ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2004 Справа N Б29/222/03
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Удовиченка О.С.,
суддів: Грека Б.М. - (доповідача у справі), Львова Б.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "ПО Центр" в особі арбітражного
керуючого Мішиної Н.В.
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 21.06.2004
у справі N Б29/222/03
господарського суду Дніпропетровської області
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія"
до Закритого акціонерного товариства "ПО Центр"
про банкрутство,
за участю представників від:
позивача не з'явились
відповідача не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного
товариства "ПО Центр" було порушено ухвалою господарського суду
Дніпропетровської області від 03.11.2003. В газеті "Голос України"
N 235 від 10.12.2003 було опубліковано оголошення про порушення
провадження у справі про банкрутство боржника.
09.01.2003 року кредитор - Товариство з обмеженою
відповідальністю "Лінія", заявив грошові вимоги до боржника на
суму 64191,09 грн. заборгованості за простим векселем
N 65305965380362 із строком оплати до 26.12.2007, векселедавцем
якого є боржник.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
28.04.2004 року грошові вимоги Товариства з обмеженою
відповідальністю "Лінія" були відхилені.
Ухвала мотивована тим, що хоча вексель і містить зобов'язання
векселедавця сплатити визначену суму, однак боржник повинен
виконати таке зобов'язання при пред'явленні векселя до платежу, а
у момент складання векселя у векселедавця не виникає зобов'язання
сплатити зазначену суму, а тому зобов'язання здійснити платіж за
векселем виникне у боржника лише 26.12.2007. за таких обставин суд
дійшов висновку про те, що право вимоги кредитора за векселем до
порушення провадження у справі про банкрутство боржника не
виникло, тому ці вимоги не можна віднести до конкурсних і вони не
можуть бути предметом розгляду в попередньому засіданні, в якому
розглядаються лише конкурсні вимоги кредиторів.
За результатами перегляду справи в апеляційному порядку
Дніпропетровським апеляційним господарським судом винесена
постанова від 21.06.04., якою ухвала Дніпропетровської області від
28.04.2004 року по справі скасована та визнано грошові вимоги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія" у сумі
6419144,09 грн., і віднесено їх до 4-ї черги задоволення.
Постанова мотивована тим, що боржником в момент видачі зазначеного
векселя було взято на себе зобов'язання оплатити цей вексель.
Оскільки справа про банкрутство порушена 03.11.2003, то грошові
вимоги кредитора на суму 6419144,09 грн. є конкурсними тому, що це
зобов'язання виникло до порушення провадження у справі про
банкрутство.
Не погоджуючись з такою постановою, арбітражний керуючий
Закритого акціонерного товариства "ПО Центр", Мішина Н.В.,
звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в
якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 21.06.2004 р., а ухвалу Дніпропетровської
області від 28.04.2004 року по справі залишити в силі. Касаційна
скарга мотивована тим, що грошова вимога кредитора ТОВ "Лінія"
виникла після порушення справи про банкрутство, позаяк договір
купівлі-продажу векселя був укладений 30.12.2003, тобто після
порушення провадження у справі про банкрутство.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши матеріали
справи і ухвалу місцевого господарського суду, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
мотивів.
Згідно з вимогами статті 1 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, кредитори за вимогами до боржника, які виникли до
порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними.
У відповідності з частини 3 статті 4 Закону України "Про обіг
векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
, у разі видачі (передачі) векселя
відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо
платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо
платежу за векселем.
Судами встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу
векселя від 30.12.2003 N К/046-03/1, та акту приймання-передачі до
нього, ТОВ "Лінія" є держателем простого векселя N 65305965380362
номінальною вартістю 6419144,09 грн., емітованого 01.03.2000 року
Закритим акціонерним товариством "ПО "Центр", зі строком платежу
26.12.2007.
Провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного
товариства "ПО Центр" порушено 03.11.2003 року.
Грошові зобов'язання щодо платежу за векселем виникли у
Закритого акціонерного товариства "ПО Центр" до порушення
провадження у справі про банкрутство, і ТОВ "Лінія" є конкурсним
кредитором за вимогами до боржника щодо сплати емітованого ним
векселя.
Посилання арбітражного керуючого Мішиної Н.В. на те, що
грошова вимога кредитора ТОВ "Лінія" виникло після порушення
справи про банкрутство, позаяк договір купівлі-продажу векселя був
укладений 30.12.2003, тобто після порушення провадження у справі
про банкрутство, не беруться судом до уваги з наступних причин.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про обіг векселів в
Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
передбачено, що у разі видачі (передачі)
векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання
щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання
щодо платежу за векселем. Аналізуючи зазначену норму закону слід
зробити висновок, що зобов'язання платити за векселем виникає лише
в трасата, без визначення відповідної управненої на отримання
платежу сторони. З загального змісту положень вексельного
законодавства України вбачається, що будь-яка особа, яка є
законним держателем векселя має право на отримання плати за
векселем.
Це право держателя векселя кореспондується з зобов'язанням
векселедавця, яке виникло в момент видачі векселя, здійснити
платіж. Тому слід зробити висновок, що момент переходу права
власності на вексель відповідно до договору купівлі-продажу
векселя від 30.12.2003 N К/046-03/1, ніяк не відобразився на
моменті виникнення зобов'язання за цим векселем.
Виходячи з наведеного, не вбачається підстав для скасування
постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
21.06.2004, так як вона є такою, що ухвалена з врахуванням всіх
обставин справи та при вірному застосуванні норм матеріального та
процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1
ч. 1 ст. 111- 9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "ПО Центр"
в особі арбітражного керуючого Мішиної Н.В. від 09.07.2004 N 71
залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 21.06.2004 у справі
N Б29/222/03 - без змін.