ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.08.2004 Справа N 27/365-03-8486
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому Відкритого акціонерного товариства
судовому засіданні “Е”, м. Арциз
касаційну скаргу
на постанову від 06.04.2004
Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 27/365-03-8486
господарського суду Одеської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Енергопостачальна компанія “О” в
особі Ізмаїльських електричних
мереж, Арцизький район електричних
мереж,, м. Одеса
до Відкритого акціонерного товариства
“Е”, м. Арциз
про стягнення 12 181,42 грн.
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “Енергопостачальна компанія “О” звернулася з позовом до ВАТ
“Е” про стягнення плати за спожиту електроенергію та плати за
перевищення договірних величин споживання електроенергії в
період з.11.2000р. по листопад 2002 року в сумі 12071,42 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 02.03.04
залишеним без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 06.04.04 позовні вимоги задоволені, на
користь ВАТ “О” стягнуто 12071,42 грн., що складається з 36,09
грн. заборгованості за спожиту електроенергію та плати за
перевищення договірної величини споживання електроенергії в
період з.11.2000 по листопад 2002 року.
Місцевий та апеляційний суд вмотивували своє рішення тим, що
відповідно до представлених споживачем рапортів про спожиту
електроенергію відповідач протягом спірного періоду систематично
перевищував встановлені ліміти споживання електроенергії в
обсягах вірно розрахованих позивачем.
Відповідно до частини п’ятої статті 26 Закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
споживачі електроенергії за
перевищення встановлених договором граничних величин споживання
електричної енергії сплачують енергопостачальникам п’ятикратну
вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
У касаційній скарзі ВАТ “Е” просить скасувати ухвалені у справі
рішення у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що:
- граничні величини споживання електроенергії та потужності не
узгоджені з представництвом Держенергонагляду.
- встановлена ч. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
відповідальність є нічим іншим як неустойкою у
вигляді штрафу за порушення зобов’язань за договором, тому
відповідно до ст. 72 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у даному випадку
мають застосовуватися скорочені строки позовної давності.
Пропуск позивачем встановленого шестимісячного строку позовної
давності, відповідно до ст. 80 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є підставою
для відмови у задоволенні позову.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та другої інстанції встановлено, що сторонами спору
10.01.99 укладено договір на постачання електроенергії за № 9.
Відповідно до п. 12 вказаного договору споживач, в разі
споживання електричної енергії понад встановлений граничний
договірний обсяг електроспоживання несе відповідальність згідно
рішень та постанов уряду.
Відповідальність споживачів у випадку споживання електричної
енергії понад договірну величину передбачена ч. 5 ст. 26 Закону
України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
При вирішенні даного спору судом встановлено, що
енергопостачальною організацією доведено до споживача обсяги
споживання електроенергії на 2000-2001 роки, про що свідчить
лімітні повідомлення, підписані сторонами.
Позивачем надані суду докази про перевищення споживачем
встановлених договірних величин, які суд визнав обгрунтованими.
Доводи скаржника про необхідність застосування судом скорочених
строків позовної давності досліджені і відхилені місцевим та
апеляційним судом, а тому додатково оцінка цих обставин не
відноситься до юрисдикції касаційної інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність то чи іншого доказу про перевагу одних доказів над
іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану
місцевим та апеляційним судами обставинам справи такою, що
грунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і
підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
06.04.04 у справі № 27/365-03-8486 залишити без змін, а
касаційну скаргу без задоволення.