ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2004 Справа N 46/204-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому АК АПБ "У" в особі Харківської
судовому засіданні дирекції АК АПБ "У"
касаційну скаргу
на ухвалу господарського суду Харківської
області 02.06.2004
у справі № 46/204-04
господарського суду Харківської області
за позовом АК АПБ "У" в особі Харківської
дирекції АК АПБ "У"
до Відділу державної виконавчої служби
Близнюківського районного
управління юстиції
про визнання недійсною постанови,
за участю представників від:
позивача не з'явились, були належним чином повідомлені про
час і місце розгляду справи
відповідача не з'явились, були належним чином повідомлені про
час і місце розгляду справи
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій
просить визнати недійсною постанову Відділу державної виконавчої
служби про повернення виконавчого документу стягувачеві від
05.04.2002 року з мотивів порушення ст. 76 Закону України "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
.
Ухвалою господарського суду від 02.06.2004 р. припинено
провадження по справі на підставі п. 1 ст. 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки спір не
підлягає вирішенню в господарських судах України.
Оскаржуючи ухвалу господарського суду Харківської області від
02.06.2004 р., акціонерний комерційний агропромисловий банк "У"
просить її скасувати та направити справу на новий розгляд.
На думку заявника скарги, постанова відповідача від 05.04.2001 р.
- це є офіційний письмовий документ, винесений державним
виконавцем, посадовою особою державного органу в межах компетенції
відповідно до ст. 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження",
а отже, є юридичною формою рішення посадової особи державного
органу, прийнятого за результатами проведених виконавчих дій,
тобто має всі ознаки акту в розумінні ст. 12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Діюче законодавство не
забороняє звернутися з позовною заявою про визнання недійсним
акту, якщо позивач не використав право на його оскарження.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників судового процесу,
дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено місцевим
господарським судом, 03.08.2000 року арбітражний суд Харківської
області видав наказ про зобов'язання приватного
сільськогосподарського підприємства "Олексіївський" передати на
користь АК АКБ "У" насіння соняшника на суму 67418,17 грн.
Позивачем передано наказ на виконання до районного відділу
державної виконавчої служби Близнюківського районного управління
юстиції. 5.04.2003 р. державний виконавець виніс постанову,
затверджену начальником відділу, про повернення виконавчого
документа стягувачеві.
Припиняючи провадження по справі, суд мотивував ухвалу тим, що
спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки
постанова про повернення виконавчого документу не є актом в
розумінні ст. 12 ГПК України.
Разом з тим, відповідно до статті 85 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, на дії державного
виконавця та інших посадових осіб Державної виконавчої служби по
виконанню рішення або відмову в здійсненні вказаних дій,
стягувачем або боржником може бути подана скарга начальнику
відповідного відділу Державної виконавчої служби або до суду по
місцезнаходженню відповідного відділу Державної виконавчої служби,
або до іншого суду, у відповідності з вимогами закону, а на дії
(бездіяльність) начальника відділу Державної виконавчої служби -
до суду.
Відповідно до норм вказаного Закону, дії державного виконавця
повинні бути оформлені відповідною постановою державного
виконавця.
Окрім того, слід зазначити, що позовна вимога про визнання
недійсною постанови про повернення виконавчого документу
стягувачеві винесена 5.04.2002 р. за своєю процесуальною суттю є
скаргою на дії чи бездіяльність органів державного виконавчої
служби, яка має розглядатись відповідно до вимог ч. 1 ст. 121-2
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи ці обставини, касаційна інстанція вважає, що ухвала
господарського суду Харківської області відповідає нормам
процесуального законодавства, у зв'язку з чим, касаційна скарга не
підлягає задоволенню.
Колегія суддів відхиляє порушені скаржником питання щодо
невідповідності ухвали нормам матеріального права.
Враховуючи викладене, та керуючись вимогами ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Акціонерного комерційного агропромислового банку
"У" в особі Харківської дирекції від 09.07.2004 № 955 залишити без
задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від
4.06.2004 без змін.