Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Н. Волковицької –головуючого

Г. Мачульського

О. Муравйова

за участю представників:

Позивача не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

Відповідачів не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому Сумської міжрайонної державної

судовому засіданні податкової інспекції.

касаційну скаргу

на постанову від 21.02.2005року Харківського апеляційного господарського суду.

у справі № 10/384-04 господарського суду Сумської області.

за позовом Державної податкової інспекції у Білопільському районі Сумської області.

до Приватного підприємця Низового В.В.

про визнання податкового зобов’язання в сумі 100,52грн.

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Білопільському районі Сумської області звернулась до господарського суду Сумської області з позовом та уточненням до нього про визнання суми 100,52грн. податковим зобов’язанням з податку на додану вартість, визначеного за непрямими методами та 1870грн. штрафних санкцій за неподання у строки, визначені законодавством, податкових декларацій відповідно до статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) .

Рішенням від 04.11.2004року господарського суду Сумської області позовні вимоги задоволено частково, шляхом визнання податковим зобов’язанням ПП Низового В.В. суму 1190грн. в решті позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд виходив з того, що з поданих відповідачем товарних чеків, видаткової накладної та податкової накладної за перевіряємий період вбачається, що при здійсненні перевірки дійсно, не були враховані валові витрати, що призвело до необ’єктивних висновків перевірки.

Тому, з урахуванням приписів підпункту 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 100 грн. 52 коп. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Також суд зазначив, що відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або затримку.

Позивач не надав будь-яких доказів подання податкових декларацій, в зв’язку з чим, в частині визнання податкового зобов'язання в сумі 1 190 грн. позовні вимоги задоволені на підставі підпункту 19.3.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , відповідно до якого до 1.01.2005 року діє правило, за яким, якщо платник податків відмовляється узгодити податкове зобов'язання, нараховане податковим органом з використанням непрямого методу, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду з позовом про визнання такої суми податкового зобов'язання.

В частині нарахування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.2 та 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону (2181-14) і, відповідно, визнання цих сум (510 грн. та 170 грн.) у задоволенні позову відмовлено, оскільки застосування цих штрафних санкцій прямо обумовлено донарахуванням контролюючим органом суми податкового зобов'язання. Оскільки судом встановлена неправомірність такого донарахування, неправомірним є і нарахування штрафних санкцій за цими підпунктами статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Білопільському районі Сумської області Харківський апеляційний господарський суд постановою від 21.02.2005року рішення господарського суду Сумської області скасував частково в частині визнання податковим зобов’язанням ПП Низового В.В. суму 1190грн. та прийняв нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовив.

Мотивуючи постанову суду виходив з того, що відповідно приписам частини 1 пункту 9 Методики визначення суми податкових зобов’язань за непрямими методами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 697 від 27.05.2002 року (697-2002-п) результати перевірки, здійсненої з метою встановлення сум податкових зобов’язань за непрямими методами, оформлюються актом, що затверджується особою, яка прийняла рішення про застосування непрямих методів. Якщо це акт про визначення суми податкових зобов’язань за непрямими методами, то відповідно він за своїм змістом не може бути актом перевірки дотримання вимог податкового і валютного законодавства платником податків.

Сумська МДПІ подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи скарги доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує, що при проведенні перевірки ПП Низовим В.В. не були підтверджені розрахунки, наведені в декларації наявними документами обліку - перевіряючому не було надано жодного документа, який би засвідчував понесені затрати під час здійснення підприємницької діяльності.

Апеляційним судом також не взято до уваги невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції фактичним обставинам справи, чим порушено пункт З частини І статті 104 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) - копії касових чеків та податкових накладних, наданих відповідачем, як доказ понесених витрат, не можуть братися судом до уваги, оскільки на момент проведення перевірки вони були відсутні і на вимогу працівника інспекції не були надані.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є визнання податковим зобов’язанням ПП Низова В.В. 100,52 грн. з податку на додану вартість, визначеного за непрямими методами та 1870 грн. штрафних санкцій за неподання у строки визначені законодавством податкових декларацій відповідно до статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) .

Визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами передбачено пунктом 4.3 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) .

Відповідно до даної норми, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону (2181-14) (платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію) у зв'язку з:

-невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи -ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством,

-а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом.

Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з пунктом 4.3.4. цієї ж норми застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

З акту перевірки вбачається та встановлено господарськими судами під час судового розгляду, що підставою визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість є неподання декларацій за жовтень, листопад, грудень 2003 року.

В книзі обліку доходів та витрат відображено суму виручки від надання послуг пасажирським автотранспортом за період з 08.10.03 року по 01.12.03 року в розмірі 603 грн. Дана сума також підтверджується декларацією про доходи від підприємницької діяльності за IV квартал 2003 року.

В підпункті 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , зазначено, що за непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебуваю з ним у відносинах найму, а також; оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язково платежу) відповідно до закону. Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються. Згідно підпункту 4.3.3 статті 4 вищевказаного Закону (2181-14) Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами (697-2002-п) затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального податкового органу, погодженим з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику, і є загальною для всіх платників податків. Така Методика (697-2002-п) була затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 697 від 27.05.2002 року. Дана Методика (697-2002-п) встановлює, що визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами здійснюється лише з використанням методів економічного аналізу, розрахунку грошових надходжень, контролю витрат та доходів суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, а також аналізу інформації про доходи та витрати платників податків.

Відповідно приписам частини 1 пункту 9 Методики (697-2002-п) передбачено, що результати перевірки, здійсненої з метою визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, оформлюються актом, що затверджується особою, яка прийняла рішення про застосування непрямих методів. Якщо це акт про визначення податкового зобов'язання платника податків за непрямим методом, то відповідно він за своїм змістом не може бути актом перевірки дотримання вимог податкового і валютного законодавства платником податків.

Частина 2 цього ж пункту передбачає надсилання платнику податків в установленому порядку податкового повідомлення за формою "Н", в порядку передбаченому п. 3.2 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків від 21.06.2001 року, в якому, зокрема, зазначаються сума зобов'язання, що нарахована за таким методом, опис методів, які при цьому були застосовані.

При цьому, судами встановлено, що під час проведення перевірки перевіряючими не були враховані валові витрати ПП Низова В.В. які він підтвердив в судових засіданнях наданими товарними чеками, видатковою та податковою накладною / а.с. 42-47/.

В частині донарахування позивачу штрафних санкцій відповідно статті 17 Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень-грудень 2003 року та січень, лютий 2004 року Харківський апеляційний господарський суд скасовуючи рішення господарського суду Сумської області зазначив, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги державної податкової інспекції, посилається на підпункт 19.3.6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , яким встановлено, що до 01.01.2005 року діє правило, за яким якщо платник податків відмовляється узгоджувати податкове зобов'язання, нараховане податковим органом з використанням непрямого методу, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду з позовом про визнання такої суми податкового зобов'язання. При цьому, обов'язок доведення того, що таке нарахування було здійснено належним чином, покладається на податковий орган.

Крім того, відповідно підпункту 17.1.1. статті 17 зазначеного Закону (2181-14) платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. Штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків

За такими обставинами, судова колегія вважає, що Харківський апеляційний господарський суд в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку обставинам, викладеним в акті перевірки, на підставі висновків якого виник спір, та дійшов обґрунтованого висновку, про відсутність підстав для визнання податкових зобов’язань позивача як в частині податку на додану вартість так і в частині штрафних санкцій.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову від 21.02.2005року Харківського апеляційного господарського суду у справі № 10/384-04 господарського суду Сумської області залишити без змін, а касаційну скаргу № 10/384- 04 господарського суду Сумської області - без задоволення.