ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 18.08.2004                                        Справа N 121/8
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
                 головуючого, судді Семчука В.В.
                    суддів        Шульги О.Ф.
                           Рибака В.В.
 
розглянувши
касаційну скаргу   Відкритого акціонерного товариства "ДніпроАзот"
 
на постанову       Донецького апеляційного господарського суду від
                   17 лютого 2004 року   та  ухвалу господарського
                   суду    Луганської області   від   25 листопада
                   2003 року
 
у справі           № 121/8
 
за позовом         Відкритого акціонерного товариства "ДніпроАзот"
 
до                 Відкритого   акціонерного товариства  Науково -
                   виробничої фірми (далі  -  ВАТ НВФ)  "Луганські
                   акумулятори"
 
про   стягнення   528912000 крб.  /скарга на бездіяльність Відділу
державної виконавчої служби   Ленінського   районного   управління
юстиції м. Луганська/
 
за участю представників
 
позивача:          А.А.А.;
відповідача:       не з'явились;
 
                            встановив:
 
Постановою заступника голови арбітражного суду Луганської  області
від  8 серпня 1996 року з відповідача на користь позивача стягнуто
5 289,12 грн.  штрафу,  держмито в сумі 132,23 грн.  На  виконання
постанови  видано  відповідний  наказ,  строк  пред'явлення  якого
ухвалою суду від 19 грудня 2001 року поновлено та видано  наказ  в
іншій редакції.
 
Позивач звернувся   до   господарського   суду   із   скаргою   на
бездіяльність  відділу  державної  виконавчої  служби  Ленінського
районного  управління  юстиції м.  Луганська (далі - ВДВС) з таких
підстав,  що виконавчою службою  не  вчинено  дій  щодо  виконання
наказу в повному обсязі.
 
Ухвалою господарського  суду  Луганської  області від 25 листопада
2003 року скаргу ВАТ "ДніпроАзот" на бездіяльність  ВДВС  залишено
без задоволення.
 
Постановою Донецького  апеляційного  господарського  суду  від  17
лютого 2004 року (судді Дзюба О.М.,  Акулова Н.В.,  М'ясищев А.М.)
ухвалу  місцевого  господарського  суду від 25 листопада 2003 року
залишено без змін.
 
ВАТ "ДніпроАзот"  звернулося  з  касаційною  скаргою   до   Вищого
господарського суду України, в яких просить постанову апеляційного
та ухвалу місцевого господарських  судів  скасувати  як  такі,  що
прийняті  з порушенням норм матеріального і процесуального права і
передати  справу  на  новий   розгляд   до   господарського   суду
Тернопільської області.
 
Заслухавши пояснення  представника  позивача,  обговоривши  доводи
касаційної скарги,  перевіривши наявні  матеріали  на  предмет  їх
юридичної  оцінки апеляційним господарським судом,  колегія суддів
встановила,  що  касаційна  скарга  не  підлягає   задоволенню   з
наступних підстав.
 
Господарськими судами  встановлено,  що  25  лютого 2002 року ВДВС
відкрито виконавче  провадження  за  наказом  господарського  суду
Луганської області від 19 грудня 2001 року.
 
У зв'язку  з  порушенням  17  жовтня 2001 року господарським судом
Луганської  області  справи  №11/16Б  про  банкрутство   ВАТ   НВФ
"Луганські  акумулятори"  та введення мораторію від 24 грудня 2001
року  державним  виконавцем  винесено  постанову   про   зупинення
виконавчого провадження згідно вимог статті 34 Закону України "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
        .
 
Ухвалою господарського суду Луганської області від 24  липня  2003
року  по  справі  11/16Б мораторій на задоволення вимог кредиторів
був зупинений і затверджена мирова угода.
 
25 липня 2003 року державним  виконавцем  винесено  постанову  про
поновлення   виконавчого   провадження,   а  також  постанову  про
накладення  арешту  на  всі  розрахункові   рахунки   підприємства
боржника.
 
Отже, державний  виконавець у відповідності до вимог ст.  ст.34-36
Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14  ) (606-14)
          підставно
здійснив  зупинення та поновлення виконавчого провадження,  про що
правомірно зазначено в ухвалі та постанові господарських судів.
 
Господарськими судами встановлено,  що ВДВС  постійно  проводиться
робота  по  виявленню та накладенню арешту на розрахункові рахунки
боржника для виконання наказу господарського суду.
 
Виходячи з   викладеного,    господарськими    судами    правильно
застосовані  норми  процесуального та матеріального права,  а тому
підстав для задоволення скарги ВАТ "ДніпроАзот" немає.
 
Матеріали справи свідчать про те,  що господарські суди в  порядку
ст.  43  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
         всебічно,  повно і об'єктивно
дослідили матеріали справи в їх сукупності і підставно застосували
норми процесуального та матеріального права. Як наслідок, прийняті
у справі процесуальні  документи  відповідають  вимогам  постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
         із змінами і доповненнями.
 
Протилежні доводи оскаржувача не приймаються  колегією  суддів  до
уваги  з  огляду  на  приписи  ст.111-7  ГПК  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
відповідно до яких касаційна інстанція не має права  встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду  чи  відхилені  ним,  вирішувати
питання  про  достовірність  того  чи іншого доказу,  про перевагу
одних доказів  над  іншими,  збирати  нові  докази  або  додатково
перевіряти докази.
 
Виходячи з  наведеного,  судова  колегія  не  вбачає  підстав  для
скасування чи зміни оскаржуваних судових актів.
 
Керуючись    ст.  ст.  111-5,  111-7,  111-9 - 111-11 ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу ВАТ "ДніпроАзот" залишити без задоволення.
 
Постанову Донецького   апеляційного  господарського  суду  від  17
лютого 2004 року та ухвалу господарського суду Луганської  області
від 25 листопада 2003 року у справі №121/8 залишити без змін.
 
Головуючий суддя В. Семчук
Судді:           О. Шульга
                 В. Рибак