Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),

Ткаченко Н.Г.,

Панової І.Ю.

розглянувши УПФ України в Жовтневому районі м. Харкова

матеріали касаційної

скарги

на постанову від 04.02.2005 р. Харківського апеляційного господарського суду

на рішення від 25.11.2004 р. господарського суду Харківської області

у справі № 41/312-04 господарського суду Харківської області

за позовом Прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі УПФ України в Жовтневому районі м. Харкова

до Українського науково-дослідного інституту олій та жирів

Про стягнення 463,44 грн.

представники сторін в судове засідання не з’явилися

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі УПФ України в Жовтневому районі м. Харкова звернувся до суду з позовом до Українського науково-дослідного інституту олій та жирів про стягнення 463,44 грн. заборгованості щодо відшкодування різниці у розмірі виплаченої пенсії науковому працівнику за період з 03.06.2002 р. по 31.12.2003 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.11.2004 р. (суддя Мінаєва О.М.) позов задоволено частково, стягнено з Українського науково-дослідного інституту олій та жирів на користь УПФ України в Жовтневому районі м. Харкова 290,46 грн. заборгованості з відшкодування виплаченої наукової пенсії та відстрочено виконання рішення на шість місяців. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідач у 2002 році прибутку не мав, а в 2003 році його прибуток становив 5 тис. грн., тому позов підлягає задоволенню частково за 2003 р.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2005 р. (судді: Філатов Ю.М. –головуючий, Івакіна В.О., Сіверін В.І.) апеляційну скаргу УПФ України в Жовтневому районі м. Харкова залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2004 р. –без змін.

Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, УПФ України в Жовтневому районі м. Харкова звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2004 р. і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2005 р. та прийняти нове рішення.

Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, ч. 6 ст. 24 Закону України “Про наукову і наукову-технічну діяльність” (1977-12) .

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України “Про наукову і науково- технічну діяльність” (1977-12) (в редакції Закону України від 06.04.2000 р. N 1646-III, що діяла в період, за який заявлено позов) держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової, науково- технічної, науково-педагогічної, науково-організаційної роботи на державних підприємствах, в установах, організаціях пенсії на рівні, який забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, гр. Олізаренко І.П. у період з 15.05.1967 р. по 04.04.1974 р. працював на підприємстві відповідача та обіймав посади, які дають право на отримання пенсії у відповідності до Закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність” (1977-12) .

Під час розгляду справи попередніми судовими інстанціями встановлено, що за період з 03.06.2002 р. по 31.12.2003 р. загальна сума пенсії, виплаченої гр. Олізаренко І.П. за рахунок коштів позивача –УПФ України в Жовтневому районі м. Харкова складає 5 285,36 грн., з яких 2 517,06 грн. –сума різниці у розмірі між пенсією за віком, призначеною на загальних підставах відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” (1788-12) , та науковою пенсією.

Також судами встановлено, що в цій сумі частка відповідача складає 18,41%, тобто сума в розмірі 463,44 грн.

Положеннями ч. 6 ст. 24 Закону України “Про наукову і науково- технічну діяльність” (1977-12) передбачено, що різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом (1977-12) та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ і організацій за рахунок коштів державного бюджету, для наукових (науково-педагогічних) працівників інших підприємств і організацій - за рахунок коштів цих підприємств і організацій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково- педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України „Про наукову і науково- технічну діяльність” (1977-12) , та сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. № 1826 (1826-2000-п) відповідно до ст. 24 вищезазначеного Закону (1977-12) (далі –Порядок). Даний Порядок був чинний на час спірних правовідносин.

Пунктом 3 Порядку (1826-2000-п) визначено, що фінансування витрат на виплату різниці у розмірі пенсії працівникам державних небюджетних підприємств і організацій здійснюється за рахунок коштів цих підприємств і організацій, які сплачують Пенсійному фонду кошти на виплату зазначеної різниці.

Відмовляючи у задоволені позову за 2002 рік, попередні судові інстанції, посилалися на ст.ст. 16, 18 Закону України “Про підприємства в Україні” (887-12) та виходили з того, що держава, як власник підприємства, має право використовувати лише прибуток підприємства, який у відповідача у 2002 р. був відсутній.

На підставі чого суди дійшли висновку, що для виплати різниці в пенсіях та відшкодування витрат Пенсійного фонду України відповідач не має ні правових підстав, ні фактичної можливості. Однак, колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим. Вищезазначені положення Закону України “Про наукову і науково- технічну діяльність” (1977-12) та Порядку (1826-2000-п) не ставлять сплату різниці у розмірі між сумою звичайної пенсії та сумою наукової пенсії в залежність від результатів фінансово- господарської діяльності підприємств, установ та організацій на яких працювали наукові (науково-педагогічні) працівники.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 р. N 121/2001 (121/2001) , (в редакції на час спірних правовідносин) Пенсійний фонд України забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, а також забезпечує збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення. У зв’язку з тим, що Пенсійний фонд України виплачує пенсії у повному розмірі, включаючи різницю у розмірі між пенсіями, останній має право зворотної вимоги до установи, організації, яка зобов’язана фінансувати витрати на виплату цієї різниці.

В даному випадку мають місце не цивільно-правові відносини між підприємством та його власником –державою, а публічно-правові відносини з фінансування вищезазначеної різниці між сумами пенсій, сторонами яких є підприємство та відповідне управління Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

За таких обставин справи рішення та постанову не можна визнати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

З урахуванням вказаного та керуючись ст. 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” (1977-12) та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу УПФ України в Жовтневому районі м. Харкова задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2004 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2005 р. у справі № 41/312-04 скасувати.

3. Справу № 41/312-04 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.