ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.08.2004 Справа N 29/818
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Ходаківської І.П., Савенко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.04.2004
у справі господарського суду м. Києва
за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському
районі м. Києва
до Установи "Всеукраїнський центр професійної реабілітації
інвалідів"
про стягнення 418520,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Ковальчук О.М. - дов. N 249/9/10-107 від
09.08.2004
від відповідача: Гладка І.В. - дов. N 674/1 від 15.07.2004
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 10.02.2004 господарського суду м. Києва в
задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою від 22.04.2004 Київського апеляційного
господарського суду рішення від 10.02.2004 господарського суду
м. Києва залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що податкові вимоги були
надіслані позивачу у період процедури адміністративного
оскарження, тобто у період, коли сума податкового зобов'язання
була неузгодженою. Такі податкові вимоги не можуть бути
підтвердженням суми несплаченого позивачем податкового боргу,
також в податкових вимогах вказана інша сума податкового боргу ніж
та, яку просить стягнути позивач. Установа "Всеукраїнський центр
професійної реабілітації інвалідів" є неприбутковою організацією,
отже, не є платником податку на прибуток, і фінансування
відповідача повністю здійснюється за рахунок коштів Державного
бюджету України, тобто позовні вимоги щодо стягнення з відповідача
(не платника податку) податкового боргу з зазначеного податку
взагалі не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Не погоджуючись з рішеннями суду ДПІ у Голосіївському районі
м. Києва звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що
судами були порушені норми матеріального права, а саме п.п. 3.1.1
п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, п. 7.11.1 п. 7.11 ст. 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Господарським судом встановлено, що ДПІ у Голосіївському
районі м. Києва, на підставі акта перевірки N 48-23/0106 від
12.03.2003, прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2002
за N 000082230, яким відповідачу визначено суму податкового
зобов'язання за платежем з податку на прибуток в сумі 4700,06 грн.
(278000,00 грн. - сума основного боргу, 139620,00 грн. - штрафні
санкції).
В порядку адміністративного оскарження відповідач 17.01.2003
звернувся до позивача зі скаргою на зазначене податкове
повідомлення-рішення.
За результатами розгляду скарги позивач прийняв податкове
повідомлення-рішення N 0000822301/1 від 12.03.2003, яким
відповідачу, на підставі акта документальної перевірки
N 48-23/0106 від 23.12.2002 та рішення про розгляд скарги
N 1446/10/23-0112 від 12.03.2003, визначено суму податкового
зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі
4700,06 грн. (278000,00 грн. - сума основного боргу,
139620,00 грн. - штрафні санкції).
31.01.2003 відповідачем була отримана перша податкова вимога
від 23.01.2003 за N 1/411, в якій визначена сума податкового
боргу - 420853,11 грн. (279519,00 грн. - основний платіж,
141330,30 грн. - штрафні (фінансові) санкції, 3,81 - пеня) та
20.03.2003 - друга податкова вимога від 05.03.2003 за N 2/995, в
якій визначена сума податкового боргу - 3434,16 грн.
(756,36 грн. - основний платіж, 2662,30 грн. - штрафні (фінансові)
санкції, 6,50 - пеня).
Згідно з п.п. а) п.п. 7. 11. 1 п. 7.11 ст. 7 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
неприбутковими установами і організаціями є органи державної влади
України, органи місцевого самоврядування та створені ними установи
або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних
бюджетів.
Установа "Всеукраїнський центр професійної реабілітації
інвалідів" створена наказом Міністерства праці та соціальної
політики України N 309 від 23.07.01.
Господарським судом встановлено, що відповідач є бюджетною
організацією, фінансується із Державного бюджету України, з
моменту створення він внесений в мережу установ та організацій
системи Міністерства праці та соціальної політики України, які
отримують кошти з Державного бюджету України як розпорядник
III ступеня.
У відповідності з Положенням про Реєстр неприбуткових
організацій та установ, відповідачем 11.07.2002 була надана до ДПІ
у Голосіївському районі м. Києва Реєстраційна заява платника
податку (форма N 1-РН ( z0291-97 ) (z0291-97)
і Установі "Всеукраїнський
центр професійної реабілітації інвалідів" була визначена ознака
неприбуткової установи - 0002 (установа, яка утримується за
рахунок коштів відповідних бюджетів). Дата включення в Реєстр -
20.07.2002.
Підпунктами 1.6, 1.7. ст. 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, визначено: - примусове
стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у
рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього
узгодження його суми таким платником податків. Активи платника
податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що
належать юридичній або фізичній особі за правом власності або
повного господарського відання.
Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, активи платника
податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його
податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.
Підпунктами 1.3, 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, визначено: - податковий
борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних
санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або
встановлене судом (арбітражним судом), але не сплачене у
встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого
податкового зобов'язання; штрафна санкція (штраф) плата у
фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового
зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка
справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил
оподаткування, визначених відповідними законами України.
Пунктом 4.2.1. ст. 4.2 вищевказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового
зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків
не несе відповідальність за своєчасність, достовірність та повноту
нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне
та повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має
право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим
Законом.
У відповідності із п.п. 5.2. 1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
, податкове зобов'язання платника податків, нараховане
контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання
платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків,
визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, яким передбачено, у разі
коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно
визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше
рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або
виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий
платник податків має право звернутися до контролюючого органу із
скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій
формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та
доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга
повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти
календарних днів, наступних за днем отримання платником податків
податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу,
що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти
вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти
календарних днів від дня отримання скарги платника податків на
його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому
під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику
податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги,
такий платник податків має право звернутися протягом десяти
календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з
повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при
повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до
контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного
десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного
двадцятиденного строку для відповіді на нього.
Господарським судом встановлено, що відповідачем і позивачем
дотримано вимоги зазначеного пункту вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Підпунктом 5.2.3 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що заява,
подана з дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього
пункту, зупиняє виконання платником податків податкових
зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від
дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення
процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного
строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не
надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується,
вважається неузгодженою.
Відповідно до п. 6.2. ст. 6 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, у разі, коли платник
податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в
установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику
податків податкові вимоги, які мають містити у т.ч. посилання на
підстави їх виставлення, суму податкового боргу, належного до
сплати, пені та штрафних санкцій, перелік запропонованих заходів
із забезпечення сплати суми податкового боргу.
Перша податкова вимога надсилається не раніше першого
робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої
суми податкового зобов'язання, повинна містити повідомлення про
факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права
податкової застави на активи платника податку, обов'язок погасити
суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у
строк.
Друга податкова вимога надсилається не раніше 30-того
календарного дня від дня направлення першої податкової вимоги, у
разі непогашення платником податків суми податкового боргу у
встановлені строки.
Господарським судом встановлено, що податкові вимоги
надіслані позивачем відповідачу у період процедури
адміністративного оскарження, тобто у період, коли сума
податкового зобов'язання була неузгодженою.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційних скарг відмовити.
Постанову від 22.04.2004 Київського апеляційного
господарського суду зі справи N 29/818 залишити без змін.