Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Перепічая В.С., ( головуючого)

Вовка І.В.,

Гончарука П. А.,

розглянувши у відкритому Дунайського транспортного прокурора

судовому засіданні в м.

Києві касаційне подання

на ухвалу Одеського апеляційного господарського

суду від 23.05.2005 року

у справі за позовом Компанії “Хармоні Інтернешнл ГмбХ Корп”

до Державного підприємства “Ізмаїльський

торговельний порт” і Державного

підприємства “Дельта-Лоцман “, третя

особа –Товариство з обмеженою

відповідальністю “Інфлот-Данубіус”

Про стягнення збитків та моральної шкоди

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2005 року повернуто апеляційне подання Дунайського транспортного прокурора на рішення господарського суду Одеської області від 04.05.2005 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 97 ГПК України (1798-12) .

У касаційному поданні прокурор вважає, що апеляційним судом порушено вимоги чинного законодавства, і тому просить прийняту ним ухвалу скасувати та справу передати до апеляційного суду для розгляду його подання по суті.

Відзиви на касаційне подання від сторін і третьої особи до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представника відповідача ДП “Дельта- Лоцман”, дослідивши доводи касаційного подання, перевіривши матеріали справи та оскаржену судову ухвалу, суд вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що рішенням господарського суду Одеської області від 04.05.2005 року стягнуто з відповідача ДП “Ізмаїльський торговельний порт” на користь позивача збитки в сумі 101100 доларів США та моральну шкоду в сумі 1000 доларів США у зв’язку з порушенням зобов’язань за укладеним між сторонами договором.

Прокурор у розгляді справи в суді першої інстанції участі не приймав, і звернувся до суду з апеляційним поданням на зазначене судове рішення.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України (254к/96-ВР) на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 36і Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України (1798-12) господарський суд порушує справи за

позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч. 2 ст. 2. ГПК України (1798-12) ).

За вимогами ст. 29 ГПК України (1798-12) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовом, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь- якій стадії розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 року (далі - рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяв необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначених в ч. 2 ст. 2 ГПК України (1798-12) , треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

В п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах фактично є позивачем у справі, порушених за позовною заявою прокурора і на підставі ч. 1 ст. 2 ГПК України (1798-12) є стороною в арбітражному процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України (1798-12) .

Отже, висновок апеляційного суду в тому, що прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділений повноваженнями виконавчої влади є правильним.

ДП “Ізмаїльський торговельний порт” є самостійним господарюючим суб’єктом, управління господарською діяльністю здійснює через свої органи та посадові особи (ст. 89 ГК України (436-15) ) у порядку визначеному законодавством, і, як правильно зазначив апеляційний суд не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.

Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що прокурором внесено апеляційне подання не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб’єкта господарської діяльності, грунтується на матеріалах справи і вимогах закону.

Доводи касаційного подання не спростовують висновки апеляційного суду.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду є законною й обгрунтованою, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційне подання без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111- 11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне подання залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2005 року –без змін.