ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.08.2004 Справа N 8/139
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першиков Є.В.
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційну Державної податкової інспекції у м. Суми
скаргу
на постанову від 06.04.2004р. Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 8/139 господарського суду Сумської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Сумський
завод Насосенергомаш”
до Державної податкової інспекції у м. Суми
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – Рибницький Г.В., за довіреністю
відповідача – Циганенко А.К., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Сумської області від 20.05.03. по
справі № 8/139, яке залишене без змін постановою від
06.04.2004р. Харківського апеляційного господарського суду,
позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Сумський
завод Насосенергомаш” задоволені. Визнано недійсним
повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми
№ 3949/23-317/1/05785448/50105 від 16.12.02. Стягнуто з ДПІ в
м. Суми на користь ВАТ “Сумський завод “Насосенергомаш” м. Суми
85 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Відповідач, ДПІ в м. Суми, не погоджуючись із судовими
рішеннями, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати
постанову від 06.04.2004р. Харківського апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду Сумської
області від 20.05.03. по справі № 8/139, посилаючись на
порушення судом норм матеріального та процесуального права, та
прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття
оскаржуваного повідомлення - рішення був акт № 23-317/1 від
04.12.2002р “Про результати перевірки дотримання вимог
податкового та валютного законодавства у відкритому акціонерному
товариству “Сумський завод “Насосенергомаш” за період з
01.07.2001р. по 01.10.2002р.”, в якому зроблені висновки про
порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме,
внаслідок невірного (на думку відповідача) визначення приросту
(убутку) матеріальних ресурсів у незавершеному виробництві та
готовій продукції, були завищені валові витрати на загальну суму
645,4 тис. грн., що призвело до заниження податку на прибуток на
суму 193,6 тис. грн.
Зокрема відповідача зазначає, що ведення податкового обліку
приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім
активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та
деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих
виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному
виробництві та залишках готової продукції (в тому числі
малоцінних предметах на складах), передбачено п. 5.9 ст. 5
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
№ 283/97-ВР від 22.05.1997р., та Порядку ведення
облўку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів
(крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та
деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих
виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному
виробництві та залишках готівкової продукції (в тому числі
малоцінних предметів на складах) ( z0417-98 ) (z0417-98)
, затвердженого
наказом Міністерства фінансів України № 124 від 11.06.1998р.,
зареєстрованого і Міністерстві юстиції України № 417/2857 від
03.07.1998р. Як вважає відповідач, позивачем при здійсненні
розрахунку приросту (убутку) вартості матеріальних ресурсів у
незавершеному виробництві, не вірно визначено частку
матеріальних витрат в витратах на виробництво. Це відбулося в
зв'язку з тим, що в розрахунку частки матеріалів брала участь
загальна вартість напівфабрикатів (дебетовий обсяг по рахунку
2500), а частка матеріалів в цій сумі не враховувалась.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
№ 283/97-ВР від 22.05.1997р., платник податку веде облік
прибутку (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім
активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та
деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих
виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному
виробництві та залишках готової продукції. У разі, коли
балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу
перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного
кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника
податку на прибуток у такому звітному кварталі.
У разі, коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу
перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу,
різниця додається до складу валових витрат платника податку у
такому звітному періоді.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено місцевим та апеляційним судами, балансова
вартість вказаних в п. 5.9 ст. 5 Закону ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, товарів
не збільшувалась протягом звітного періоду. Протягом звітного
періоду придбані матеріали використовувалися у виробництві
складових частин насосів.
Наказом Міністерства фінансів України № 124 ( z0417-98 ) (z0417-98)
від
11.06.1998р. встановлено порядок обліку приросту (убутку)
балансової вартості товарних, матеріальних ресурсів та
малоцінних предметів в незавершеному виробництві, готовій
продукції, які заповнюються на підставі даних бухгалтерського
обліку.
Відповідно до Інструкції “Про застосування плану рахунків
бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та
господарчих операцій підприємств і організацій” ( z0893-99 ) (z0893-99)
,
затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 291 від
30.11.1999р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
№ 893/4188 від 21.12.1999р., до напівфабрикатів відноситься
продукція власного виробництва, яка не пройшла всіх встановлених
технологічним процесом стадій виробництва і потребує
доопрацювання або укомплектування.
На підприємствах, на яких напівфабрикати власного виробництва
використовуються для власних виробничих потреб, їх рух та
залишки враховуються на рахунку 23 “Виробництво” ( 510/2001 ) (510/2001)
.
Як встановлено судом, відповідно до вказаної Інструкції, “для
контролю та обліку “відливок” (корпусів насосів) підприємство
виділяло вищевказані вироби в окрему групу, якій була дана назва
“Напівфабрикати”, та яка фактично є рахунком 23 “Виробництво”
( 510/2001 ) (510/2001)
. Крім того, для відображення на рахунку 25
“Напівфабрикати”, вироби відображаються на балансовому рахунку
23 “Виробництво” ( 510/2001 ) (510/2001)
, на якому відображені всі затрати
по виготовленню напівфабрикатів, в тому числі і матеріальні.
При перерахунку приросту (убутку) по п. 5.9 ст. 5 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
підприємством визначена вартість матеріальних ресурсів, які були
використані в виробництві продукції (23 рахунок “Виробництво”
( 510/2001 ) (510/2001)
), у тому числі і напівфабрикатів. Тобто доля
матеріальних витрат, яка йде на виготовлення напівфабрикатів в
процесі виробництва, вже врахована при розрахунку долі
матеріальних витрат по балансовому рахунку 23 “Виробництво”
( 510/2001 ) (510/2001)
.
Обґрунтованість дій позивача підтверджується і приєднаним до
матеріалів справи висновком спеціаліста - економіста № 56 від
11.03.2003р.
За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова від
06.04.2004р. Харківського апеляційного господарського суду по
справі № 8/139 прийнята з дотриманням вимог законодавства, а
підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми
залишити без задоволення.
Постанову від 06.04.2004р. Харківського апеляційного
господарського суду у справі № 8/139 господарського суду
Сумської області залишити без змін.