ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.08.2004 Справа N 2/31
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:
Полякова Б.М., – головуючого
(доповідач у справі),
Плахотнюк С.О.
Львова Б.Ю.
розглянувши матеріали СВК “Прогрес”
касаційної скарги
на постанову від 10.03.2004р. Запорізького
апеляційного господарського суду
та ухвалу від 23.12.2003р. господарського суду
Херсонської області
за скаргою СВК “Прогрес”
на дії ВДВС Білозерського РУЮ
у справі № 2/31 господарського суду Херсонської
області
за позовом Херсонського обласного відділення Фонду
України соціального захисту інвалідів
до СВК “Прогрес”
про стягнення 9 600,00 грн.
за участю представника сторони:
від відповідача – Ващук Я.В., довір. від 04.08.2003 р. № 3
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 17.04.2002
р. у справі № 2/31 з СВК “Прогрес” на користь Херсонського
обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів
стягнено 9 600,00 грн. штрафних санкцій за нестворення робочих
місць для інвалідів у 2000 році.
На виконання цього рішення господарським судом Херсонської
області видано наказ від 29.04.2002 р.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 11.09.2003
р. відстрочено виконання рішення від 17.04.2002 р. у справі
№ 2/31 до 01.07.2004 р.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 23.12.2003р.
(суддя Пригуза П. Д.) в задоволені скарги СВК “Прогрес” на дії
ВДВС Білозерського районного управління юстиції відмовлено.
При винесені ухвали суд першої інстанції виходив з того, що у
зведеному виконавчому проваджені знаходяться накази
господарського суду, по яким настав строк стягнення і відстрочка
відсутня, а Закон України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
не передбачає обов‘язку ВДВС повторно здійснити опис та арешт
майна, яке раніше було описане і арештоване в окремому
провадженні.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
10.03.2004р. (судді: Коробка Н.Д. – головуючий, Кричмаржевський
В.А., Яценко О.М.) апеляційну скаргу СВК “Прогрес” залишено без
задоволення, а ухвалу без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з винесеними ухвалою та постановою, СВК
“Прогрес” звернулося з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в яких просить скасувати
оскаржувані судові рішення та задовольнити скаргу на дії органу
державної виконавчої служби, виходячи з того, що судом
неправильно застосовані норми ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
порушено Закон України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
і
ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 34 Закон України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
виконавче провадження підлягає обов'язковому
зупиненню у випадку надання судом, який видав виконавчий
документ, відстрочки виконання рішення.
Згідно з ст. 36 вказаного закону впродовж строку, на який
виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом
апеляційної інстанції, опис та арешт майна СВК “Прогрес”, а саме
автомобіля ВАЗ-21213, при примусовому виконанні наказу
господарського суду у даній справі було проведено до винесення
судом ухвали про відстрочення виконання рішення, тому такі дії
ВДВС Білозерського районного управління юстиції є правомірними.
Однак, після відстрочення виконання судового рішення зазначеним
органом державної виконавчої служби було надіслано повідомлення
про передачу вказаного описаного та арештованого майна на
реалізацію.
Попередні судові інстанції дійшли висновку, що в даному випадку
представники органу державної виконавчої служби діяли в межах
наданих повноважень у зв‘язку з тим, що окреме виконавче
провадження з виконання наказу суду у даній справі було
об‘єднано у зведене виконавче провадження, у якому знаходились
накази суду у інших справах, по яким строк виконання
відстрочений не був і тому державний виконавець повинен був
здійснити їх виконання в повному обсязі.
Положення ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
передбачають, що у разі якщо у районному чи міському
відділі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих
проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються
у зведене виконавче провадження.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторони та інші
особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і
заперечення поданими суду доказами.
Згідно з ст. 34 вказаного кодексу обставини справи, які
відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
Посилаючись на відкриття зведеного виконавчого провадження, суду
не підтвердили такий висновок відповідними засобами доказування.
Так, суд апеляційної інстанції стверджує, що згідно ряду наказів
господарського суду Херсонської області у різних справах було
відкрито зведене виконавче провадження, на підставі того, що
зазначив ВДВС Білозерського районного управління юстиції.
Стаття ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює обов‘язок суду
щодо витребування від підприємств та організацій незалежно від
їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для
вирішення спору, якщо подані сторонами докази є недостатніми.
В порушення вказаних норм процесуального права судами
встановлені обставини справи, які входять до предмету
доказування, без належного підтвердження відповідними доказами.
Крім того, колегія суддів зазначає, що норми статті 33 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачають, що кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу
своїх вимог і заперечень.
В даному випадку в обґрунтування своїх вимог СВК “Прогрес”
посилається на неправомірне здіснення відповідним органом
державної виконавчої служби виконавчих дій з виконання судового
рішення, виконання якого відстрочено. Заперечуючи щодо цього,
ВДВС Білозерського районного управління юстиції вказує на
відкриття зведеного виконавчого провадження, до якого входять
інші виконавчі документи, виконання яких не відстрочено судом.
Отже, судом апеляційної інстанції необґрунтовано покладено на
СВК “Прогрес” обов‘язок доказування факту на який, як на
підставу своїх заперечень, посилається відділ державної
виконавчої служби.
Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції,
які визначають, що касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а
справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати
викладене та вирішити спір відповідно до вимог чинного
законодавства.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 33, 34, 38, 43
111-5, 111-7, 111-9 – 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу СВК “Прогрес” на постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 10.03.2004р. та ухвалу
господарського суду Херсонської області від 23.12.2003 р. у
справі № 2/31 задовольнити частково.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
10.03.2004р. та ухвалу господарського суду Херсонської області
від 23.12.2003 р. у справі № 2/31 скасувати.
3. Справу № 2/31 в частині розгляду скарги на дії ВДВС
Бєлозерського РУЮ передати на новий розгляд до господарського
суду Херсонської області.