ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.08.2004 Справа N 28/513
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової адміністрації
України та Державної податкової інспекції у H-ському районі
м.Одеси
на постанову від 01.03.04 p.
Київського апеляційного господарського суду
у справі №28/513
господарського суду м.Києва
за позовом ТОВ "XXX"
до Державної податкової адміністрації України
до Державної податкової інспекції у H-ському районі м.Одеси
про визнання недійсними рішень
за участю представників сторін:
позивача: А.А.А. (дов. від 07.01.04 p. б/н)
відповідача 1: Б.Б.Б. (дов. від 24.06.04 p. №10-2116/1637)
відповідача 2: не з'явились
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 19.08.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду м.Києва (суддя Борисенко І.В.) від
27.10.03 позов задоволено з посиланням на обгрунтованість позовних
вимог.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського
суду у складі: Муравйова О.В., Коваленка В.М., Вербицької О.В. від
01.03.04 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Державна податкова адміністрація України звернулась до Вищого
господарського суду України із касаційною скаргою на постанову
Київського апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана
постанова прийнята внаслідок неправильного застосування та
порушення норм матеріального права, а саме Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а тому просить
її та рішення місцевого господарського суду скасувати, в позові
відмовити.
Державна податкова інспекція у H-ському районі м.Одеси звернулась
до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на
постанову Київського апеляційного господарського суду, вважаючи,
що дана постанова прийнята внаслідок неправильного застосування та
порушення норм матеріального права, а саме Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а тому просить
її та рішення місцевого господарського суду скасувати, в позові
відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційні скарги Державної податкової адміністрації України та
Державної податкової інспекції у H-ському районі м.Одеси на
постанову Київського апеляційного господарського суду, заслухавши
представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності їх оцінки судом, а також правильність
застосування норм матеріального та процесуального права відзначає
наступне:
Господарськими судами при розгляді спору було встановлено, що
Державною податковою інспекцією в H-ському районі м. Одеси
прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0002232301/3 від 14.08.2003р., у відповідності до якого
позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану
вартість у сумі 2 0396170 грн. (1 361 099 грн. основного платежу
та 678 617 грн. штрафних фінансових санкцій) відповідно до
пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
;
- № 0002242301/3 від 14.08.2003р., у відповідності до якого
позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у
сумі 102 050 грн. (78 500 грн. основного платежу та 23 550 грн.
штрафних фінансових санкцій) згідно п.п.5.5.1 п.п.5.3.9 ст.5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Вказані податкові
повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акту №
4557/23-1209-31834053 від 04.04.2003р. "Про результати комплексної
перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства
ТОВ "XXX", код ЕДРПОУ X1 за період з 01.01.2002р. по 01.10.2002р.
Позивач в порядку адміністративного оскарження звертався до ДПІ в
H-ському районі м. Одеси, ДПА Одеської області та ДПА України із
скаргами на раніше прийняті податкові повідомлення рішення від
08.04.2003р. № 0002232301/0 та № 0002242301/0, якими позивачу
відповідачем-2 були визначені податкові "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а тому просить її та рішення
місцевого господарського суду скасувати, в позові відмовити.
Рішенням ДПА України про результати розгляду скарги від
02.06.2003р. №7578/25-0007 за результатами розгляду повторної
скарги позивача оспорювані податкові повідомлення рішення залишені
без змін, а скарга позивача - без задоволення.
Після прийняття вказаного рішення ДПА України про результати
розгляду скарги та на підставі акту перевірки від 04.04.2003р.
відповідачем-2 були прийняті спірні податкове повідомлення-рішення
№ 002232301/3 від 14.08.2003р. та № 0002242301/3 від 14.08.2003р.
Господарськими судами встановлено, що перевіркою було встановлено
наступне:
1) Перевіркою правильності визначення валових витрат (п.2.2 акту)
встановлено завищення валових витрат на 261 808 грн.
А саме: згідно кредитної угоди № 09/1 від 19.03.2002р. з АКБ "YYY"
позивачу відкрито кредитну лінію на суму 200 000 дол. США на
закупівлю сільськогосподарської продукції. Кошти за вказаною
кредитною угодою отримані позивачем 17.04.2002р., цього ж дня
кошти в сумі 1065000 грн. перераховані ним ТОВ "XXX". Згідно
кредитної угоди № 56/2 від 122.04.2002р., укладеної між позивачем
та АБ "ZZZ", позивачу відкрито кредитну лінію в сумі 500 000 дол.
США, доповненням від 11.06.2002р. до зазначеної кредитної угоди
позивачу відкрито кредитну лінію в сумі 1000000 дол. США. Ціль
отримання кредиту - закупівля сільськогосподарської продукції.
Протягом квітня - липня 2002 року позивачем отримано кредитні
кошти в сумі 1 000 000 дол. США (5 327 700 грн.). В цей же період
позивач перераховує кредитні кошти в сумі 4 262 725 грн. ТОВ "XXX"
авансом на закупівлю пшениці.
Відповідач-2 дійшов до висновку, що кредитні кошти були
використані позивачем не за призначенням, оскільки ТОВ "XXX" на
час отримання авансу мало дебіторську заборгованість перед
позивачем в сумі 1 654,9 тис.грн., а перерахування авансу
збільшило цю заборгованість. Крім того, протягом травня-вересня
позивач від ТОВ "XXX" не отримав товару (пшениці). Кошти сплачені
в якості авансу були повернуті позивачу.
Також перевіркою встановлено, що 13.05.2002р. ТОВ "XXX" надає
позивачу фінансову допомогу (договір №ФП-13/05) в сумі 1 401 000
грн.
Згідно договору №5/С/Ф від 13.08.2002р. позивач надає фінансову
допомогу ТОВ "XXX" в сумі 4 984 000 грн., яка 13.08.2002р.
перерахована останньому.
13.08.2002р. ТОВ "XXX" повернув позивачу аванс в сумі 2 880 000
грн., отриманий від нього на закупку пшениці.
На думку відповідача-2, з урахуванням вимог п.1.32 ст.1, п.п.5.5.1
п.5.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
вищевказані обставини дають підставу вважати, що
діяльність позивача у II та III кв. 2002р. не була направлена на
отримання прибутку, а тому витрати на сплату відсотків за
користування банківськими кредитами не підлягають віднесенню до
складу валових витрат цього періоду.
Також перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.п.5.3.9
п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у III кв. 2002р. віднесено до складу валових витрат
вартість процентів за кредит, які нараховані банком в жовтні
2002р., що не підтверджені відповідними розрахунковими ,
платіжними та іншими документами.
У результаті перевірки відповідач дійшов висновку про заниження
позивачем податкового зобов'язання по податку на прибуток за З кв.
2002р. на суму 78,5 тис. грн.
II) Перевіркою (п.2.5 акту) встановлено, що у періоді, що
перевірявся, позивачем було здійснено експортні операції з
реалізації нерезидентам продукції (пшениці) українського
походження. Позивач уклав контракти з купівлі-продажу пшениці з
фірмою "QQQ" Контракт №23/01- МХ від 23.01.02р. на купівлю-продаж
пшениці 4-го класу українського походження в кількості 10 000
метричних тон за ціною 100 дол. СШІА за одну метричну тону.
Доповненням №1 від 04.02.02 була змінена ціна Продажу пшениці до
94 дол. США за одну метричну тону. Згідно контракту №04/02-МХ від
04.02.02р. позивач зобов'язується продати фірмі "QQQ" пшеницю 5-го
та 6-го класу українського походження в кількості 20 000 метричних
тон по ціні 85 дол. США за одну метричну тону. Поставки
здійснювались на умовах Ч--ський портовий елеватор (згідно з
міжнародними правилами тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції
2000 року ( v0a23697-90 ) (v0a23697-90)
). Відповідно до п.6 Контракту № 23/01-МХ
від 23.01.2002р. товар повинен поставляться у вагонах з місцем
призначення-P-ський портовий елеватор, що зазначено у графі 20
вантажно-митної декларації. При цьому країна призначення
відповідно до графи 17 вантажно-митної декларації визначено
Єгипет.
Відповідачем було зазначено, що позивач не надав будь-яких
документів, що підтверджують перевезення товару. Згідно наданих на
перевірку первинних документів відповідачем було встановлено, що
товар передавався нерезиденту на митній території України. Товар
фактично вивезений за межі митної території України нерезидентом -
не платником податку. А тому, на думку відповідача-2, позивач не
мав права застосовувати нульову ставку відповідно до пп.6.2.1
п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
при обчисленні податкових зобов'язань з податку на
подану вартість за період березень-квітень 2002р.
У результаті перевірки відповідач дійшов висновку про заниження
позивачем чистої суми податкового зобов'язання по ПДВ за 2002 рік
на суму 1 361 099 грн. (в тому числі за березень 2002р. -
1 346 331 грн., за квітень 2002р. - 14 768 грн.).
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та
обігу визначається як сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній нормах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваютьея
(виготовляються) таким платником податку для їх дальшого
використання у власній господарській діяльності. Згідно п.п.5.2.1
п.5.2 ст.5 названого закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат
включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих)
протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією,
веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і
охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами
5.3-5.8 цієї статті ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не належать до
складу валових витрат будь-які ати, не підтверджені відповідними
розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість
ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення
податкового обліку.
Згідно пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 названого закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до
складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з
виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у
тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного
періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку
з веденням господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
датою збільшення
валових витрат є дата, яка припадає на податковий період, протягом
якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку
на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за
готівку-день їх видачі Із каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт
(послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів
робіт (послуг).
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
передбачено, що підставою для
бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні
документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення
господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після
її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на
підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові
документи.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
первинний документ визначається як
документ, що містить відомості про господарську операцію та
підтверджує її здійснення.
Наявні у позивача документи (копії яких долучені до матеріалів
справи) за своїм змістом та формою є первинними документами,
оскільки містять необхідні реквізити, встановлені ст.9 названого
закону.
Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що укладені
позивачем кредитні угоди, на підставі яких позивачем отримані
кредитні кошти на закупівлю сільгосппродукції та сплачувались
відсотки за користування кредитами, є чинними та їх відповідність
вимогам Закону відповідачами не оспорена. Таким чином, позивач
правомірно керувався їх умовами при визначенні податкових
зобов'язань з податку на прибуток. Крім того, господарські суди
відзначили. Що позивачем надані суду належні докази на
підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат у
III кв. 2002р. коштів, оплачених як проценти за кредит, які
нараховані банком в жовтні 2002р.
За таких обставин, господарські суди правомірно дійшли до висновку
про порушень позивачем вимог пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та про заниження позивачем податкового зобов'язання
по податку на прибуток на суму 18 500 грн.
Порядок віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту
встановлений пунктом 7.4 ст.7 Закону України "Пре податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Згідно з пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7
названого закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду
складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником
податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів,
що підлягають амортизації. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7
названого закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Пункт 8.1 ст.8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлює, що платник податку, який здійснює
операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі
митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня
подання такого розрахунку. В цьому ж пункті закону встановлений
вичерпний перелік документів, необхідний для отримання такого
відшкодування, а саме: митна декларація, яка підтверджує факт
вивезення (експортування) товарів за межі митної території України
та копії платіжних доручень, завірених банком, про перерахування
платником податку коштів на користь іншого платника податків, в
оплату придбаних товарів (робіт, послуг).
Таким чином, саме митна декларація підтверджує факт вивезення
(експортування) товарів за межі митної території України.
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що
фактичне вивезення вантажів за межі митної території України
здійснено в тих же податкових періодах, коли позивачем застосована
нульова ставка ПДВ.
Крім того, в господарськими судами було встановлено, що відповідно
до акту ДПІ у P-ськом районі м.Одеси №23-133/12468-748 від
11.06.2002р. "Про результати перевірки правомірності відшкодування
ПДВ", підтверджена уся сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню
протягом 30-ти днів після подання податкової декларації з ПДВ за
березень 2202 року.
Підпункт 6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає, що операції з продажу товарів,
що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної
території України, оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою.
Частина 3 підпункту 6.2.1 п.6.2 ст.6 названого закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає, що товари вважаються вивезеними
(експортованими) платником податку за межі митної території
України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене
належно оформленою митною вантажною декларацією.
Відповідно з пунктами 2, 6 "Положення про вантажну митну
декларацію" ( 574-97-п ) (574-97-п)
, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України № 574 від 09.06.1997р., вантажна митна
декларація (далі - ВМД) - це письмова заява встановленої форми, що
подається митному органу і містить відомості про товари та
транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України,
митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію,
необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення,
митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
ВМД застосовується під час декларування суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що
перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для
оформлення, їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться
реєстрація в журналі обліку ВМД.
Згідно п.8 названого положення ( 574-97-п ) (574-97-п)
, ВМД вважається
оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної
печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.
Оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення
товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і
прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними
відповідних фінансових, господарських та інших операцій.
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що
вантажні митні декларації, надані позивачем, мають особисту
номерну печатку інспектора митниці, що здійснив митне оформлення
товару, напрямок переміщення предметів (експорт), найменування
митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному
кордоні. Тобто, вантажні митні декларації позивача оформлені
належним чином. Крім того, відповідачем не було надано суду
доказів на спростування відомостей, викладених у ВМД та
відомостей, викладених в довідках митниці щодо фактичного
вивезення вантажів по вказаних ВМД за межі митної території
України.
Згідно імперативних вимог ст.ст.111-5, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція на
підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє
рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного
господарського суду виключно на предмет правильності застосування
згаданими господарськими судами норм матеріального і
процесуального права, тобто, в межах юридичної оцінки фактичних
обставин справи.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного
законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційні скарги Державної податкової адміністрації України та
Державної податкової інспекції у H-ському районі м.Одеси залишити
без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.04
p. у справі №28/513 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська