Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Коробенко Г.П.

розглянувши ДПІ у Печерському районі м. Києва

матеріали

касаційної скарги

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2005

у справі господарського суду м. Києва

за позовом Дочірнього підприємства “Техпромстрой”

до ДПІ у Печерському районі м. Києва

Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Невечеря С.Г.- дов. № ВВМ 087087 від 11.10.2004

від відповідача: Галій Ю.М.- дов. № 5552/9/10-009 від 02.01.2005

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 23.12.2004 господарського суду м. Києва задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення- рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21.08.2004 за № 602317/0, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2003 року в розмірі 767181,00 грн.

Постановою від 13.04.2005 Київського апеляційного господарського суду рішення від 23.12.200 господарського суду м. Києва залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що оскільки позивачем надано належним чином оформлені податкові накладні, які виписані особою, яка на момент складання цих податкових накладних була зареєстрована як платник ПДВ, що не заперечується відповідачем, тому позивач правомірно в листопаді 2003 року відніс до складу податкового кредиту суму у розмірі 15764281 грн., сплачену у вартості придбаних товарів.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України і просить їх скасувати, мотивуючи тим, що судами невірно застосовані норми матеріального права, зокрема п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) .

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 602317/0 від 21.08.2004, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2003 року в сумі 767181,00 грн.

Відповідно п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді в зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону (168/97-ВР) передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що непідтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов’язань зі сплати податків.

Як встановлено п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону (168/97-ВР) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Оскільки, місцезнаходження ТОВ “Техпромстрой” не було відоме, враховуючи, що за юридичною адресою він не знаходився, та документи фінансово-господарської діяльності не були надані, то у ДПІ не було можливості їх перевірити та перевірити факт належної реєстрації ТОВ “Техпромстрой” як платника податку на додану вартість.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Таким чином, господарськими судами неповно з’ясовані обставини справи, що є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову від 13.04.2005 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 23.12.2004 господарського суду м. Києва зі справи № 29/500 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.