ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2004                                  Справа N 15/618-03

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому     Акціонерної компанії “Х”, м. Харків

судовому засіданні           

касаційну скаргу

на постанову                 від 24.03.2004

                             Харківського апеляційного

                             господарського суду

у справі                     № 15/618-03

господарського суду          Харківської області

за позовом                   Товариства з обмеженою

                             відповідальністю “В”, с. Вільшани

до                           Акціонерної компанії “Х”, м. Харків

про   визнання недійсною частини додаткової угоди

                       В С Т А Н О В И В:

ТОВ  “В”  заявлено  позов  до  АК  “Х”  про  визнання  недійсною

додаткової  угоди № 323 від 04.11.03 до договору про  постачання

електричної  енергії  за  № 53-051-01  від  22.09.00  у  частині

включення   до   графіку  реструктуризації   заборгованості   за

понаддоговірне  споживання електричної енергії у  сумі  60277,89

грн.

Рішенням  господарського суду Харківської області від  13.02.04,

залишеним   без   змін   постановою  Харківського   апеляційного

господарського суду від 24.03.04 позовні вимоги задоволені.

Місцевий та апеляційний суди вмотивовували своє рішення тим,  що

договором  №  53-051-01  від 22.09.00 не  встановлені  договірні

величини  електроспоживання та граничні величини  потужності  на

спірний   період  відповідно  до  Постанови  Кабінету  Міністрів

України  від  24.03.99  №  441  ( 441-99-п  ) (441-99-п)
          (в  редакції  від

09.04.02; 475).

Не  доводилися  і не встановлювалися позивачу граничні  величини

споживання електроенергії, які згідно п. 11 зазначеної постанови

є договірною величиною.

Відповідач  не  довів  за спірний період  належними  документами

обґрунтованість   нарахування   за   понаддоговірне   споживання

електроенергії   і   сам   факт   понаддоговірного    споживання

електроенергії, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що у

відповідача  були  відсутні підстави для  застосування  санкцій,

передбачених    Законом    України    “Про    електроенергетику”

( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
         і включення до додаткової угоди № 323 від 04.11.03

обов'язку  позивача  сплатити заборгованість  за  понаддоговірне

споживання електроенергії у розмірі 60277,89 грн.

У  касаційній скарзі АК “Х” просить скасувати ухвалені у  справі

рішення, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на  те,  що

додаткова угода за № 323 до договору на користування електричною

енергією    (про    реструктуризацію   та   порядок    погашення

заборгованості) від 04.11.03 була укладена винятково в інтересах

позивача,  а за своєю правовою природою – це угода, укладена  за

волевиявленням   сторони,  тому  сума   боргу   за   перевищення

договірних  величин споживання електричної енергії  включена  до

додаткової угоди за згодою споживача.

Заслухавши  учасників  судового  процесу,  перевіривши  юридичну

оцінку  встановлення судом фактичних обставин справи та повноту,

колегія   суддів  вважає,  що  касаційна  скарга   не   підлягає

задоволенню з наступних підстав.

Місцевим  та  апеляційним судами встановлено,  що  договором  на

постачання  електроенергії  за  №  53-051-01  від  22.09.00,  що

укладений   сторонами   не   встановлені   договірні    величини

електроспоживання  та  граничні величини потужності  на  спірний

період,  і  відповідачем, у встановленому  Законом  порядку,  не

доводилися   позивачу,  у  спірний  період,  договірні   величини

електроспоживання.

Посилання  скаржника  на положення ст. 26  Закону  України  “Про

електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
         стосовно того, що споживачі,  у

випадку  споживання електричної енергії понад договірну величину

за    розрахунковий    період   сплачують   енергопостачальникам

п'ятикратну  вартість  різниці фактично  спожитої  і  договірної

величини,   колегія   суддів  вважає   неспроможними,   оскільки

відповідачем  не  доведено,  що  позивачу  були  встановлені   і

доведені договірні величини споживання електроенергії на спірний

період і ці величини ним перевищені.

За  вказаних  обставин Вищий господарський  суд  України  вважає

юридичну  оцінку, дану місцевим та апеляційним судами обставинам

справи  такою,  що ґрунтується на матеріалах справи  та  чинному

законодавстві  і  підстав для задоволення касаційної  скарги  не

вбачає.

Керуючись  ст.ст.  111-9,  111-10 Господарського  процесуального

кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Постанову  Харківського  апеляційного  господарського  суду  від

24.03.04  у  справі № 15/618-03 залишити без змін,  а  касаційну

скаргу без задоволення.