визначену позивачем суму податку на додану вартість за грудень 2001р. в розмірі 1712,78грн.; визнано частково недійсним розпорядження начальника ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 3231/6/23-2 від 10.02.2003р. в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування та внесення зміни у визначену позивачем суму податку на додану вартість за жовтень 2001р. в розмірі 4770,59грн.; визнано частково недійсним розпорядження начальника ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 3231/8/23-2 від 10.12.2003р. в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування та внесення зміни у визначену позивачем суму податку на додану вартість за листопад 2001р. в розмірі 1531,62грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 203грн.

У поданій касаційній скарзі ДПІ у Залізничному районі м. Львова просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду, посилаючись на незастосування пп. 7.4.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) , і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено планову документальну перевірку ТОВ "Торгова мережа "Барвінок" з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства за період з 19.07.2001р. по 01.07.2002 року, за результатами якої складено акт № 23/237-323 від 19.11.2002р..

На підставі вказаного акту перевірки начальником ДПІ Залізничного району м. Львова 10.02.2003р. були прийняті розпорядження № 3231/5/23-2 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за грудень 2001 року на 9222,40грн., № 3231/6/23-2 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за жовтень 2001 року на 9673,03грн., № 3231/8/23-2 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за листопад 2001 року на 4878,40грн. Дані розпорядження оскаржені частково.

В додатку № 10 до акту перевірки, зокрема, зазначено, що товариству при здійсненні операцій з продажу товарів, що оподатковуються податком на додану вартість, а частково звільнені згідно статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) , до суми податкового кредиту необхідно було включити частку сплаченого податку при їх придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Однак, суми податку на додану вартість були в повному розмірі віднесені до податкового кредиту, чим порушено пп. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону (168/97-ВР) і призвело до зайвого включення до податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 36724грн., в тому числі в жовтні 2001 року - 3325грн., листопаді 2001 року - 3397грн., грудні 2001 року - 5084грн.

До спірних правовідносин господарськими судами попередніх інстанцій застосовано пп. 7.4.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) , згідно приписів якого у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Звітним періодом по податку на додану вартість є місяць, а відтак, коригуванню підлягають роботи, послуги, які частково використовуються, а частково ні в оподатковуваних операціях звітного місяця.

Місцевий господарський суд, дослідивши дані податкових декларацій, податкові накладні, витяг з книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) і ін., встановив правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість за жовтень 2001р. в розмірі 4770,59 грн., за листопад 2001р. в сумі 1531,62 грн., за грудень 2001р. - 1712,78 грн., у зв’язку з чим зменшення податковим органом сум бюджетного відшкодування в цих періодах у вказаних сумах є безпідставним. Зазначене знайшло підтвердження і під час здійснення апеляційного провадження у справі.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо незастосування апеляційним господарським судом пп. 7.4.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) .

Враховуючи вищенаведене, постанова апеляційного господарського суду є такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2005 у справі № 5/2666-12/325 залишити без змін, а касаційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м. Львова –без задоволення.