ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.08.2004 Справа N 2-13/3472-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Плахотнюк С.О.
Львова Б.Ю.
розглянувши матеріали касаційної скарги Бахчисарайського
районного центру зайнятості
на постанову від 16.03.2004 р. Севастопольського апеляційного
господарського суду та рішення
від 02.02.2004 р. господарського суду АРК
у справі 2-13/3472-2004 господарського суду АРК
за позовом Бахчисарайського районного центру зайнятості
до СП "Інтер-Арома"
про стягнення 12810,37 грн.
представники сторін в судове засідання не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду АРК від 02.02.2004 р. у справі
2-13/3472-2004 (суддя Жукова А.І.) в задоволенні позовних вимог
Бахчисарайського районного центру зайнятості до СП "Інтер-Арома"
про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на
загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття у
розмірі 12810,37 грн. відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 16.03.2004 р. (судді: Заплава Л.Н. - головуючий, Маслова З.Д.,
Лисенко В.А.) рішення господарського суду АРК від 02.02.2004 р.
залишене без змін, а апеляційна скарга позивача - без задоволення.
Не погоджуючись з винесеними у справі судовими рішеннями,
Бахчисарайський районний центр зайнятості звернувся з касаційною
скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить
скасувати оскаржувані рішення та постанову і задовольнити його
позов.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що
судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані
норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконних
судових рішень.
На думку оскаржувача, правові підстави для стягнення недоїмки
з внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття відповідно до Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетом та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
відсутні, оскільки правові, фінансові та організаційні принципи
загальнообов'язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття визначені спеціальним законодавством, положення
вказаного закону застосовуються в частині, що не суперечить Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
, тому заборгованість по страховим
внескам підлягає стягненню в загальному порядку.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм права,
колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений
Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади
загальнообов'язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття визначаються Законом України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття покладаються на центр зайнятості Автономної
Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські,
районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри
зайнятості.
Зазначена норма Закону України "Про загальнообов'язкове
державне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
відносить
до компетенції робочих органів Фонду, зокрема, проведення збору
страхових внесків, контроль за правильністю нарахування,
своєчасністю сплати страхових внесків, а також витратами за
страхуванням на випадок безробіття, представництво інтересів Фонду
в судових та інших органах.
Частиною 1 статті 38 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
визначено
відповідальність роботодавця за несвоєчасність сплати та неповну
сплату страхових внесків. У разі несвоєчасної сплати страхових
внесків страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим
органом внесків (недоїмки), штраф та пеню.
Згідно з частиною 2 статті 38 названого Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
не
сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход
Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Статтею 39 цього ж
законодавчого акта передбачено, що спори, які виникають із
правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Згідно з преамбулою Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV ( 550-15 ) (550-15)
, (далі -
Закон) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування,
який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або
фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з
податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і
сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників
податків контролюючими органами.
Згаданим Законом України "Про внесення змін до Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" від 20.02.2003 р.
N 550-IV ( 550-15 ) (550-15)
до числа контролюючих органів віднесено органи
фондів загальнообов'язкового соціального страхування стосовно
внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у
межах компетенції цих органів, встановленої законом.
Таким чином, після набрання чинності зазначеним Законом
України від 20.02.2003 р. N 550-IV ( 550-15 ) (550-15)
погашення
зобов'язань зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування здійснюється згідно з приписами Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Підпунктом 2.2.1 пункту 2.1 статті 2 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено компетенцію контролюючих органів, згідно якої,
контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності,
достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих
податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх
компетенції цим пунктом.
Згідно підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 ст. 2 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
,
органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення
податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові
органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму
податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган
надсилає такому платнику податків податкову вимогу. Якщо
контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми
податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим
органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному
податковому органу подання про здійснення заходів з погашення
податкового боргу платника податків, а також розрахунок його
розміру, на підставі якого податковий орган надсилає відповідному
податковому органу подання про здійснення заходів з погашення
податкового боргу платника податків, а також розрахунок його
розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові
вимоги. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом
Міністрів України (підп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2001 N 1387
( 1387-2001-п ) (1387-2001-п)
"Про затвердження порядку надіслання органам
державної податкової служби подання про здійснення заходів з
погашення податкового боргу платника податку та інформації про
скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за
рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих
органів" визначено, зокрема, правовий механізм надсилання
контролюючим органом, який не є органом державної податкової
служби, подання про здійснення заходів з погашення податкового
боргу платника податків.
На підставі зазначеного подання податковий орган здійснює
передбачені законодавством заходи з погашення податкового боргу
платника податків.
Виходячи з викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій
правомірно дійшли до висновку, про те, що відповідно до чинного
законодавства Бахчисарайський районний центр зайнятості не є
органом стягнення та не уповноважений здійснювати заходи з
погашення податкового боргу, а отже не має повноважень звертатися
до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості по
внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
України на випадок безробіття.
Таким чином, враховуючи, що позов Бахчисарайським районним
центром зайнятості подано 05.01.2004 року, тобто після внесення
відповідних змін до Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, а отже, за відсутності
відповідної компетенції, висновок судів першої та апеляційної
інстанцій про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог є
правомірним.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при
прийнятті рішення та постанови у справі N 2-13/3472-2004 судами
правильно застосовані норми матеріального та процесуального права,
в зв'язку з чим, підстави для зміни або скасування вказаних
судових актів відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 6 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
,
ст.ст. 38, 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
та ст.ст. 111-5,
111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Бахчисарайського районного центру
зайнятості на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 16.03.2004 р. та рішення господарського
суду АРК від 02.02.2004 р. у справі 2-13/3472-2004 залишити без
задоволення.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 16.03.2004 р. та рішення господарського суду АРК від
02.02.2004 р. у справі 2-13/3472-2004 залишити без змін.