Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

при секретарі судового засідання, Міщенко Т.В.,

за участю представників:

позивача – Ляхович С.О.,

відповідача – Авдєєвої Ю.М.,-

розглянувши у порядку усного провадження за винятковими обставинами за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Технологія" (далі – Товариство) справу за його позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

У серпні 2007 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому після уточнення позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 січня 2007 року № 0000072301/0, від 1 березня 2007 року № 0000072301/1 та від 6 серпня 2007 року № 0000072301/1 у зв’язку з тим, що вони були прийняті відповідачем за висновками акту перевірки, які зроблено внаслідок невірного застосування чинного податкового законодавства.

Господарський суд Дніпропетровської області постановою від 4 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2008 року, позов задовольнив частково. Визнав недійсними податкові повідомлення-рішення від 16 січня 2007 року № 0000072301/0, від 1 березня 2007 року № 0000072301/1 та від 6 серпня 2007 року № 0000072301/1 в частині визначення податкового зобов’язання за основним платежем у сумі 46 659 983 грн. та штрафних фінансових санкцій у сумі 23 329 991 грн. 50 коп. В решті позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 14 травня 2009 року зазначені судові рішення змінив, відмовивши у задоволенні позову.

У скарзі про перегляд постанови касаційного суду за винятковими обставинами Товариство, посилаючись на неоднакове порівняно з іншими справами застосування цим судом одних і тих самих норм матеріального та процесуального права, а саме статті 218 Кодексу адміністративного судочинства України і підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3, підпунктів 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та просить її скасувати, залишивши в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Розглянувши скаргу, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не встановила підстав для її задоволення.

Відповідно до статті 47 Закону України від 7 лютого 2002 року № 3018-III "Про судоустрій України" Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції та здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства всіма цими судами.

Виконуючи зазначені завдання, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила за матеріалами справи наведені у скарзі доводи і при цьому не виявила неоднакового застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частиною 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Технологія" відмовити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 14 травня 2009 року залишити без змін.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.