ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.08.2004 Справа N 40/51
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому Дочірнього підприємства “А”, м.
судовому засіданні Київ
касаційну скаргу
на ухвалу від 25.05.2004
Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 40/51
господарського суду м. Києва
за позовом Закритого акціонерного товариства
“Компанія з управління активами
“Т”, м. Київ
до Дочірнього підприємства “А”,
м. Київ
Відкритого акціонерного товариства
“Х”, м. Хмельницький
про визнання недійсним договору
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
25.05.2004 відхилено клопотання Дочірнього підприємства “А” про
відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.
Суд мотивував своє рішення тим, що апеляційну скаргу подано до
суду із пропуском встановленого строку подання апеляційної
скарги. Причини, які наведені в клопотання про відновлення
пропущеного строку суд поважними не вважає, оскільки ухвалу
господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі
від 12.01.2004 та рішення господарського суду від 05.02.2004
направлено на адресу Дочірнього підприємства “А” зазначену в
позовній заяві, крім того місцезнаходження скаржника за вказаною
адресою підтверджено у Свідоцтві про державну реєстрацію
суб'єкта підприємницької діяльності та Довідках Головного
міжрегіонального управління статистики у м. Києві.
Таким чином, зазначає суд, Дочірнє підприємство “А” повідомлене
належним чином про час і місце розгляду справи і відсутні
поважні причини для задоволення клопотання про відновлення
пропущеного строку подання апеляційної скарги.
Оскаржуючи ухвалу апеляційної інстанції скаржник просить її
скасувати та матеріали справи направити до Київського
апеляційного господарського суду для перегляду скарги по суті
посилаючись на те, що при винесенні ухвали апеляційною
інстанцією порушено норми процесуального права, а саме ст. 53
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
судову практику, що викладена в п. 6 роз’яснення Президії Вищого
господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/366.
В матеріалах справи знаходиться конверт з копією ухвали, що
направлялась відповідачу по вул. Звіринецька, 63-А, який
свідчить про повернення ухвали.
Скаржник зазначає, що господарський суд розглянув справу за
відсутності відповідача – Дочірнього підприємства “А”, який не
був належним чином повідомлений про час і місце засідання суду.
Крім того, відповідачем не отримано і рішення господарського
суду про наявність такого відповідач дізнався під час
ознайомлення з матеріалами справи.
З названих поважних причин, на думку скаржника, він не міг
подати апеляційну скаргу у строки передбачені ч. 1 ст. 93
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Статтею 93 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що апеляційна скарга подається, а
апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня
прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у
судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну
частину рішення – з дня підписання рішення, оформленого
відповідно до статті 84 цього кодексу.
Оскаржуване рішення господарського суду м. Києва прийнято
03.02.2004, з апеляційною скаргою підприємство звернулося
23.04.2004 (зареєстрована господарським судом м. Києва
29.04.2004), тобто з пропуском встановленого ст. 93 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
строку.
Згідно до частини 1 статті 53 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
за заявою
сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може
визнати причину пропуску встановленого законом процесуального
строку поважною і відновити пропущений строк. При цьому
Господарський процесуальний кодекс України не пов’язує право
суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що
спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з
урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи,
що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та
робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності
причин пропуску строку.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку для подання апеляційної
скарги, Дочірнє підприємство “А” зазначає, що його не було
повідомлено належним чином про час та місце слухання справи. Про
прийняте рішення дізналося тільки 22.03.2004 під час
ознайомлення з матеріалами справи.
Зазначені обставини спростовуються тим, що ухвалою
господарського суду м. Києва від 12.01.2004 порушено провадження
у справі за позовом Закритого акціонерного товариства “Компанія
з управління активами “Т” до Дочірнього підприємства “А”,
Відкритого акціонерного товариства “Х” про визнання недійсним
договору. Розгляд справи призначено на 03.02.2004.
Господарським судом ухвалу направлено сторонам 22.01.2004, про
що є відмітка на оригіналі ухвали, за адресами, що вказані в
позовній заяві.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 12.01.2004,
яка була адресована Дочірньому підприємству “А”, повернута до
суду, оскільки за вказаною адресою: м. Київ, вул. Звіринецька,
63а, кв.14 зазначена організація не значиться.
В довідках Головного міжрегіонального управління статистики у
м. Києві від 01.12.2003 № 26-3-03/3268, від 27.01.2004 № 26-3-
03/274 та від 10.03.2004 № 26-3-03/844 зазначено, що в Єдиному
державному реєстрі підприємств та організацій України Дочірнє
підприємство “А” значиться за адресою: м. Київ, вул.
Звіринецька, 63а, кв. 14.
Перебування за вище вказаною адресою Дочірнього підприємства “А”
підтверджується також Свідоцтвом про державну реєстрацію
суб'єкта підприємницької діяльності від 04.05.1998.
В апеляційній скарзі Дочірнє підприємство “А” вказує іншу свою
адресу – м. Київ, вул. К. Мефодіївська, 15 кв. 38.
Колегія суддів виходить з того, що юридична адреса суб’єкта
господарювання, має співпадати з його місцезнаходженням і в разі
зміни останнього обов’язок повідомити про це орган державної
реєстрації.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
і подати відповідні докази. В порушення цих вимог Дочірнє
підприємство “А” доказів про зміну своєї юридичної адреси суду
не надало.
З викладено вбачається, що господарським судом повідомлено
позивача і відповідачів про час та місце слухання справи та
направлено рішення у встановленому Господарським процесуальним
кодексом України порядку, про що є відмітка на оригіналі ухвали
та рішення.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив Дочірньому
підприємству “А” у відновленні пропущеного строку для подання
апеляційної скарги.
Юридичну оцінку, дану апеляційним господарським судом обставинам
справи, Вищий господарський суд України вважає такою, що
ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і
підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Київського
апеляційного господарського суду від 25.05.2004 у справі № 40/51
без змін.