11/38 Про стягнення штрафних санкцій 377 271,30грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів - Текст документа

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.03.2005р. у справі № 11/38 (суддя Л.Ф. Чернота) в задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України до Державного підприємства “Красноармійськвугілля” відособленого підрозділу “Шахтоуправління ім. Г.М. Димитрова” м. Димитров про стягнення 377 271,30грн. грн. штрафних санкцій відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів України подало апеляційну скаргу в якій просило рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2005р. у справі № 11/38 скасувати.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2005р. (судді: Українська Р.М.; Акулова Н.В.; Калантай М.В.) рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2005р. залишено без змін, а апеляційна скарга Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України залишена без задоволення.

Не погоджуючись з даною постановою Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів України подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2005р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2005р. по даній справі, а позовні вимоги задовольнити. Позивач в касаційній скарзі зазначає, що відповідач не інформував про вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів Димитровський міський центр зайнятості.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді Панової І.Ю., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Стаття 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (875-12) встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі —підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 18 названого Закону (875-12) передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі —органи працевлаштування інвалідів).

Робоче місце інваліда, згідно з п. 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі —Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року, № 314 (314-95-п) зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 року, № 19, - це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п. 5).

Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон (875-12) зобов'язує відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування —підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

За ст. 19 Закону (875-12) керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, середньооблікова кількість працівників відповідача за 2003р. склала 4 073 особи. Отже норматив числа інвалідів, яких необхідно було працевлаштувати, складає 163 чоловіка, про що відповідач зазначив у статистичній звітності (форма № 10ПІ). Фактично підприємством було працевлаштовано 93 інваліда.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано доказів з яких вбачається, що на підприємство відповідача направлялись для працевлаштування інваліди, чи інваліди безпосередньо звертались для працевлаштування до відповідача та їм було відмовлено у працевлаштуванні.

За таких обставин, Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що правові підстави для скасування рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2005р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2005р. у справі № 11/38 відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України залишити без задоволення.

2.Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2005р. та рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2005 року у справі № 11/38 залишити без змін.