ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.08.2004 Справа N 29/691
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
суддів:
розглянула
касаційну скаргу компанії “С” (надалі Компанія)
на постанову Київського апеляційного господарського
суду
від 24.05.04
у справі № 29/691
господарського суду міста Києва
за позовом Компанії
до державної податкової інспекції у
Солом’янському районі м. Києва (ДПІ у
Солом’янському районі)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Про вказані обставини сторонам повідомлено на початку судового
засідання 19.08.04. Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 19.08.04 оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду
України.
Рішенням від 19.02.04 господарського суду міста Києва позов
Компанії було задоволено повністю. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі № 0000682306/0
від 03.06.03, № 0000682306/1 від 14.08.03, № 0000682306/2 від
28.10.03. З ДПІ у Солом’янському районі на користь
представництва Компанії “С” стягнуто 203 грн. судових витрат.
Постановою від 24.05.04 Київського апеляційного господарського
суду апеляційну скаргу ДПІ у Солом’янському районі м. Києва на
рішення від 19.02.04 господарського суду міста Києва задоволено.
Рішення від 19.02.04 господарського суду міста Києва скасовано.
Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог
Компанії відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного суду,
Компанія звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить постанову від 24.05.04
Київського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення
від 19.02.04 залишити в силі як таке, що є законним та
обґрунтованим. Свої вимоги Компанія обґрунтовує тим, що на її
думку, апеляційним судом при прийнятті постанови було порушено
норми матеріального та процесуального права, а саме: ч. 2 ст. 19
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, п. 13.1, п. 1.32 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
ч. 2 ст. 17 Закону України “Про міжнародні договори України”
( 3767-12 ) (3767-12)
, ст. 7 Конвенції між Урядом України і Урядом
Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про
усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим
ухиленням стосовно податків на дохід і приріст вартості майна
( 826_648 ) (826_648)
та ст. 104 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу ДПІ у Солом’янському районі щодо
вимог Компанії заперечує, просить залишити касаційну скаргу
Компанії без задоволення, а постанову від 24.05.04 без змін,
оскільки вважає, що вона відповідає нормам як матеріального, так
і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, уточнення до
касаційної скарги, відзив на касаційну скаргу, заслухавши
суддю-доповідача, пояснення представників сторін, колегія суддів
Вищого господарського суду України встановила.
На підставі Акту від 30.05.03 № 57/23-311/21703958 про
результати документальної перевірки дотримання вимог податкового
та валютного законодавства представництва Компанії за період з
29.02.2000 по 01.05.03 ДПІ у Солом’янському районі було винесено
податкове повідомлення-рішення № 0000682306/0 від 03.06.03, яким
вўдповўдно до п. 13.1., п. 13.2. ст. 13 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
Компанії було
визначено суму податкового зобов'язання з податку на репатріацію
у сумі 2 429 805,12 грн.: основний платіж – 809 935,04 грн.,
штрафні санкції – 1 619 870,08 грн.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, представництво Компанії
звернулося до ДПІ у Солом'янському районі із скаргою, за
результатами розгляду якої винесено повідомлення-рішення
№ 0000682306/1 від 14.08.03. В процедурі апеляційного
оскарження, представництво Компанії звернулось до Державної
податкової адміністрації у м. Києві із скаргою на винесене
рішення, за результатами перегляду якої, ДПІ у Солом’янському
районі винесено повідомлення-рішення № 0000682306/2 від
28.10.03.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Представництво
“С” здійснює господарську діяльність на території України від
імені Компанії С (Singenta Limited), яка зареєстрована у Англії.
Представництво отримує кошти у національній валюті по
контрактам, які заключив нерезидент із резидентом, потім
перераховує іноземну валюту на рахунок юридичної особи -
нерезидента, відповідно до Постанови Правління Національного
банку України “Про затвердження Правил здійснення операцій на
міжбанківському валютному ринку України” ( z0171-99 ) (z0171-99)
від
18.03.99 № 127.
Представництво “С” перерахувало валютні кошти згідно виписок
банку Компанії С: 04.04.2000 на суму 38 700,00 дол. США,
23.05.2000 на суму 11 270,00 дол. США, 26.05.2000 на суму 9
661,00 дол. США, 06.06.2000 на суму 2 230,00 дол. США,
16.06.2000 на суму 2 110,00 дол. США, 20.02.01 на суму 16 050,00
дол. США, 21.02.01 на суму 4 029,00 дол. США, 19.07.01 на суму
105 450,00 дол. США, 23.10.01 на суму 16 000,00 дол. США,
25.03.02 на суму 275 000,00 дол. США, 11.06.02 на суму 150
000,00 дол. США, 21.11.02 на суму 180 000,00 дол. США, 04.12.02
на суму 140 000,00 дол. США, 24.12.02 на суму 100 000,00 дол.
США.
У відповідності до п. 13.2 ст. 13 Закону України від 28.12.94
№ 334/97-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(в редакції від 22.05.97 № 283/97 ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
,
із змінами і доповненнями) резидент або постійне представництво
нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або
уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом
його походження з України, отриманого таким нерезидентом від
провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки
нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у
п.п. 13.3 - 13.6, зобов’язані утримувати податок з таких
доходів, зазначених у п. 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі
15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до
бюджету під час якої виплати, якщо інше не передбачене нормами
міжнародних угод, які набрали чинності.
Відповідно до пп. й п. 13.1 ст. 13 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
для цілей цієї
статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх
походження з України, слід розуміти, серед іншого, доходи від
здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або
іншого нерезидента) господарської діяльності на території
України, за винятком доходів у огляді виручки або інших видів
компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих
(виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента
(постійного представництва), у тому числі вартості послуг з
міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного
забезпечення.
Міністерством юстиції були надані роз’яснення щодо правомірності
укладення зовнішньоекономічних угод, а саме: представник не може
укладати угоди від імені особи, яку він представляє, ні у
відношенні себе особисто, ні у відношенні другої особи,
представником якої він одночасно є.
Таким чином постійне представництво нерезидента на території
України може укладати відповідно до належним чином оформлених
повноважень зовнішньоекономічні контракти (договори) тільки від
імені нерезидента (юридичної особи), яку представляє, оскільки
відповідальність несе суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності
(нерезидент).
Компанія “С” є юридичною особою за законодавством Сполученого
Королівства (UK) (копія свідоцтва про статус резидента від
9.06.2003 року є в матеріалах справи), яка відповідно до
положень ст. 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну
діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
є іноземним суб'єктом господарської
діяльності.
Компанія здійснює зовнішньоекономічну діяльність на території
України через Представництво “С”, яке є платником податку на
прибуток, що підтверджено довідкою про включення Представництва
до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України
та свідоцтвом про реєстрацію постійного представництва, що
перебуває на обліку в ДПІ у Солом’янському районі міста Києва з
метою оподаткування постійного представництва нерезидента, який
здійснює діяльність на території України.
Згідно Свідоцтва про реєстрацію переміни назви “З” змінено на
“С”, як правонаступника, про що свідчить копія свідоцтва, яка є
в матеріалах справи.
Між фірмою “З” (Великобританія) та “Д” (Україна) укладено
контракт від 21.05.97 на поставку ЗЗР. Кошти за даним Контрактом
були перераховані представництвом на користь нерезидента
19.07.01 у сумі 12 424,0 дол. США.
Між фірмою “З” (Великобританія) та ВАТ “В” укладено контракт від
11.05.99 № 11051-2 на поставку інсектициду КАРАТЄ 5%.
Кошти за даним Контрактом були перераховані “З” 20.02.01 у
розмірі 504,0 дол. США, 21.02.01 у розмірі 4 029,0 дол. США,
19.07.01 у розмірі 12 391,00 дол. США, 23.10.01 у розмірі
4 229,00 дол. США, 19.07.01 у розмірі 18 446,00 дол.США,
19.07.01 у розмірі 2 380,00 дол. США, 25.03.02 у розмірі 2 235,0
дол. США, 23.10.01 у розмірі 2 416,00 дол. США, 23.10.01 у
розмірі 7 580,0 дол. США, 23.10.01 у розмірі 1 106,00 дол. США,
25.03.01 у розмірі 1 692,00 дол. США, 25.03.02 у розмірі 3
051,00 дол. США.
Між фірмою “З” (Великобританія) та АТ “Ч” укладено Контракт №
705-2 від 07.05.98 на поставку гербіциду “ФЮЗИЛАД”.
Кошти за вказаним Контрактом були перераховані Представництвом
на користь нерезиденту 25.03.02 у розмірі 25 898,00 дол. США, у
розмірі 669,00 дол. США.
Між фірмою “З” (Великобританія) та СП “Агрос” (Україна) укладено
Контракт № 1702-2 від 17.02.97 на поставку засобів захисту
рослин. Кошти за даним контрактом були перераховані нерезиденту
19.07.01 у розмірі 18 800,00 дол. США.
Між фірмою “З” (Великобританія) та фірмою “А” (Україна) укладено
Контракт № 18014-2 від 18.01.99 на поставку інсектициду КАРАТЄ
5%.
Кошти були перераховані Представництвом на користь нерезидента
25.03.02 у розмірі 6 991,0 дол. США та 11.06.02 у розмірі 728,0
дол. США.
Між фірмою “З” (Велибританія) та ЗАТ “РТ” (Україна) укладено
Контракт № 2412-2 від 24.12.98 на поставку засобів захисту
рослин.
Кошти були перераховані Представництвом на користь нерезидента
25.03.02 у розмірі 4 144,00 дол. США.
Між фірмою “З” (Великобританія) та АТ “У” (Україна) укладено
Контракт № 14276467-1102/6176-826 від 17.09.96 на поставку
товарів згідно додатку № 1.
Кошти за даним контрактом були перераховані Представництвом на
користь нерезидента 04.04.2000 у розмірі 38 700,00 дол. США.
Між фірмою “З” (Великобританія) та ЗАТ “У” (Україна) укладено
угоду уступки вимоги за контрактом № 42/038/9605-
14276467-1101/6088-756 від 24.05.96.
Між фірмою “З” (Великобританія) та КСП “А” (Україна) укладено
Контракт № 29021-2 від 29.02.2000 на поставку гербіциду Профі.
Кошти за даним контрактом були перераховані Представництвом на
користь нерезидента 11.06.02 у розмірі 37 583,0 дол. США.
Між фірмою “З” (Великобританія) та АТ “Р” (Україна) укладено
угоду уступки вимоги за контрактами № 3/20001/4ВІ8Т від
19.01.2000 та № 3/20001/6 від 26.01.2000.
Кошти за даним контрактом були перераховані Представництвом на
користь нерезидента 04.12.02 у розмірі 81 798,00 дол. США.
Між фірмою “З” (Великобританія) та ТОВ “К” (Україна) укладено
Контракт № 1404-2 від 14.04.99 на поставку гербіциду Профі.
Кошти за даним контрактом були перераховані Представництвом на
користь нерезидента 19.07.01 у розмірі 8 043,00 дол. США.
Між фірмою “З” (Великобританія) та “К” (Україна) укладено угоду
уступки права вимоги за контрактами № 33/9702 від 11.02.97,
№ 16/9802 від 02.02.98, № 24/9803 від 04.03.98, № 41 від
21.04.98
Кошти за даним контрактом були перераховані Представництвом на
користь нерезидента 21.11.02 у розмірі 17 042,00 дол. США,
25.03.01 у розмірі 214 820,00 дол. США, 11.06.02 у розмірі
57060,00 дол. США, 25.03.01 у розмірі 13 640,00 дол. США,
11.06.02 у розмірі 14 457,00 дол. США.
Між фірмою “З” (Великобританія) та фірмою “А” (Україна) укладено
Контракт № 1902-2 від 19.02.97 на поставку засобів захисту
рослин.
Кошти за даним контрактом були перераховані Представництвом на
користь нерезидента 11.06.02 у розмірі 40 172,00 дол. США.
Між фірмою “З” (Великобританія) та СП “О” (Україна) укладено
Контракт № 3003-2 від 30.03.2000 на поставку засобів захисту
рослин.
Кошти за даним контрактом були перераховані Представництвом на
користь нерезидента 10.02.01 у розмірі 15 546,00 дол. США.
Між фірмою “З” (Великобританія) та ДП “СА” (Україна) укладено
Контракт № 19/2001/01 від 30.01.01.
Кошти за даним контрактом були перераховані Представництвом на
користь нерезидента 21.11.02 у розмірі 11 626,00 дол. США.,
04.12.02 у розмірі 58 202,00 дол. США, 24.12.02 у розмірі 1
000,00 дол. США.
Між фірмою “З” (Великобританія) та КСП “УН” (Україна) укладено
Контракт № 1303-2 від 13.03.97 на поставку засобів захисту
рослин.
Кошти за даним контрактом були перераховані Представництвом на
користь нерезидента 19.07.01 у розмірі 32 967,00 дол. США.,
25.03.02 у розмірі 2 529,00 дол. США.
Між фірмою “З” (Великобританія) та КСГП “КН” (Україна) укладено
Контракт № 604-2 від 06.04.99 на поставку засобів захисту
рослин.
Кошти за даним контрактом були перераховані Представництвом на
користь нерезидента 23.05.2000 у розмірі 11 270,00 дол. США.,
26.05.2000 у розмірі 9 661,00 дол. США, 06.06.2000 у розмірі 2
230,00 дол. США, 16.06.2000 у розмірі 2 110,00 дол. США.
Як встановлено судовими інстанціями, розрахунки за отриманий
товар по зовнішньоекономічним контрактам за поставку засобів
захисту рослин резиденти здійснювали шляхом поставки
Представництву нерезидента товарів (пшениця, цукор, векселі).
Зобов’язання по зовнішньоекономічним контрактам були припинені
зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.
Суд апеляційної інстанції приймаючи рішення по справі прийшов до
висновку, що Компанія в особі представництва виконуючи дії по
реалізації товару здійснювала господарську діяльність,
направлену на отримання доходів з джерелом його походження з
України, а тому ДПІ у Солом’янському районі було правомірно
встановлено факт несплати Компанією податку на репатріацію.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
апеляцўйним судому враховано вимоги п.п. 13.1 та 13.2 ст. 13
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, проте помилково застосовано до даних
правовідносин діюче цивільне законодавство.
Так, згідно п. 13.1 ст. 13 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
від 22.05.97 № 283/97-ВР
будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження
з України, від провадження господарської діяльності (у тому
числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях)
оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією
статтею.
Момент здійснення експортного (імпортного) контракту - момент,
на який здійснено всі обов’язки за зазначеним контрактом.
Апеляційний судом не взято до уваги, що права та обов’язки
сторін регулюються матеріальним правом України (місце укладання
Контрактів – м. Київ), у т.ч. Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
1963р. в частині виникнення та припинення прав і
обов’язків сторін по вказаним контрактам.
Відповідно до ст. 151 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
1963р. в силу зобов’язання одна особа (боржник)
зобов’язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну
дію, такі як передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та
інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право
вимагати від боржника виконання свої обов’язки.
Зобов’язання припиняються у відповідності до ст. 217 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
1963р. при зарахуванні
зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої
не зазначений чи визначений моментом витребування на підставі
заяви однієї сторони.
Місцевим судом правомірно зроблено висновок про дотримання
сторонами по вказаним Контрактам вимоги ст. 217 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
1963р.
Також місцевим судом враховано, що відповідно до гл. 19
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
1963р.
зобов’язання можуть припинятися, як виконанням так і
зарахуванням, як це передбачено ст.ст. 216, 217 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
1963р.
Матеріалами справи підтверджено, що нерезидентом були поставлені
на територію України товари за умовами зовнішньоекономічних
Контрактів, укладених з резидентами. Представництвом нерезидента
перераховані нерезиденту кошти в рахунок погашення зобов’язань
саме за зовнішньоекономічними контрактами.
Зобов’язання за вказаними Контрактами виконані сторонами
належним чином, та не суперечать діючому законодавству – тобто
відсутня заборгованість та прострочення за Контрактами (як
резидента так і нерезидента), кошти, що отримувались
нерезидентом від представництва (позивача), були саме коштами в
оплату товарів, імпортованих нерезидентом згідно зазначених
договорів, отримані шляхом взаємозаліку між фірмою “З” та
фірмами-резидентами погашенням зустрічних заборгованостей, що не
суперечить діючому законодавству України.
Місцевий господарський суд врахувавши вимоги ст.ст. 2, 6, 7
Закону України “Про підприємництво” ( 698-12 ) (698-12)
від 07.02.91
№ 698-ХП про те, що суб’єктами підприємницької діяльності можуть
бути юридичні особи всіх форм власності, які визначені Законом
України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
.
Відносини, пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності
та порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації
суб’єктів підприємницької діяльності визначається відповідним
законодавством, а особливості здійснення підприємницької
діяльності на території України іноземними юридичними особами
визначені ст.ст. 1, 3, 4 Закону України “Про зовнішньоекономічну
діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
від 16.04.91 № 959-ХІІ та ст. 3 Закону
України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
від 07.02.91 № 697-ХІІ, де
встановлений перелік суб’єктів права власності.
Приймаючи рішення по справі місцевий господарський суд врахував,
що у відповідності з вказаним законодавством господарська
діяльність є будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька,
пов’язана з виробництвом і обміном матеріальних та
нематеріальних благ, що виступають у формі товару.
Зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб’єктів
господарської діяльності України та іноземних суб’єктів
господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між
ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) це матеріально оформлена
угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності
та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну
або припинення їх взаємних прав та обов’язків у
зовнішньоекономічній діяльності.
Представництвом іноземного суб’єкта господарської діяльності це
установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта
господарської діяльності в Україні і має на це належним чином
оформлені відповідні повноваження.
Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:
структурні одиниці суб’єктів господарської діяльності іноземних
суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами
згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають
постійне місцезнаходження на території України. До видів
зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні
суб’єкти цієї діяльності, належить у т.ч. експорт та імпорт
товарів.
У відповідності до ст. 5 Закону України “Про зовнішньоекономічну
діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
всі суб’єкти зовнішньоекономічної
діяльності мають рівне права на здійснення будь-якого види
діяльності, якщо вона прямо не заборонені законами України,
незалежно від форм власності та інших ознак.
Іноземні суб’єкти господарської діяльності, що здійснюють
зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право
на відкриття своїх представництв на території України.
Місцевим господарським судом, також при прийнятті рішення було
враховано, що у відповідності до ст.ст. 6, 11, 22 Закону України
“Про зовнішньоекономічну діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
зовнішньоекономічний контракт укладений суб’єктом
зовнішньоекономічної діяльності або його представником, який
здійснює дії від імені іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної
діяльності суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України,
уповноваженим на це належним чином, в письмовій формі,
вважаються діями цього іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної
діяльності.
Також було взято до уваги, що принципи оподаткування суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності в України є однаковість ставок
податків для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
У відповідності до ст. 27 Закону України “Про підприємства в
Україні” ( 887-12 ) (887-12)
суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності
ведуть бухгалтерський та оперативний облік зовнішньоекономічних
операцій, а також статистичну звітність, яку надсилають органам
Державної статистики України, в галузі обліку і звітності,
комерційної таємниці керуються законодавством України.
Правовий статус суб’єктів господарської діяльності інших держав
на території України визначається діючим законодавством України
та міжнародними договорами
Місцевий господарський суд враховуючи вимоги п. 1.17, п. 1.21.,
п. 1.29, п. 1.31, п. 1.32 ст. 1 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, підставно
прийшов до висновку про те, що суб’єкт господарської діяльності
має постійне місце діяльності, через яке повністю або частково
здійснюється господарська діяльність нерезидента на території
України.
Будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від
будь-яких видів їх діяльності на території України є доходи із
джерелом їх походження з України.
Господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена
на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній
формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в
організації такої діяльності є регулярною, постійною та
суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену
діяльність особи у т.ч. через свої постійні представництва.
Висновок колегії суддів апеляційного суду про те, що кошти,
отримані Компанією від резидентів України є доходом від
здійснення господарської діяльності на території України не
підтверджені матеріалах справи, оскільки наявні докази такі, як
контракти, договори свідчать про те, що отримання товарів від
нерезидентів України та їх подальший продаж не були наперед
встановленою основною метою Компанії.
Враховуючи наявні докази по справі суд першої інстанції
правомірно прийшов до висновку, що кошти, які отримані Компанією
від продажу резидентам України товарів, отриманих від резидентів
України, є доходи від здійснення господарської діяльності по
продажу засобів захисту рослин, поставлених в України відповідно
до контрактів, укладених з резидентами України, а отже Компанією
дохід від безпосередньої господарської діяльності на території
України не отримувала.
Також було взято до уваги, що податок, визначений ст. 13 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є
видом податку на прибуток і не вважається нововведеним
податком.
Згідно п. 13.2 ст. 13 зазначеного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
резидент
або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на
користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату
з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким
нерезидентом від провадження господарської діяльності, крім
доходів, зазначених у п. 13.3. - 13.6. вказаного Закону,
зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п.
13.1 цієї статті за ставкою у розмірі 15% від їх суми та за їх
рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо
інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали
чинності.
Відповідно до п. 13.1 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
будь-які доходи, отримані
нерезидентом із джерелом їх походження з України, від
провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки
нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку та
за ставками, визначеними цією статтею.
До зазначених доходів відносять у т.ч. доходи від здійснення
нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого
нерезидента) господарської діяльності на території України, за
винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації
вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих)
резиденту від такого нерезидента (постійного представництва) у
т.ч. вартості послуг з міжнародного зв’язку чи міжнародного
інформаційного забезпечення.
Тобто, такі доходи нерезидента були саме доходами у вигляді
виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт,
послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого
нерезидента, а тому представництво “С” не повинно утримувати
податок з таких доходів нерезидента фірми “З” відповідно до п.п.
“и” п. 13.1 ст. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України також
враховує, що у відповідності до п. 13.8 ст. 13 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
суми
прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на
території України через постійне представництво, оподатковуються
в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво
прирівнюється, з метою оподаткування до платника податку, який
здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
враховує, що відповідно до Рекомендацій про порядок складання
акта документальної перевірки платників податків та інших
обов’язкових платежів (рекомендації Головної державної
податкової інспекції України від 17.11.95 N 04-115/10-5534)
перевіряючи, в Акті перевірки повинні навести перелік документів
бухгалтерської звітності, регістрів бухгалтерського обліку
(книга “Журнал-головна”, журнали-ордери, накопичувані відомості
тощо), первинних бухгалтерських документів, угод та інших
документўв, які охоплені перевіркою.
В акті висвітлюються факти виявлених даною перевіркою порушень у
веденні бухгалтерського обліку об’єктів оподаткування,
обчисленні сум податків (платежів), здійсненні грошових
операцій, складанні бухгалтерської і податкової звітності,
поданні її до податкових органів.
При цьому необхідно чітко висвітлити зміст конкретного
порушення, зазначаючи, коли та на підставі якого первинного
документа вчинено порушення, посаду, прізвище та ініціали
керівника (головного бухгалтера), який дав вказівку на
здійснення такої бухгалтерської операції чи безпідставно
затвердив первинний документ (акт або розрахунок чи інший
документ первинного бухгалтерського обліку на списання витрат
тощо), а також вказується бухгалтерська проводка про таку
операцію, та в яких регістрах бухгалтерського обліку (відомість,
журнал, ордер) та під яким порядковим номером було вчинено
бухгалтерією запис.
Зміст порушення викладається з обов’язковим обґрунтуванням
порушених норм законодавчих та інших нормативно-правових актів,
вказуються конкретні їх пункти і статті, а також зазначається,
як вплинуло порушення на величину оподатковуваного обороту.
В акті перевірки зазначається сума донарахованого перевіркою
податку (платежу) в розрізі звітних податкових періодів за
конкретними видами податків (платежів).
Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних
перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства
суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх
філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами
( z1023-02 ) (z1023-02)
, затвердженого Наказом Державної податкової
адміністрації України № 429 від 16.09.02 Акт документальної
перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у
ході перевірки фактів порушень, зокрема норми податкового та
валютного законодавства, а також невиконання платником податків
законних вимог посадових і податкових органів, які проводили
перевірку. За результатами документальної перевірки в акті
викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської
діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, які мають
відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного
законодавства (надалі суттєві обставини).
Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства
викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно
та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи,
які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що
підтверджують наявність зазначених фактів.
В описовій частині Акта за кожним відображеним в акті фактом
порушення податкового та валютного законодавства необхідно:
висвітлити показники, які відображаються підприємством у
податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході
перевірки на підставі первинних документів податкового та
бухгалтерського обліку підприємства у розрізі періодів (у
грошових одиницях, передбачених звітністю);
у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з
посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових
актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць,
квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника
податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до
акта письмові пояснення посадових осіб підприємства щодо
встановлених порушень;
зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у
податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію
рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують
наявність факту порушення; зазначити перелік документів, що не
були надані у ході здійснення перевірки.
В п. 12 Інструкції про порядок застосування штрафних
(фінансових) санкцій органами державної податкової служби
( z0268-01 ) (z0268-01)
, яка затверджена наказом Державної податкової
адміністрації України № 110 від 17.02.01 зазначено, що факти
порушень податкового законодавства посадова особа оформлює Актом
документальної перевірки, в якому викладається чітко зміст
правопорушення з обґрунтуванням порушених норм, законодавчих
актів та вказуються конкретні пункти та статті.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з
висновком місцевого суду, що в п. 2.9 Акту перевірки ДПІ у
Солом’янському районі не було досліджено Контракти, на підставі
яких представництвом перераховувались кошти фірмі-нерезиденту та
первинні документи, які підтверджують здійснення господарських
операцій позивачем за період, що перевірявся, та відображення їх
в бухгалтерському й податковому обліку, а відповідно не
визначений зміст правопорушення. Без дослідження первинних
документів висновки Акта перевірки щодо порушення Компанією
вимог діючого податкового законодавства, у т.ч. п.п. 13.1, 13.2
ст. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є неправомірними, а рішення про донарахування
Компанії податку на репатріацію, прийняте на підставі висновків
Акту таким, що має бути визнаним недійсним.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і
заперечень. Одночасно, відповідач не довів суду обґрунтованість
своїх заперечень.
Оскільки висновки Акту перевірки не підтверджуються дослідженими
матеріалами справи, відповідно, позовні вимоги підлягають
задоволенню, а оскаржене повідомлення-рішення підставно визнано
недійсним.
У зв’язку з вказаними обставинами колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що рішення від 19.02.04
місцевого суду прийнято з дотриманням вимог діючого
законодавства на підставі встановлених фактичних обставин по
справі, а тому підлягає залишенню в силі, а постанова від
24.05.04 Київського апеляційного господарського суду підлягає
скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу компанії “С” від 21.06.04 задовольнити.
Постанову від 24.05.04 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 29/691 господарського суду м. Києва скасувати.
Залишити в силі рішення від 19.02.04 господарського суду
м. Києва по справі № 29//691.