ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.08.2004 Справа N 13/59
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу Профспілки робітників галузевих
підприємств "Хрещатик"
на постанову від 10.03.04 Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 13/59
господарського суду м. Києва
за позовом Шевченківської районної у м. Києві Ради
до Об'єднаного комітету профспілки працівників галузевих
підприємств "Хрещатик"
до Профспілки робітників галузевих підприємств "Хрещатик"
про визнання договору недійсним та виселення
та зустрічним позовом Об'єднаного комітету профспілки
працівників галузевих підприємств "Хрещатик"
до Шевченківської районної у м. Києві Ради
про визнання недійсним рішення
за участю представників сторін:
позивача: Науменко О.П. (дов. N 04 від 09.01.04)
відповідача 1: не з'явились
відповідача 2: Давидова О.О. голова
Купайгородський Е.О. (дов. від 23.09.03)
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 19.08.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Прокопенко Л.В.)
від 20.11.01 первісний позов Старокиївської районної в м. Києві
Ради до Об'єднаного комітету профспілки робітників галузевих
підприємств "Хрещатик" про визнання договору недійсним та
виселення було задоволене. Визнано недійсним договір від
21.12.1990 р., укладений між Виконкомом Ленінської районної ради
народних депутатів та ОКПСК "Хрещатик". Вирішено виселити
Об'єднаний комітет профспілки "Хрещатик" з приміщень, загальною
площею 39,4 кв. м., які складаються з двох кімнат та коридору,
розташованих по вул. Пушкінській, 20 у м. Києві. В задоволенні
зустрічного позову про визнання недійсним рішення Старокиївської
районної в м. Києві Ради N 270 від 26.12.2000 р. було відмовлено.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного
господарського суду у складі: Зеленіна В.О., Коршуна Н.М.,
Авдєєва П.В. від 10.03.04 Апеляційну скаргу Об'єднаного комітету
профспілки робітників галузевих підприємств "Хрещатик" залишено
без задоволення. Рішення Господарського суду м. Києва від
20.11.2001 р. у справі N 13/59 скасовано частково. Первісний позов
Шевченківської районної у м. Києві Ради до 1. Об'єднаного комітету
профспілки робітників галузевих підприємств "Хрещатик", 2.
Профспілки робітників галузевих підприємств "Хрещатик" про
визнання недійсним договору від 21.12.1990 р. та виселення
задоволено частково. Визнано неукладеним договір від
21.12.1990 р., укладений між Виконкомом Ленінської районної ради
народних депутатів м. Києва та Об'єднаним комітетом профспілки
Спілки кооперативів "Хрещатик". В частині визнання недійсним
договору від 21.12.1990 р., укладеного між Виконкомом Ленінської
районної ради народних депутатів м. Києва та Об'єднаним комітетом
профспілки Спілки кооперативів "Хрещатик" в позові відмовлено.
В інший частині рішення Господарського суду м. Києва від
20.11.2001 р. у справі N 13/59 залишено без змін.
Об'єднаний комітет профспілки робітників галузевих
підприємств "Хрещатик" звернувся до Вищого господарського суду
України із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного
господарського суду, вважаючи, що дана постанова прийнята
внаслідок неправильного застосування та порушення норм
матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим просить її
та рішення місцевого господарського суду скасувати, провадження у
справі припинити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши касаційну скаргу Об'єднаного комітету профспілки
робітників галузевих підприємств "Хрещатик" на постанову
Київського апеляційного господарського суду, заслухавши
представників сторін та перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності застосування судом норм матеріального права,
відзначає наступне:
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено,
що 03.12.1990 р. Президією Ленінської районної ради м. Києва було
прийнято рішення N 21 "Про організацію роботи постійних комісій,
прийому виборців депутатами та членами президії Ленінської
районної ради народних депутатів".
Пунктом 1 даного рішення Президії Ленінської районної ради
м. Києва було вирішено надати приміщення по вул. Пушкінській 20 в
м. Києві в оренду виконкому райради для організації роботи
районної Ради, її постійних комісій тощо, шляхом створення
приймальні Ленінської районної Ради.
Одночасно, в п. 4 цього ж рішення було вирішено доручити
виконкому до 15 грудня укласти договір спільного використання
частини приміщення приймальні Ради з профспілковим комітетом
спілки кооператорів "Хрещатик" на умовах матеріально-технічних та
фінансових зобов'язань профспілкового комітету щодо вказаного
приміщення.
На виконання вищенаведеного рішення Президії Ленінської
районної ради м. Києва між Виконкомом Ленінської районної ради
народних депутатів м. Києва та Об'єднаним комітетом профспілки
Спілки кооперативів "Хрещатик" (правонаступником якого є
Об'єднаний комітет профспілки робітників галузевих підприємств
"Хрещатик") було укладено договір б/н від 21.12.1990 р. За умовами
зазначеного договору Виконком Ленінської районної ради народних
депутатів м. Києва зобов'язався надати в оренду приміщення для
депутатської приймальні по вул. Пушкінській 20 з необхідним
інвентарем для роботи депутатів району та робітників об'єднаного
комітету профспілки Спілки "Хрещатик".
В договорі зазначено, також, про те, що Об'єднаний комітет
профспілки Спілки кооперативів "Хрещатик" зобов'язується:
регулярно оплачувати оренду приміщення та утримувати робітників з
його обслуговування; придбати необхідну апаратуру та створити
умови для продуктивної роботи депутатів; трудовими колективами
Спілки кооператорів "Хрещатик" допомагати району в ремонті та
будівництві житлового фонду, а також надавати району іншу
матеріальну та соціальну допомогу.
Спірний договір від 21.12.1990 р. було укладено на
невизначений строк, тому на момент звернення Старокиївської
районної в м. Києві Ради з позовом приміщення по
вул. Пушкінській 20 в м. Києві знаходилось у користуванні
Об'єднаного комітету профспілки Спілки кооперативів "Хрещатик".
Господарськими судами також було встановлено, що договір від
21.12.1990 р. за своєю правовою природою є договором про сумісну
діяльність. Суд при цьому виходив з наступного: у 1992 р. Виконком
Ленінської районної ради народних депутатів м. Києва звертався з
позовом до Об'єднаного комітету профспілки Спілки кооперативів
"Хрещатик" про визнання недійсним договору оренди від
21.12.1990 р. з тих підстав, що договір укладено ним з
перевищенням повноважень, наданих рішенням Президії Ленінської
районної ради N 21 від 03.12.1990 р.
За вказаним позовом Виконкому Ленінської районної ради
народних депутатів м. Києва Арбітражним судом м. Києва було
прийнято рішення від 03.03.1992 р. у справі N 10/19п, яким позов
було задоволене, та було визнано недійсним в частині оренди
договір від 21.12.1990 р.
Однак постановою Голови Арбітражного суду м. Києва від
14.05.1992 р. N 10/10 вищевказане рішення Арбітражного суду
м. Києва було змінено, а саме було відмовлено у визнанні недійсним
договору від 21.12.1990 р. При цьому, в постанові Голови
Арбітражного суду м. Києва від 14.05.1992 р. N 10/10 визначено, що
спірний договір від 21.12.1990 р. є за своєю правовою природою
договором про сумісну діяльність, а не договором оренди. Також
зазначено, що при сумісній діяльності сторони мають право надавати
одна одній в користування майно, частину приміщення тощо. Саме з
тих підстав, що спірний договір не є договором оренди Головою
Арбітражного суду м. Києва було частково скасовано рішення від
03.03.1992 р.
Позивачем по справі N 10/19п був Виконком Ленінської районної
ради народних депутатів м. Києва, правонаступником якого є
Старокиївська районна в м. Києві Рада, яка і звернулася з позовом
по даній справі, а відповідачем по справі N 10/19п був Об'єднаний
комітет профспілки Спілки кооперативів "Хрещатик" -
правонаступником якого є відповідач по даній справі.
Таким чином, апеляційний господарський суд правомірно дійшов
до висновку про те, що встановлений постановою Голови Арбітражного
суду м. Києва від 14.05.1992 р. N 10/10 факт належності договору
від 21.12.1990 р. до договорів про сумісну діяльність є таким, що
не підлягає повторному доказуванню, оскільки відповідно до ч. 2
ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені рішенням
господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські
спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при
вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ст. 430 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
за договором про
сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для
досягнення спільної господарської мети.
Згідно ст. 432 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
для досягнення мети,
зазначеної у статті 430 цього Кодексу, учасники договору про
сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або
трудовою участю. Грошові та інші майнові внески учасників
договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх
спільної діяльності, є їх спільною власністю. Учасник договору про
сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у
спільному майні без згоди інших учасників договору.
На момент укладення договору від 21.12.1990 р.
взаємовідносини сторін за договором про сумісну діяльність
регулювалися главою 38 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та загальними
положеннями про зобов'язання (гл. 14-19 Кодексу).
Оскільки глава 38 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
не передбачає
обов'язкових реквізитів договору про сумісну діяльність, вирішуючи
питання про наявність договірних відносин, колегія виходить з
того, що такий договір вважається укладеним, коли між сторонами у
письмовій формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах,
необхідних для його виконання, а саме: мета договору, порядок та
умови ведення спільних справ, види та обсяг внесків кожної із
сторін, умови використання результатів сумісної діяльності.
Господарським судом апеляційної інстанції було встановлено,
що при укладенні договору від 21.12.1990 р. сторонами не було
досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов, а саме:
конкретного обсягу видів та обсягу внесків відповідача у сумісну
діяльність. Сторонами не було зазначено в договорі конкретної
господарської мети, для досягнення якої укладається договір про
сумісну діяльність, не визначено порядок та умови ведення спільних
справ. Відсутність в договорі вищезазначених істотних умов
призводить до того, що при вирішенні спору не є можливим
визначити, чи виконані відповідачем належним чином зобов'язання,
зазначені в п.2 договору від 21.12.1990 р., чи досягнута спільна
господарська мета, для якої укладався договір.
З урахуванням викладеного суд правомірно визначив, що договір
від 21.12.1990 є неукладеним.
Що стосується позовної вимоги позивача за первісним позовом
про виселення відповідача з приміщень загальною площею
39,4 кв. м., які складаються з двох кімнат та коридору,
розташованих в будинку по вул. Пушкінській, 20 у м. Києві.,
господарськими судами було встановлено наступне:
Рішенням Виконавчого комітету Київської міської Ради народних
депутатів N 26 від 13.01.1992 р. "Про формування комунального
майна міста та районів", будинок N 20 по вул. Пушкінській в
м. Києві було передано до комунальної власності Ленінського району
м. Києва, а до 13.01.1992 р. вказаний будинок знаходився у
державній власності. А відповідно до довідки N 02/11-1710 від
20.07.2001 р. будинок N 20 по вул. Пушкінській в м. Києві є
комунальною власністю Старокиївського району м. Києва. Крім того,
після порушення провадження у справі, внаслідок проведення
адміністративно-територіальної реформи, Старокиївську районну в
м. Києві Раду було ліквідовано, а будинок N 20 по вул. Пушкінській
в м. Києві було передано до комунальної власності Шевченківської
районної в м. Києві Ради. Тому, правонаступником Старокиївської
районної в м. Києві Ради було визнано Шевченківську районну
в м. Києві Раду, а відповідний будинок N 20 по вул. Пушкінській в
м. Києві належить до комунальної власності територіальної громади
Шевченківського району м. Києва.
Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування
в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
від імені та в інтересах комунальних
громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні
ради.
З урахуванням того, що повноваження власника будинку N 20 по
вул. Пушкінській в м. Києві здійснює позивач у справі, а у
відповідача відсутні законні підстави займати приміщення площею
39,4 кв. м., розташованих в зазначеному будинку, господарські суди
правомірно зазначили, що позовна вимога позивача про виселення
відповідача з вказаних вище приміщень підлягає задоволенню.
Щодо зустрічного позову Об'єднаного комітету профспілки
робітників галузевих підприємств "Хрещатик" про визнання недійсним
рішення Старокиївської районної в м. Києві Ради народних депутатів
N 280 від 26.12.2000 р. колегія суддів зазначає, що господарськими
судами при розгляді справи було встановлено наступне.
Старокиївською районною у м. Києві Радою народних депутатів
було прийнято рішення N 280 від 26.12.2000 р. "Про цільове
призначення та використання приміщень Приймальні Старокиївської
райдержадміністрації м. Києва в буд.20 по вул. Пушкінській", яким
встановлено, що приміщення приймальні Старокиївської
райдержадміністрації м. Києва в буд. 20 по вул. Пушкінській
повинні використовуватись виключно для забезпечення прийому
громадян депутатами Ради та керівництвом її виконавчого органу, а
також для розміщення відділів та служб райдержадміністрації та
заборонено використовувати вказане приміщення в інших цілях, ніж
передбачено цим рішенням. Пунктом 4 рішення N 280 від
26.12.2000 р. було визнано таким, що втратило чинність рішення
Президії Ленінської районної ради народних депутатів м. Києва N 21
від 03.12.1990 р.
Підставою визнання недійсним рішення органу місцевого
самоврядування є невідповідність цього рішення вимогам чинного
законодавства та порушення прав та законних інтересів позивача
внаслідок прийняття вказаного рішення.
В справі відсутні докази невідповідності рішення
Старокиївською районною у м. Києві Радою народних депутатів N 280
від 26.12.2000 р. вимогам чинного законодавства.
Відповідно до пунктів 1-2 ст. 4 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
власник на свій розсуд володіє, користується
розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо
свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Таким чином господарські суди правомірно визначили, що
прийняттям оспорюваного рішення Старокиївська районна у м. Києві
Рада народних депутатів здійснювала свої повноваження суб'єкта
права комунальної власності у відповідності до положень Закону
України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
та
ст. 4 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного
законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України, П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Профспілки робітників галузевих підприємств
"Хрещатик" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
10.03.04 у справі N 13/59 залишити без змін.