ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2004 Справа N 18/251
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Удовиченка О.С.
суддів: Грека Б.М.
Львова Б.Ю.
розглянувши
касаційну скаргу ЗАТ "XXX"
на рішення господарського суду Запорізької області від
30.12.2003 р.
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 14.05.2004 р.
у справі № 18/251 господарського суду Запорізької
області
за позовом Прокурора м. H-ська Запорізької області в
інтересах держави в особі Запорізького
обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів
до ЗАТ "XXX"
про стягнення суми
за участю представників:
ЗАТ "XXX": А.А.А.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.12.2003р.
у справі № 18/251 (суддя Туркіна Л.П.) позов Прокурора м. H-ська
Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізького
обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
задоволено частково, стягнуто з Закритого акціонерного товариства
"XXX" штрафні санкції за незайняті інвалідами робочі місця в
розмірі 5450 грн. 54 копійок. У решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
14.05.2004р. ( судді: Яценко О.М. - головуючий, Кагітіна Л.П.,
Коробка Н.Д.) рішення господарського суду Запорізької області від
30.12.2003р. залишено без змін.
Закрите акціонерне товариство "XXX" звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення господарського суду Запорізької області від 30.12.2003р.
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
14.05.2004р. та прийнятим нове рішення, яким в позові відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що
судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових
рішень порушені норми матеріального та процесуального права, а
саме: ст.ст. 1, 2, 22, 23, 32, 33, 34, 43, 83, 84, 101, 105 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 18 Закону України "Про основи соціального
захисту інвалідів" ( 875-12 ) (875-12)
, ст. 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Судова колегія, заслухавши пояснення представника відповідача,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено
матеріалами справи, норматив робочих місць для працевлаштування
інвалідів для відповідача у 2002 році повинен складати 7 чоловік.
Фактично на підприємстві працювало 5 осіб - інвалідів.
При винесенні оскаржуваних судових рішень суди попередніх
інстанцій посилались на те, що у випадку невиконання ст. 19
вказаного Закону ( 875-12 ) (875-12)
, відповідно до "Порядку сплати
підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних
санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів,
акумуляції, обліку та використання цих коштів" ( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від
28.12.2001р. №1767, підприємство зобов'язане сплачувати штрафні
санкції до відділень Фонду соціального захисту інвалідів.
Стаття 19 Закону ( 875-12 ) (875-12)
про захист інвалідів встановлює для
підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі -
підприємства) нормативи робочих місць, призначених для
працевлаштування інвалідів.
Частиною першою статті 18 названого Закону ( 875-12 ) (875-12)
передбачено,
що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства
праці України, Міністерства соціального захисту населення України,
місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі -
органи працевлаштування інвалідів).
Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів
відповідно до частини другої статті 19 цього Закону ( 875-12 ) (875-12)
покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість
працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то
відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної
сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі
середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче
місце, не зайняте інвалідом (частина перша статті 20 вказаного
Закону ( 875-12 ) (875-12)
).
Аналіз зазначених положень Закону про захист інвалідів дає
підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо
створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його
обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені
робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи
працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього
Закону ( 875-12 ) (875-12)
. Це підтверджується і змістом абзацу другого
пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів
( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
(затверджений постановою Кабінету Міністрів України
№ 1434 від 26 вересня 2002 року), згідно з яким завданням Фонду є
здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів
робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також
підпункту третього пункту четвертого та підпункту третього пункту
п'ятого цього Положення, якими Фонду надано право здійснювати
контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних
санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати перевірки
підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що
відповідачем було створено та атестовано 7 робочих місць, що
підтверджено матеріалами справи (а.с. 27-31); відповідачем було
надано Запорізькому обласному відділенню Фонду соціального захисту
інвалідів звіти про наявність вакансій у ЗАТ "XXX" (а.с. 14-25).
Колегія суддів зазначає, що при ухваленні рішення та постанови у
даній справі суди встановили всі фактичні обставини, що мають
юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
але, всупереч викладеним положенням названого Закону, стягнули з
Закритого акціонерного товариства "XXX" штрафні санкції за
незайняті інвалідами робочі місця в розмірі 5450 грн. 54 копійок,
а тому зазначені рішення і постанова не можуть вважатися законними
і обґрунтованими.
Згідно зі ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за
результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право
скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення та
постанову слід скасувати, у позові відмовити.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ЗАТ "XXX" задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 30.12.2003 р.
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
14.05.2004 р. по справі № 18/251 скасувати.
У позові відмовити.
Головуючий О.С.Удовиченко
Судді Б.М. Грек
Б.Ю. Львов