ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.08.2004 Справа N 2-7/17388-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першиков Є.В.
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційну Державної податкової інспекції у м. Феодосії
скаргу
на постанову від 11.03.2004р. Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-7/17388-03 господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом Орендного підприємства “Феодосіятеплокомуненерго”
до Державної податкової інспекції у м. Феодосії
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
За участю представників сторін: не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 11.12.-18.12.2003р. господарського суду Автономної
Республіки Крим у справі № 2-7/17388-03, яке залишене без змін
постановою від 11.03.2004р. Севастопольського апеляційного
господарського суду позов Орендного підприємства
“Феодосіятеплокомуненерго” задоволено, визнано недійсними спірні
податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
м. Феодосії.
Не погоджуючись із судовими рішеннями Державна податкова
інспекція у м. Феодосії звернулася з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову від 11.03.2004р. Севастопольського
апеляційного господарського суду та рішення від
11.12.-18.12.2003р. господарського суду Автономної Республіки
Крим у справі № 2-7/17388-03, з підстав неправильного
застосування норм матеріального та процесуального права, та
прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим та апеляційним судами, під час
проведення ДПІ в м. Феодосії перевірок достовірності
бухгалтерської звітності і дотримання податкового законодавства
згідно плану перевірок та Закону України “Про державну податкову
службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
було виявлено порушення позивачем
п.п. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, щодо сплати до бюджету податку
на додану вартість у строки визначені законодавством. Відповідні
факти щодо порушення позивачем граничних строків відображені
податковим органом в акті перевірки.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2 Указу Президента
“Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”
( 817/98 ) (817/98)
, яким регулюється порядок проведення перевірок
фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької
діяльності контролюючими органами, плановою виїзною перевіркою
вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта
підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи
контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого
суб'єкта чи за місцем розташування об'єкта власності, стосовно
якого проводиться така планова виїзна перевірка. Така перевірка
проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської
діяльності суб'єкта підприємницької діяльності за письмовим
рішенням керівника відповідного контролюючого органу у межах
компетенції відповідного контролюючого органу.
Право на проведення планової виїзної перевірки суб'єкта
підприємницької діяльності надається лише у тому разі, коли йому
не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення
зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення з
зазначенням дати її проведення.
Також, колегія суддів погоджується з висновками попередніх
судових інстанцій, що вказані перевірки не підпадають пі
визначення позапланових, оскільки позаплановою виїзною
перевіркою, згідно п. 3 названого Указу, вважається перевірка,
яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і
проводиться за наявності хоча б однієї з обставин визначених цим
пунктом Указу, що податковою інспекцією також не доведено при
попередньому розгляді справи.
Крім того, при проведенні відповідачем перевірок, за
результатами яких прийняті податкові повідомлення рішення,
відсутнє необхідне в даному випадку рішення керівника
податкового органу про проведення позапланової перевірки, чим
порушено наказ ДПА України № 263 від 04.06.2002р.”Про взаємодію
між підрозділами органів державної податкової служби України при
організації документальних перевірок юридичних осіб”
( v0263225-02 ) (v0263225-02)
, який діяв на момент проведення перевірок.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, перевірка не
проводилася безпосередньо на підприємстві, чим порушено вимоги
ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”
( 509-12 ) (509-12)
і Указу Президента України “Про деякі заходи з
дерегулювання підприємницької діяльності” ( 817/98 ) (817/98)
,
відповідно, платіжні доручення позивача, на підставі яких було
зроблено висновок про порушення граничних строків сплати
узгодженої суми податкових зобов’язань, в розпорядженні
податкової інспекції були відсутні.
Колегія суддів також погоджується з висновками судів, що вказані
перевірки не можна розцінювати як камеральні, оскільки згідно
частини “В” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
шляхом проведення
камеральної перевірки контролюючий орган виявляє арифметичні або
методологічні помилки у поданій платником податків податковій
декларації, які призвели до заниження або завищення суми
податкового зобов'язання.
Зазначені перевірки не були направлені на виявлення арифметичних
чи методологічних помилок і об’єктом перевірок були не дані
декларації а порядок та своєчасність сплати позивачем сум
податкових забов’язань.
Згідно акту про результати перевірки від 03.07.2002р.
№ 000106/1460/23-01/1, що наявний в матеріалах справи,
податковим органом не було встановлено порушень строків сплати
до бюджету узгодженої суми податкових зобов’язань з податку на
додану вартість. Вказаною перевіркою охоплювалися періоди сплати
податку на додану вартість, по яким були прийняті в наступному
спірні податкові повідомлення-рішення. Окрім того, цим порушено
п. 4 Указу Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності” ( 817/98 ) (817/98)
, згідно якого рішення
щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності за
відповідні періоди приймає лише вищестоящий контролюючий орган.
Окрім того, місцевим та апеляційним судами встановлено, що
згідно наданих позивачем платіжних доручень, підприємством
здійснювалося погашення податкового боргу минулих періодів і
поточних податкових зобов’язань з податку на додану вартість,
проте відповідачем проводилося зарахування грошових коштів в
рахунок погашення податкового боргу без врахування призначення
платежів, що призвело, як встановлено судами, до викривлення
даних особового рахунку платника з податку на додану вартість,
безпідставного нарахування пені та розподілу грошових коштів на
погашення пені та основного боргу, відповідно, збільшився
податковий борг та неправильно розраховані суми штрафних
санкцій.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційним судом
правильно застосовано п. 3.1.1 ст. 3, ст. 7 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо самостійного
розпорядження платником податків своїми активами.
Зо огляду на викладене, висновки попередніх судових інстанцій є
правомірними та обґрунтованими, а підстав для задоволення
касаційної скарги не вбачається.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Феодосії
залишити без задоволення.
Постанову від 11.03.2004р. Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі № 2-7/17388-03 господарського суду
Автономної Республіки Крим залишити без змін.