ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.08.2004 Справа N 2/2/2195-8/203
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Семчука В.В.
суддів Шульги О.Ф.
Рибака В.В.
розглянувши касаційну скаргу Донецької залізниці
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24
лютого 2004 року та рішення господарського суду Запорізької
області від 13 листопада 2003 року
у справі №2/2/2195-8/203
за позовом Донецької залізниці, м. Донецьк (далі - Залізниця)
до Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя
(далі - Товариство)
про стягнення 1143519,07 грн.
за участю представників:
позивача: А.А.А.;
відповідача: не з'явились;
встановив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 13 листопада
2003 року (суддя Попова І.А.) в задоволенні позову Залізниці про
стягнення з Товариства 1 143 519,07 грн. відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24
лютого 2004 року (судді Кагітіна Л.П., Радченко О.П., Юхименко
О.В.) рішення місцевого господарського суду від 13 листопада 2003
року залишено без змін.
Залізниця звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського
суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду
Запорізької області від 13 листопада 2003 року та постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 24 лютого 2004
року, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та
процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги
Залізниці задовольнити.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали на предмет їх
юридичної оцінки місцевим та апеляційним господарськими судами,
колегія суддів встановила, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом, Залізниця звернулась
до господарського суду з позовом до Товариства про стягнення
1 143 519,07 грн. основного боргу за поставлений на адресу
структурних підрозділів відповідача вугілля на протязі 1999 року.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
цивільні права та обов'язки
виникають з підстав, передбачених законодавством України, а також
з дій громадян та організацій, які хоч і не передбачені законом,
але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства
породжують цивільні права і обов'язки.
Статтею 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що договір вважається
укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках
формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або
необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо
яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Господарськими судами встановлено, що договори поставки чи
купівлі-продажу, враховуючи вимоги ст. 153 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
між сторонами в 1999 році не укладалися.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що з наданих позивачем
квитанцій про прийом вантажу не випливає, що між позивачем та
відповідачем були чиє договірні відносини.
Разом з цим судами зазначено, що відповідач на даний час
знаходиться у стані банкрутства. Ухвалою господарського суду
Запорізької області від 1 вересня 2003 року по справі №5/5/466(01)
затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ "Дніпроенерго". До
затвердженого реєстру вимог кредиторів Товариства позивач не
увійшов.
Отже, господарські суди підставно прийшли до висновку про відмову
в задоволенні позовних вимог.
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди в порядку
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно
дослідили матеріали справи в їх сукупності і підставно застосували
норми процесуального та матеріального права. Як наслідок, прийняті
у справі процесуальні документи відповідають вимогам постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
із змінами і доповненнями.
Протилежні доводи оскаржувача не приймаються колегією суддів до
уваги з огляду на приписи ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для
скасування чи зміни оскаржуваних судових актів.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Донецької залізниці залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 13 листопада
2003 року та постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 24 лютого 2004 року по справі №2/2/2195-8/203 залишити
без змін.
Головуючий суддя В. Семчук
Судді: О. Шульга
В. Рибак